Постанова КГС ВС № 927/719/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Справа № 927/719/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., за участю секретаря судового засідання Громак В. О. за участю представників: ТОВ "Чернігівгаз збут" - адвоката Кислощук Я. С., Офісу генерального прокурора -Янківського С. В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі № 927/719/20 за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут"; 2) Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 23 610,27 грн,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ "Чернігівгаз Збут" та КНП "Чернігівська обласна лікарня" Чернігівської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод від 12.03.2020, 30.03.2020, 22.04.2020, 05.06.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 11.03.2020 № 41АВ147-1192-2020 на закупівлю природного газу, укладених між КНП "Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення" Чернігівської обласної ради та ТОВ "Чернігівгаз Збут", а також стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" 23 610,27 грн на користь позивача безпідставно отриманих коштів. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі №927/719/20 позов задоволено повністю. Постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі № 927/719/20 залишено без змін. У касаційній скарзі ТОВ "Чернігівгаз Збут" просить постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі № 927/719/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій застосували положення ч. ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18. ТОВ "Чернігівгаз Збут" вважає, що прокурор не встановив належного суб`єкта, до повноважень якого віднесено захист державних інтересів, помилково визначив Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тоді як таким органом, на думку заявника касаційної скарги, є Північний офіс Державної аудиторської служби України як орган державного фінансового контролю. При цьому судами не встановлено причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. В касаційній скарзі також зазначається про залишення поза увагою як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій того, що спірні додаткові угоди були укладені у визначеному сторонами у договорі від 11.03.2020 № 41АВ147-1192-2020 порядку внесення змін до цього договору та відповідно до вимог закону. Так, ТОВ "Чернігівгаз Збут" не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності коливання ціни природного газу на ринку в бік збільшення як підстави внесення відповідних змін до договору про закупівлю природного газу, оскільки вважає, що суди не правильно надали оцінку наявним у справі доказам. На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що Закон України "Про публічні закупівлі" не забороняє у разі коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору. Крім того, ТОВ "Чернігівгаз Збут" вказує на безпідставне застосування до спірних відносин ст. 1212 ЦК України, оскільки наявність між сторонами цього спору договірних відносин виключає можливість застосування до них положень глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касаційної скарги ТОВ "Чернігівгаз Збут" та вважає їх такими, що не узгоджуються із нормами чинного законодавства. Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у січні-лютому 2020 року КНП "Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення" Чернігівської обласної ради провів відкриті торги на закупівлю природного газу ДК021:2015: 09120000-6 - Газове паливо, у кількості 125 000 куб. м, розмір бюджетного призначення або очікувана вартість предмета закупівлі - 1 250 000,00 грн. Переможцем торгів було визнано ТОВ "Чернігівгаз Збут" як учасника, який запропонував поставити природний газ за найнижчою ціною. Між КНП "Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення" (споживач) та ТОВ "Чернігівгаз Збут" (постачальник) 11.03.2020 укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АB147-1192-20, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу, що є бюджетною організацією та є кінцевим споживачем, ДК 021:2015 код 09120000-6 - газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 125 000,00 куб. м. В пунктах 3.2, 3.3 договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 сторони погодили, що ціна 1 куб. м газу становить 4,251994 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності за 1 куб. м - 0,18863 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Разом до сплати за 1 куб. м - 4,440624 грн, в т.ч. ПДВ - 20 %. Загальна сума договору складає 555 078,00 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Згідно з п. 3.4 цього договору ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. До договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 сторони уклали чотири додаткові угоди: -додаткову угоду від 12.03.2020, відповідно до якої п. 3.2 договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 викладено у такій редакції: "ціна, з 01 лютого 2020 року за 1 куб. м природного газу становить 4,735688 грн, в т.ч. ПДВ - 20%. Вартість послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) за 1 м. куб. 0,148992 грн, в т.ч. ПДВ-20%. Разом до сплати за 1 куб. м газу 4,88468 грн, в т. ч. ПДВ - 20%."; - додаткову угоду від 30.03.2020, відповідно до якої п. 3.2 договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 викладено у такій редакції: "ціна, з 01 березня 2020 року, за 1 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) за 1 м. куб. становить 5,37314 грн за 1 куб. м, в т. ч. ПДВ - 20%."; - додаткову угоду від 22.04.2020, відповідно до якої п. 3.2 договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 викладено у такій редакції: "ціна, з 01 квітня 2020 року, за 1 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить 5,91045 грн за 1 куб. м, в т. ч. ПДВ - 20%."; - додаткову угоду від 05.06.2020, відповідно до якої п. 3.2 договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 викладено у такій редакції: "Ціна, з 01 червня 2020 року, за 1 куб. м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи на регуляторний період 2020-2024 роки для ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», затверджений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013) та податку на додану вартість становить 5,3194 за 1 куб. м, в т. ч. ПДВ - 20%.". Укладаючи додаткові угоди від 12.03.2020, 30.03.2020 та 22.04.2020 та збільшуючи щоразу