Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/2742/17

26.08.21 22-ц/812/1516/21 Провадження №22-ц/812/ 1516/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Колосовою О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №488/2742/17 за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Березюк Олександри Сергіївни на рішення, яке постановив Корабельний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Лазарєвої Ганни Миколаївни у приміщенні цього суду 06 квітня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и л а : У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів. Позов мотивований тим, що сторони з 26 грудня 2003 року до 27 травня 2010 року знаходилися у шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2010 року на утримання доньки було стягнуто відповідача аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 24 жовтня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. У зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо сплати аліментів, утворилась заборгованість з їх сплати. Згідно довідки державного виконавця станом на 01 липня 2017 року вона складає 22330 грн. 65 коп., дана заборгованість виникла з серпня 2012 року. Крім того, позивачка вказує, що на підставі ч.1 ст. 196 СК України та роз`яснень пункту 22 Пленуму Верховного Суду України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів у сумі 22330 грн. 65 коп. та неустойку за прострочення їх сплати в сумі 1688994 грн. 47 коп. Збільшивши та уточнивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_1 34247 грн. 11 коп. заборгованості по аліментам станом на 08 лютого 2018 року та 2077480 грн. 76 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 34247,11 грн., неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 34247,11 грн. Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року заочне рішення суду скасовано. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 34247 грн. 11 коп., неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 34247 грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що із розрахунку заборгованості по аліментах, наданого позивачем на підтвердження збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 з аліментів станом на 08 лютого 2018 року становила 34247,11 грн. Оскільки відповідач заборгував позивачу аліменти, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Проте,позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 1688994,47 грн., про що надав відповідний розрахунок пені станом на 01 липня 2017 року, тоді як відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України позивач має право на стягнення неустойки не більше 100 відсотків заборгованості, тобто не більше 34247,11 грн. Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 34247,11 грн. заборгованості по сплаті аліментів та 34247,11 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Відхиляючи надані представником докази, суд зазначив, що виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. Представником відповідача надано суду розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 01 серпня 2018 року заборгованість відповідача становить 17544,64 грн. Проте, оскільки представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження надсилання їх позивачу на виконання вимог частини 9 статті 83 ЦПК України, тому їх відхилив. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Березюк О.С. вказує, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача зазначає, що про розгляд справи вона не була повідомлена судом. Також вона вказує, що відхиляючи наданий відповідачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, за яким останній має переплату за аліментами, суд не звернув увагу на надане позивачкою повідомлення Корабельного ВДВС м. Миколаєва № 11514/1424-36від 05 квітня 2019 року, в якому зазначено про відсутність заборгованості у відповідача саном на 01 січня 2015 року, 01 березня 2017 року, а також який спростовує раніше наданий позивачкою розрахунок заборгованості станом на 08 лютого 2018 року. За такого висновок суду про стягнення пені є необґрунтованим. Також в апеляційній скарзі зазначено, що діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості по аліментам не шляхом ухвалення судового рішення, а на підставі та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», повторне стягнення з боржника суми, яка має бути ним сплачена у порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів є неприпустимим. Відповідачка правом на відзив на апеляційну скаргу не скористалася. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається з матераілів справи, з 26 грудня 2003 року до 27 травня 2010 року сторони по справі перебували у шлюбі і є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2010 року на утримання доньки було стягнуто з відповідача аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 24 жовтня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати аліментів на дитину, наявність заборгованості зі сплати аліментів, ОСОБА_2 звернулася з цим позовом за стягненням заборгованості та неустойки (пені), розрахованих станом на 08 лютого 2018 року. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). Частиною 1 статті 196 СК України (у редакції, яка була чинною на день звернення до суду та на день здійсненого позивачкою остаточного розрахунку) передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, судам необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач була обізнана про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинна була прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. На підтвердження своїх уточнених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34247 грн. 11 коп. заборгованості по аліментам та 2077480 грн. 76 коп. пені станом на 08 лютого 2018 року позивачка надала до суду першої інстанції здійснений державним виконавцем Корабельного відділу ДВС міста Миколаєва Павлюк С.Р. розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів, відповідно до якого сума заборгованості по аліментам станом на 08 лютого 2018 року складає 34247 грн. 11 коп. (а.с. 36). Представником відповідача адвокатом Березюк О.С. 15 січня 2020 року поданий до суду здійснений старшим державним виконавцем Паралєвою С.С. розрахунок заборгованості станом на 01 серпня 2018 року (а.с. 94), відповідно до якого заборгованість по аліментам відсутня, наявна переплата в сумі 17544 грн. 64 коп. (а.с. 94). Суд першої інстанції не прийняв до розгляду в якості доказу наданий представником відповідача розрахунок, пославшись на неотримання відповідачем вимог частини 9 статті 83 ЦПК України. Апеляційний суд вважає такий висновок суду помилковим з огляду на наступне. Частиною 9 статті 83 ЦПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відхиляючи у якості доказу наданий відповідачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції не взяв до уваги, що хоча представник ОСОБА_1 не дотрималась порядку надіслання позивачці цього доказу, суд безпідставно не прийняв цей розрахунок, оскільки ОСОБА_2 , у свою чергу, були подані до суду наступні докази, які не відхилені судом, а саме: відповіді в.о. начальника (заступника начальника) Корабельного відділу ДВС міста Миколаєва Павлюк С.Р. від 06 липня 2017 року та від 08 лютого 2018 року, начальника цього відділу Матвійчук І.В. від 05 квітня 2019 року (а.с. 110, 112, 113-118). Згідно другої з відповідей на адресу позивачки державним виконавцем направлявся розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 08 лютого 2018 року. Крім того позивачкою було надано суду розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем аліментів, здійснений старшим державним виконавцем Корабельного відділу ДВС міста Миколаєва Паралєєвою С.С. станом на 01 квітня 2019 року (а.с. 119). Це свідчить про те, що наданий представником відповідача розрахунок заборгованості є у позивачки, а тому суд безпідставно його не прийняв. При цьому частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, відповідач зобов`язана сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України. З урахуванням аналізу як наданого відповідачем розрахунку заборгованості, так і наданих позивачкою відповідей та розрахунків заборгованості щодо сплати ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , які складені державним виконавцем Корабельного відділу ДВС міста Миколаєва, і відображають як нарахування аліментів, так і суми, внесені платником на їх погашення, колегія приходить до висновку, що відповідачем обов`язок щодо сплати аліментів виконувався нерегулярно та періодично у розмірі, меншому, ніж визначено рішенням суду про стягнення аліментів, а тому є передбачені частиною 1 статті 196 СК України підстави для проведення розрахунку неустойки (пені). Суд, визначаючи розмір заборгованості 34247 грн. 11 коп. та розмір неустойки (пені) 34247 грн. 11 коп. будь-якого розрахунку не навів. Колегія суддів виходить з того, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 р. у справі № 333/6020/16-ц. У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 р. у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 р. у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 р. у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 р. у справі № 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 р. у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за сплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення слати аліментів. Враховуючи усе вищевикладене, проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що надані позивачкою при зверненні з позовною заявою та при уточненні позовних вимог розрахунки заборгованості по аліментам (а.