Ухвала КГС ВС № 910/9479/21

УХВАЛА 05 жовтня 2021 року м. Київ Справа № 910/9479/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кібенко О.Р., розглянувши касаційну скаргу Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя - Спичак О.М.) від 29.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Мартюк А.І.) від 18.08.2021 у справі за позовом Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську до

1. Релігійної організації "Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України";

2. Державної служби України з етнополітики та свободи совісті;

3. Державного реєстратора Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Хаустової Марії Євгенівни про визнання недійсними рішень, статутів та вчинення дій, ВСТАНОВИВ:

1. Релігійна громада Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними рішень, статутів та вчинення дій.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що оспорювані рішення засідання Синоду Церковного управління (Єпископату) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України були проведені без кворуму, не уповноваженим складом Синоду та без повідомлення позивача.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021, у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у справі виник між релігійною громадою, яка є першим організаційним рівнем управління Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, та вищим рівнем церковного управління - Церковним Управлінням (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви, і спір стосується в цілому рішень щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та її керівництва. Ці питання не є такими, що регулюються актами цивільного законодавства, а є предметом регулювання статутами позивача і відповідача 1, тому спір не підлягає розгляду судами України. Всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності. Тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими рішеннями, з питань внутрішньої статутної діяльності церкви підлягають розгляду в межах процедур, встановлених статутом релігійної організації. 5. 03.09.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 55, 124 Конституції України, статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 2 статті 4, частини 1 статті 20, статті 175 ГПК України.

7. Скаржник зазначає, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, підлягає застосуванню до усіх спорів між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), які стосуються управління такою юридичною особою. Натомість посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19 є недоречним.

8. Верховний Суд, вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, і оскаржене судове рішення, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

9. Позивачем у справі є Релігійна громада Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську, яка у канонічних та організаційних питаннях підпорядковується Релігійній організації "Церковне управління (єпископат) Німецької євангелічно-лютеранської церкви України".

10. За статутом Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є центром релігійного об`єднання, який репрезентує всю Німецьку Євангелічно-лютеранську Церкву України та об`єднує пов`язані між собою місцеві громади Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України. Кожна громада в складі Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є самостійною юридичною особою, а Єпископат Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є неприбутковою організацією, яка здійснює свою духовну, адміністративну і господарську організацію відповідно до Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації".

11. Синод Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України є вищим законодавчим органом Церкви України і належить до вищого рівня церковного керівництва.

12. Відповідно до пункту 4.3 Статуту Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України Синод має юридичне право вирішувати усі питання, які стосуються законодавчо-встановленої синодальної території округу (Єпископату, Єпархії України) в межах України. Виняток можуть складати питання, які вирішуються винятково громадою, чи ті, що входять у компетенцію регіональних церковних округів. Синод також є вищою апеляційною інстанцією в НЄЛЦУ для вирішення внутрішніх і міжгромадських конфліктів.

13. Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Судова влада є складовою державної влади в України. Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, та, в тому числі, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, однак, у визначених випадках, наприклад, трудові спори, питання щодо ліквідації релігійної організації (правила цивільного судочинства), майнові спори (господарське судочинство) тощо.

14. Спори щодо ієрархічної та інституційної структури Церкви та порядку формування органів управління керівництва є внутрішньоцерковними спорами, на які не поширюється судова юрисдикція. 15. Cпір про визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України та визнання недійсними рішень, оформлених протоколом засідання Синоду Церковного Управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України не відноситься до господарської юрисдикції, оскільки такий предмет спору відсутній у переліку справ, що розглядаються господарськими судами, передбачених статтею 20 ГПК України.

16. Всі питання, пов`язані із діяльністю релігійної організації та прийняттям нею рішень в межах її компетенції, відносяться до її внутрішньої статутної діяльності, тому при незгоді окремих членів релігійної організації з прийнятими нею рішеннями, вони можуть оспорити їх в межах процедур, встановлених Статутом організації.

17. Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19, яка є актуальною на сьогодні та відступів від якої не було.

18. Правовідносини у справі № 916/3530/19 та у справі, що переглядається, є подібними (аналогічний суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та предмет спору).

19. Суди попередніх інстанцій керувалися висновками, викладеними у зазначеній постанові Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та дійшли правильного висновку, що такий спір не підлягає розгляду судами України, а тому у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України.

20. Верховний Суд, що розглядає справу № 910/9479/21, не вважає за необхідне відступати від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19.

21. Натомість, Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 є неспроможним, оскільки у зазначеній справі інший предмет спору, підстави та суб`єктний склад учасників.

22. Так, предметом касаційного розгляду у справі № 910/10011/19 була касаційна скарга, подана на рішення судів попередніх інстанцій, у яких було розглянуто позов Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії села Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької єпархії Української православної Церкви" щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Обласної державної адміністрації від 27.03.2019 № 213/2019-р "Про реєстрацію статуту Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Православної церкви України с. Сутківці Ярмолинецького району Хмельницької області" у новій редакції.

23. Верховний Суд у цій справі виходив з того, що у позивача наявний спір не з державним реєстратором, а порушення своїх прав він убачає в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів Релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту, тобто оскарження реєстраційних дій, що зазначено як предмет позову в цій справі, по суті є похідною вимогою від спору щодо дійсності статуту релігійної організації в новій редакції. Верховний Суд дійшов висновку про те, що судове рішення про визнання недійсним розпорядження про реєстрацію статуту Релігійної організації в новій редакції не є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

24. Отже, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справі № 910/10011/19 і у справі, яка переглядається є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

25. Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

26. Беручи до уваги конкретні обставини справи та з огляду на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення у справі відповідно до висновків, викладених у постанові від 04.11.2020 у справі № 916/3530/19, і підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні, суд касаційної інстанції визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення. Керуючись нормами статей 234, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9479/21 за касаційною скаргою Релігійної громади Святої Катерини Німецької євангелічно-лютеранської церкви в м. Дніпропетровську на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий І. Кондратова Судді Н. Губенко О. Кібенко