Ухвала КГС ВС № 923/990/20

УХВАЛА 25 серпня 2021 року м. Київ Справа № 923/990/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., .(головуючий), Львова Б. Ю. і Селіваненка В. П, розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Грьози Володимира Юрійовича (далі - Підприємець) на рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 за позовом фізичної особи-підприємця Рехлицької Валентини Вікторівни до відповідача: Підприємця про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 320 400,00 грн, ВСТАНОВИВ: 21.07.2021 (згідно з відміткою на конверті) Підприємець звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 зі справи № 923/990/20. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити дію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому в поданій скаржником касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у цій справі. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга . Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 10.06.2021 (повний текст підписаний 14.06.2021), а тому строк на її оскарження закінчився 05.07.2021 (з урахуванням вихідних днів). Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 21.07.2021, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 10.06.2021. Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Підприємець посилається на те, що копію оскаржуваної постанови останній отримав у суді першої інстанції на руки лише 09.07.2021 після звернення до суду із заявою від 29.06.2021 (копія якої додана до скарги), а тому вважає, що строк для подання касаційної скарги підлягає поновленню. Однак суд зауважує, що саме лише звернення скаржника до суду із заявою про видачу копії оскаржуваного судового рішення без відмітки про його отримання не може бути належним доказом для поновлення процесуального строку, оскільки додана до скарги копія заяви сама по собі не свідчить про несвоєчасне отримання скаржником оскаржуваної постанови, а інших належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником не надано. У клопотанні Підприємцем також не наведено аргументів стосовно того, що саме позбавило скаржника можливості дізнатися про оскаржувану постанову апеляційного господарського суду раніше, ніж 09.07.2021, адже назване судове рішення було опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.06.2021. При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Враховуючи, що Підприємець був скаржником у суді апеляційної інстанції, а також те, що його представник, адвокат Гузиніна С. С., була присутня в судовому засіданні 10.06.2021, то скаржник не був позбавлений можливості відстежувати хід розгляду його ж апеляційної скарги. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, наведені Підприємцем у клопотанні, є неповажними, оскільки ним не надано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України. Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з частинами третьою та шостою статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до частини шостої вказаної статті за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 09.03.2021, залишеним без змін постаново Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021, позов задоволено частково; розірвано договір купівлі-продажу плитки тротуарної; стягнуто з Підприємця на користь фізичної особи-підприємця Рехлицької Валентини Вікторівни 101 600, 00 грн, сплачених за неякісний товар та 59 925, 00 грн збитків, пов`язаних з демонтажем неякісної тротуарної плитки, 13 554, 24 грн судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Як свідчать матеріали касаційної скарги Підприємець не погоджується з вказаними рішенням і постановою, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Отже, з огляду на викладене за подання цієї касаційної скарги судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 9 049,75 грн (101 600, 00+59 925,00)*1,5%+2 102,00) *200%. Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас Підприємець у касаційній скарзі просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, посилаючись на скрутне фінансове становище. За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним. Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на викладене, сама лише обставина скрутного фінансового становища не є підставою для відстрочення та/або звільнення від сплати судового збору в силу статті 8 Закону. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємцю необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати Суду інші докази, або навести інші підстави, за їх наявності, на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження; зазначити пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та в залежності від визначених пунктів навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України, а також обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі; надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9 049,75 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях" із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга). З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження. З огляду на залишення касаційної скарги без руху клопотання про зупинення дії рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку залишається без розгляду до усунення недоліків. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Грьози Володимира Юрійовича про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 зі справи № 923/990/20 відхилити.

2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Грьози Володимира Юрійовича на рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 зі справи № 923/990/20 залишити без руху.

3. Надати фізичній особі-підприємцю Грьозі Володимиру Юрійовичу строк для усунення недоліків касаційної скарги до 23 вересня 2021 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити фізичній особі-підприємцю Грьозі Володимиру Юрійовичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя В. Селіваненко