с. 14, 36) не можуть бути враховані, оскільки в подальшому розрахунки були уточнені державним виконавцем, виходячи із наданих відповідачем доказів сплати аліментів, з яких ц слід виходити суду при вирішенні спору (а.с. 94, 119), що підтверджується також відповіддю начальника Корабельного відділу ДВС міста Миколаєва Матвійчук І.В. від 05 квітня 2019 року, в якому зазначені дати внесення відповідачем сум сплати аліментів. Тому розрахунок пені слід провести наступним чином. За 2012 рік: за серпень: 624,13 грн. (нараховано аліментів) х 155 днів (сплачено 04 лютого 2013 року) х 1% = 967,25 грн.; за вересень: 691,01 грн. (нараховано аліментів) х 125 днів (сплачено 04 лютого 2013 року) х 1% = 863,76 грн.; за жовтень: 692,69 грн. (нараховано аліментів) х 94 дня (сплачено 04 лютого 2013 року) х 1% = 651,13 грн.; за листопад: 695, 30 грн. (нараховано аліментів) х 64 дня (сплачено 04 лютого 2013 року) х 1% = 444,99 грн.; за грудень: 705,60 грн. (нараховано аліментів), з яких 576,22 грн. було сплачено 04 лютого 2013 року, 129,38 грн. 07 травня 2013 року, тому пеня склала 576,22 грн. х 33 дня х 1% + 129,38 грн. х 125 днів х 1% = 192,15 грн. + 161,73 грн. = 353,88 грн. За 2013 рік: за січень: 717,31 грн. (нараховано аліментів) х 94 дня (сплачено 07 травня 2013 року) х 1% = 674,27 грн.; за лютий відсутня заборгованість; за березень: 736,06 грн. (нараховано аліментів), з яких 410,53 грн. було сплачено 07 травня 2013 року, 325,53 грн. 05 грудня 2013 року, тому пеня склала 410,53 грн. х 35 днів х 1% + 325,53 грн. х 246 дня х 1% = 143,69 грн. + 800,80 грн. = 944,49 грн.; за квітень: 737,89 грн. (нараховано аліментів) х 217 днів (сплачено 05 грудня 2013 року) х 1% = 1601,22 грн.; за травень відсутня заборгованість; за червень: 752,03 грн. (нараховано аліментів) х 156 днів (сплачено 05 грудня 2013 року) х 1% = 1173,17 грн.; за липень: 760,49 грн. (нараховано аліментів), з яких 224,55 грн. було сплачено 05 грудня 2013 року, 535,94 грн. 23 грудня 2013 року, тому пеня склала 224,55 грн. х 125 днів х 1% + 535,94 грн. х 143 дня х 1% = 280,69 грн. + 766,39 грн. = 1047,08 грн.; за серпень: 761,80 грн. (нараховано аліментів) х 112 днів (сплачено 23 грудня 2013 року) х 1% = 853,21 грн.; за вересень: 761,59 грн. (нараховано аліментів), з яких 16,08 грн. було сплачено 23 грудня 2013 року, 745,51 грн. 26 березня 2014 року, тому пеня склала 224,55 грн. х 82 дня х 1% + 535,94 грн. х 175 дня х 1% = 184,13 грн. + 937,90 грн. = 1122,03 грн.; за жовтень: 760,88 грн. (нараховано аліментів) х 144 днів (сплачено 26 березня 2014 року) х 1% = 1095,67 грн.; за листопад: 762,03 грн. (нараховано аліментів) х 114 днів (сплачено 26 березня 2014 року) х 1% = 868,71 грн.; за грудень заборгованість відсутня. За 2014 рік: за січень: 738,75 грн. (нараховано аліментів), з яких 701,09 грн. було сплачено 26 березня 2014 року, 37,66 грн. 11 листопада 2014 року, тому пеня склала 701,09 грн. х 52 дня х 1% + 37,66 грн. х 282 дня х 1% = 364,57грн. + 106,20 грн. = 470,77 грн.; за лютий: 751,25 грн. (нараховано аліментів) х 254 дня (сплачено 11 листопада 2014 року) х 1% = 1908,18 грн.; за березень відсутня заборгованість; за квітень: 785,25 грн. (нараховано аліментів) х 193 дня (сплачено 11 листопада 2014 року) х 1% = 1515,53 грн.; за травень: 790,75 грн. (нараховано аліментів) х 162 дня (сплачено 11 листопада 2014 року) х 1% = 1281,02 грн.; за червень: 803,50 грн. (нараховано аліментів) х 132 дня (сплачено 11 листопада 2014 року) х 1% = 1060,62 грн.; за липень: 812,75 грн. (нараховано аліментів) х 101 день (сплачено 11 листопада 2014 року) х 1% = 820,88 грн.; за серпень: 814 грн. (нараховано аліментів), з яких 45,34 грн. було сплачено 11 листопада 2014 року, 768,66 грн. 14 січня 2015 року, тому пеня склала 45,34 грн. х 70 днів х 1% + 768,66 грн. х 134 днів 1% = 31,74 грн. +1030 грн. = 1061,74 грн.; за вересень: 815,50 грн. (нараховано аліментів) х 104 дня (сплачено 14 січня 2015 року) х 1% = 848,12 грн.; за жовтень: 818,25 грн. (нараховано аліментів) х 73 дня (сплачено 14 січня 2015 року) х 1% = 