Постанова 4815 № 569/13211/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2024 року м. Рівне Справа № 569/13211/23 Провадження № 22-ц/4815/90/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року, ухвалене в складі судді Бучко Т.М., повний текст якого складено 20 жовтня 2023 року у справі № 569/13211/23, в с т а н о в и в : У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позов мотивовано тим, що з 07.05.2020 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року у справі № 569/24641/21. Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що 03 січня 2022 року між сторонами укладений договір про виховання та утримання дитини відповідно до якого встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4500 грн щомісячно. Відповідач не здійснював належного виконання договору про виховання та утримання дитини від 03 січня 2022 року не сплачував аліменти у зв`язку з чим станом на 14 липня 2023 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 31500 грн. Просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина, за період з 10 січня 2023 року до 14 липня 2023 року в сумі 24975 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в розмірі 24975 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 10 січня 2023 року до 14 липня 2023 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому наявні підстави для нарахування пені. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 4500 грн. Покликається на не врахування судом першої інстанції його майнового стану при визначенні розміру пені. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзив до апеляційного суду не подано. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає в повній мірі. Установлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2022 року у цивільній справі № 569/24641/21 шлюб між між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. 03 січня 2022 року між сторонами укладений договір про виховання та утримання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. та зареєстрований в реєстрі за №7 (далі договір). Відповідно до п.2 договору, за домовленістю батьків даним договором встановлюється обов`язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 4500 грн щомісячно, починаючи з моменту укладення цього договору. Аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця на наступний місяць щляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім`я матері рахунок. Згідно з п.9 договору, у разі невиконання, неналежного виконання або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі З (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов`язання. Сплата батьком неустойки не звільняє батька від виконання зобов`язань за цим договором (п.10 договору). Установлено, що за період з 10 січня 2023 року до 14 липня 2023 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становила 31500 грн, що останній не заперечує. За розрахунком позивача неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у період з 10 січня 2023 року до 14 липня 2023 року становить 24975 грн. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19), зазначено, що положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Водночас стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Як вбачається з матеріалів справи, за період з 10 січня 2023 року по 14 липня 2023 року ОСОБА_2 не виконував належним чином договору від 03 січня 2022 року про виховання та утримання дитини, а саме щодо сплати аліментів, внаслідок чого станом на 14 липня 2023 року виникла заборгованість по аліментах в розмірі 31500 грн. Установлено, договір від 03 січня 2022 року, у якому сторони визначили обов`язки щодо батька на утримання дитини, у судовому порядку недійсним не визнавався, його умови відповідають найкращим інтересам дитини, а отже, зобов`язання за цим договором підлягають виконанню. Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів передбаченої п. 9 договору про виховання та утримання дитини. Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що на час звернення до суду з позовом ОСОБА_2 мав заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Оскільки обов`язок зі сплати аліментів не виконаний та протермінований, то у позивачки виникло право на стягнення пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов`язань. Ураховуючи наведене, суд дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи відповідача про необхідність у силу положень частини другої статті 196 СК України врахування його майнового стану при визначенні розміру пені, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не наводить обґрунтувань того, що його майновий стан не дає йому змогу сплатити пеню за прострочення сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2023 року залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 22 лютого 2024 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.