Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/3771/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2021 року м. Рівне Справа № 570/3771/20 Провадження № 22-ц/4815/789/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 32155 гривень 06 копійок за період з 19 вересня 2014 року по 01 вересня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що незважаючи на зменшення розміру аліментів судом, відповідач надалі сплачує їх не у повному розмірі та ухиляється від виконання рішення суду. У зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість, яка станом на 01 вересня 2020 року становить 32155 гривень 06 копійок, а тому просить суд стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 100% заборгованості на підставі ч. 1 ст. 196 СК України. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала на час звернення позивача з позовом до суду, вже стягувалася у примусовому порядку відділом державної виконавчої служби, а тому повторне стягнення такої заборгованості не призведе до ефективного захисту прав чи інтересів позивача, оскільки такі права та інтереси захищаються державою в особі відділу державної виконавчої служби шляхом примусового стягнення аліментів. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, недопустиме та призведе до подвійного стягнення. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскільки судом не встановлено відсутність вини відповідача за прострочення сплати аліментів, то її вимога про стягнення пені заявлена у відповідності до норм матеріального права та відповідає захисту її порушених прав. На підтвердження заявленої нею вимоги, у позовній заяві зроблено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Сплата частини заборгованості по аліментах після звернення до суду не звільняє останнього від відповідальності та не може бути підставою для відмови у задоволення позову. Не погоджується із позицією місцевого суду стосовно того, що повторне стягнення заборгованості не призведе до ефективного захисту її прав та інтересів. Наголошує, що нею не було ініційовано позов щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів, а заявлено про стягнення пені за прострочення їх сплати. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. У поданому на апеляційну скаргу відзиві відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30 серпня 2009 року до 01 квітня 2013 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , 2010 року народження, яка проживає із матір`ю. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 березня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 листопада 2012 року і до повноліття дитини. 16 квітня 2013 року позивачу видані виконавчі листи, які звернуті нею до виконання до відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції, де державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 лютого 2020 року змінено розмір аліментів, що були стягнуті з ОСОБА_2 і присуджено до стягнення аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , 2010 року народження, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який здійснений головним державним виконавцем А. Кравчук, вбачається заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01 вересня 2020 року складає 32 155,06 грн.. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Відповідно до статті 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Тобто, якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відсутність вини у неповній сплаті аліментів на утримання своєї доньки ОСОБА_2 не довів. Його покликання на життєві обставини, які не дозволяють належно сплачувати аліменти, зокрема, перебування на його утриманні іншої дитини, пошуки роботи, наявність кредиту, не звільняють його від виконання батьківського обов`язку щодо належного матеріального забезпечення його доньки від першого шлюбу. Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції невірно визначив предмет позову та дійшов безпідставного висновку, що задоволення позову призведе до подвійного стягнення аліментів. Між сторонами виник спір стосовно стягнення пені за прострочення сплати аліментів, що є предметом позову у даній справі. Згідно розрахунку позивача початком прострочення сплати аліментів є 19 вересня 2014 року. Пеня розрахована ним за період з 01 квітня 2018 року по 31 серпня 2020 року складає 142057,78 грн.. Вказаний розрахунок пені є вірним та відповідає методиці розрахунку, який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, справа № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб. Батьки не мають права збільшувати матеріальне забезпечення однієї дитини за рахунок зменшення такого утримання іншої. Враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, з метою дотримання рівноваги між інтересами дітей відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів за період з 19 вересня 2014 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 32 155,06 грн., що відповідає розміру фактичної заборгованості по аліментах станом на 01 вересня 2020 року. Судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2020 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 19 вересня 2014 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 32 155,06 грн.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 840,80 грн.. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1261,20 грн.. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Хилевич С.В. Ковальчук Н.М.