597,32 грн.; за листопад відсутня заборгованість; за грудень відсутня заборгованість. За 2015 рік - відсутня заборгованість. За 2016 рік з урахуванням переплати по аліментам, заборгованість виникла лише частково за листопад і становила 810 грн. 16 коп. та була сплачена у січні 2017 року. Оскільки дата внесення платежу у січні 2017 року у матеріалах справи не зазначена, апеляційний суд вважає її 31 січня 2017 року, тому розрахунок пені наступний: 810,16 грн. х 61 день х 1% = 494,20 грн. За 2017 рік за січень березень відсутня заборгованість; за квітень заборгованість склала 1245,72 грн. і була погашена 29 червня 2017 року, тому розрахунок пені наступний: 1245,72 грн. х 58 днів х 1% = 722,52 грн.; за травень: з урахуванням внесеного платежу у червні 2017 року заборгованість становила 1357 грн. 47 коп., з яких 410 грн. було сплачено у липні 2017 року, 947 грн. у серпні 2017 року. Оскільки дата внесення платежу у липні та серпні 2017 року у матеріалах справи не зазначені, апеляційний суд вважає їх 31 липня та 31 серпня 2017 року, тому розрахунок пені наступний: 410 грн. х 59 днів х 1% + 947 грн. х 90 днів х 1% = 241, 9 грн. + 852,3 грн. = 1094,2 грн. за червень серпень 2017 року заборгованість відсутня; за вересень заборгованість становила 480 грн.43 коп., яка була погашена у листопаді 2017 року. Оскільки дата внесення платежу у листопаді 2017 року у матеріалах справи не зазначена, апеляційний суд вважає її 30 листопада 2017 року, тому розрахунок пені наступний: 480,43 грн. х 59 днів х 1% = 283,45 грн.; за жовтень заборгованість становила 1622 грн. 50 коп. була погашена у листопаді 2017 року. Оскільки дата внесення платежу у листопаді 2017 року у матеріалах справи не зазначена, апеляційний суд вважає її 30 листопада 2017 року, тому розрахунок пені наступний: 1622,50 грн. х 29 днів х 1% = 470,53 грн. В подальшому до 08 лютого 2018 року включно заборгованість по сплаті аліментів відсутня, а тому відсутні і підстави для розрахунку неустойки. За такого сума пені за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2012 р. по 08 лютого 2018 року складає 24008 грн. 92 коп. Оскільки станом на 08 лютого 2018 року у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість, з урахуванням положень частини 1 статті 196 СК України про обмеження розміру неустойки, яка може бути стягнута з платника аліментів, 100% розміру заборгованості, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені). За такого доводи апеляційної скарги про безпідставність висновку суду першої інстанції про стягнення пені та заборгованості є доведеними. Аргументи апеляційної скарги про неповідомлення представника відповідача про розгляд справи спростовуються матеріалами, а тому колегія суддів їх відхиляє. Так, про дату, час та місце судових засідань неодноразово, шляхом направлення повісток засобами поштового зв`язку, з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України повідомлявся відповідач як учасник справи, але повістки поверталися з відміткою поштового відділення про відсутність адресата (а.с. 123, 124, 133, 134, 136, 137), що свідчить про належне вручення повістки адресатові (пункт 3 частини 8 статті 128 ЦПК України. Про дати судових розглядів справи був обізнаний і представник ОСОБА_1 адвокат Березюк О.С., що підтверджується заявою останньої про відкладення розгляду справи (а.с. 130). Враховуючи, що рішення суду постановлено внаслідок неповного з`ясування обставин справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням вимог процесуального закону, його в силу пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України). Порядок та розміри справляння судового збору, підстави звільнення від його сплати визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI). Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів за пунктом 3 статті 5 Закону № 3674-VI, слід провести розподіл судових витрат. Враховуючи, що рішення суду скасовано, а в позові за наслідками перегляду справи апеляційним судом відмовлено, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір 1027 грн. 41 коп. (а.с. 161) підлягає компенсації за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Березюк Олександри Сергіївни задовольнити. Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2021 року скасувати, постановити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів відмовити. Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави 1027 грн. 41 коп. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська _________________________________ Повний текст постанови складений 26 серпня 2021 року