ціну 1 куб. м природного газу на 10 відсотків, сторони відповідно щоразу зменшували планові обсяги постачання газу. При цьому, погоджена у додатковій угоді від 05.06.2020 ціна за одиницю товару (1 куб. м природного газу) у порівнянні з попередньою ціною, встановленою у додатковій угоді від 22.04.2020, зменшилась на 10 відсотків, однак вона була на 20 відсотків вища за початково визначену ціну у договорі від 11.03.2020 №41АB147-1192-20. Підставою для внесення запропонованих змін до укладеного сторонами договору на закупівлю природного газу ТОВ "Чернігівгаз Збут" зазначало зміну вартості природного газу на ринку, в підтвердження чого посилалось на : лист ТБ «Українська енергетична біржа» від 04.02.2020 № 04/02-103, де зазначена середньозважена ціна природного газу ресурсу лютого 2020 року за результатами електронних біржових торгів - 5 737,60 грн/тис. куб. м з ПДВ; лист ДП «Держзовнішінформ» від 17.03.2020, № 232/30, де зазначена ціна за березень 2020 року - 5 990,04-6 964,6 грн/1000 куб.м з ПДВ; лист ДП «Держзовнішінформ» від 14.04.2020 № 232/36, де зазначена ціна за квітень 2020 року - 5 990,04-7 400,00 грн/1000 куб. м з ПДВ. Платіжними дорученнями № 174 від 13.03.2020, № 173 від 13.03.2020, № 274 від 24.04.2020, №280 від 25.05.2020, №306 від 22.06.2020 КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради перерахувало ТОВ "Чернігівгаз Збут" кошти за поставлений природний газ загальним обсягом 47 331,787 куб. м на загальну суму 243 792,94 грн. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що на Чернігівською обласною радою прийнято рішення від 20.03.2020 № 50-22/VII про реорганізацію КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради шляхом приєднання до КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради. Рішенням Чернігівської обласної ради від 01.07.2020 № 7-24/VII вирішено затвердити передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради до правонаступника - КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, у зв`язку з чим 22.07.2020 проведено державну реєстрацію припинення КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради за рішенням засновників Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради є КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради. 31.08.2020 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовилися розірвати договір на постачання природного газу для потреб неприбуткових споживачів № 41АВ147-1192-20 від 11.03.2020 за взаємною згодою та п. 3.3 договору виклали у такій редакції: "Загальна сума договору складає 243 792,94грн, в т. ч. ПДВ 20%, в тому числі відшкодування орендарів - 37440,38 грн.", а п. 1.2 у такій: "Річний плановий обсяг постачання газу - до 47 331,787 куб. м.". Задовольняючи позов прокурора, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив, зокрема з того, що укладаючи 12.03.2020, 30.03.2020 і 22.04.2020 додаткові угоди, сторони договору послідовно збільшували вартість газу на максимально визначений у законі відсоток, за відсутності належних доказів коливання ціни на природний газ на ринку, у зв`язку з чим такі додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак підлягають визнанню недійсними. Визнаючи наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 05.06.2020, суди попередніх інстанцій встановили, що хоча й ціна за одиницю товару (1куб. м природного газу), у порівнянні з попередньою встановленою у додатковій угоді від 22.04.2020 ціною, зменшилась на 10 відсотків, однак вона була на 20 відсотків вища за початково визначену ціну у договорі від 11.03.2020 №41АB147-1192-20, що не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, встановивши, що ТОВ "Чернігівгаз Збут" КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради (правонаступник - КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР) відповідно до первісної ціни газу, визначеної у договорі від 11.03.2020, повинно було сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 210 182,67 грн, натомість сплатило 243 792,94 грн, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову і в частині стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 23 610,27 грн з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів обласного бюджету, які використовуються для забезпечення діяльності КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР. Відповідно до ч. З ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про підтвердження прокурором підстав для представництва у даній справі та неправильне застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо доведення прокурором бездіяльності органу, які містяться у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Відповідно до ст. 7 Закону "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері б закупівель (Міністерство економіки України); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування (Державне казначейство); банки (під час оплати за договорами про закупівлю); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України); Антимонопольний комітет України; рахункова палата. Відповідно до ст. 7-1 Закону "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення. Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору. В п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Відповідно до ст. 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. цього 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі. Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону "Про місцеві державні адміністрації"). Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пунктів. 1.6, статуту КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР органом управління, що діє від імені засновника вказаної юридичної особи є Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, до повноважень якого належить, зокрема, затвердження фінансового плану, змін до нього у порядку та на підставах, визначених чинним законодавством, і у разі необхідності - кошторису, а також погодження плану використання бюджетних коштів та змін до нього; діяльність КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР здійснюється на підставі фінансового плану. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою прокурор вказував, що в даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень є Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА як головний розпорядник бюджетних коштів обласного бюджету, які використовуються для забезпечення діяльності КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР. При цьому судами попередніх інстанцій встановлені обставини використання для спірної закупівлі природного газу саме коштів місцевого бюджету. Відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18. У даній справі суди встановили, що перед поданням позову у червні 2020 року прокурор звертався з листом до позивача, в якому просив повідомити чи вживались та чи будуть вживатись Управлінням охорони здоров`я Чернігівської ОДА заходи для усунення вказаних порушень, однак з боку останнього не було вжито належних заходів для захисту інтересів держави, у зв`язку з чим 03.08.2020 прокурор надіслав позивачу повідомлення про подання відповідного позову до суду. Враховуючи, що Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА було повідомлене прокурором про наявне порушення ще в червні 2020 року, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позивач мав достатньо часу, щоб відреагувати на порушення інтересів держави. За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання недійсними додаткових угод від 12.03.2020, 30.03.2020, 22.04.2020, 05.06.2020 до договору від 11.03.2020 №41АB147-1192-20 на підставі ст. 203 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі". Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі". Згідно з пунктами 5, 9, 18, 32 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари; замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі. При цьому предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). За приписами п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону. Крім того змістом п. 2 ч. 1 ст. 43 нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 цього Закону, яка визначає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Скаржник не погоджується з висновками судів про те, що відповідачами не було належним чином доведеної коливання ціни на природний газ не відповідають обставинам справи, адже при внесенні змін до договору було фактичне суттєве зростання ціни на природний газ у бік збільшення по відношенню до дати подання цінової пропозиції, що є само по собі фактом коливання ціни на ринку. Крім того, посилаючись на викладені у листі від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, заявник касаційної скарги зазначає, суди попередніх інстанцій не врахували, що Закон України "Про публічні закупівлі" не забороняє у разі коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору. Колегія суддів не погоджується із такими доводами касаційної скарги, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі відповідачі, уклавши додаткові угоди від 12.03.2020, 30.03.2020 і 22.04.2020, збільшили вартість 1 куб. м природного газу на 30 відсотків від початкової вартості товару, а підписавши додаткові угоду від 05.06.2020 - на 20 відсотків, що суперечить наведеним вище положенням Закон України "Про публічні закупівлі". Водночас законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що факти коливання ціни на природний не було доведено відповідачем. Скаржник не погоджується з вказаними висновками, але Верховний Суд залишає відповідні аргументи без розгляду в силу приписів ст. 300 ГПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України вказано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Отже, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і не потребує визнання їх недійсними судом. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 з відступленням від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недійсність додаткових угод від 12.03.2020, 30.03.2020, 22.04.2020, 05.06.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 11.03.2020 № 41АВ147-1192-2020 з уточненням, що такі додаткові угоди є нікчемними у силу закону, у зв`язку з чим помилковими є висновки судів про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод. Крім того, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги ТОВ "Чернігівгаз Збут" про неможливість застосування до спірних відносин в частині стягнення надміру сплачених коштів положень ст. 1212 ЦК України з огляду на таке. У позовній заяві прокурор просив стягнути надміру сплачені за природний газ кошти із ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, яке є головним розпорядником бюджетних коштів обласного бюджету, які використовуються для забезпечення діяльності КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР та використовувались для спірної закупівлі природного газу. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди від 12.03.2020, 30.03.2020, 22.04.2020, 05.06.2020 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 11.03.2020 № 41АВ147-1192-2020. Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані відповідним договором, тобто зобов`язання є договірними. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 цього Кодексу. Правовий висновок аналогічного змісту викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19. Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 11.03.2020 № 41АВ147-1192-2020. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання договору на постачання природного газу КНП «Чернігівський обласний центр радіаційного захисту та оздоровлення населення» Чернігівської обласної ради, правонаступником якого є КНП "Чернігівська обласна лікарня" ЧОР, сплатило на користь ТОВ "Чернігівгаз Збут" за поставлений природний газ обсягом 47 331,787 куб. м 243 792,94 грн, у зв`язку з чим розмір надміру сплачених коштів становив 33 610,27 грн. Разом із тим, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення надміру сплачених коштів, Верховний суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про їх стягнення саме на користь Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, яке не є стороною спірного договору, а відтак і не може бути отримувачем надміру сплачених за цим договором коштів. Водночас, належний позивач за такою вимогою не позбавлений права звернутись з відповідним позовом про стягнення надміру сплачених коштів за договором. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі № 927/719/20 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА. Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" - задовольнити. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2020 у справі № 927/719/20 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г. Судді Білоус В. В. Пєсков В. Г.