Постанова 4854 № 490/8967/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 490/8967/19 Головуючий в 1 інстанції: Шолох Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурії О.В., судді Вербицької Н.В, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2019 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (надалі відповідач, Управління ДАБК), в якому просив скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №47 від 19.09.2019 року по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є неправомірними, накладене стягнення - незаконним та необґрунтованим, з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався за його відсутності, та в оскаржуваній постанові не зазначено, реконструкцію якого приміщення позивач проводив та на якій земельній ділянці, що, в свою чергу, є підставою для скасування такої постанови. Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.05.2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2019 року до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради надійшло звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням провести перевірку законності капітального ремонту та реконструкції даху будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .. 28.08.2019 року на підставі звернення від 30.05.2019 року начальником Управління державного архітектурно-будівельного контрою Миколаївської міської ради винесено наказ про проведення позапланової перевірки виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 у період з 04 по 16 вересня 2019 року. 29.08.2019 року інспектору Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради Савенко Ю.В. було видано направлення для проведення позапланової перевірки на додержання вимог містобудівного законодавства на об`єкті: «Реконструкція квартири» за адресою: АДРЕСА_1 , яке позивач отримав 12 вересня 2019 року, про що свідчить підпис на направленні. 12.09.2019 року за вх.3446/22.01-13 ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради надано пояснення. 16.09.2019 року інспектором управління Савенко Ю.В. складений акт №150 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_2 . Під час проведеної перевірки відповідачем виявлені порушення п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 13 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року, а саме - проведення будівельних робіт з реконструкції даху приміщення без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю. Акт містить пояснення ОСОБА_1 про те, що він проводив ремонтні роботи, а не будівельні. Надалі, за результатами позапланової перевірки 16.09.2019 року інспектором Ю.В. Савенко було видано припис №65 з вимогою негайно зупинити виконання будівельних робіт з реконструкції господарського приміщення, примірник якого було отримано позивачем, про що свідчить його підпис на приписі. Окрім того 16.09.2019 року інспектором Ю.В. Савенко було видано припис №65/1 з вимогою привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом отримання документу, що дає право виконувати будівельні роботи у термін до 17.11.2019 року, примірник якого було отримано позивачем, про що свідчить його підпис на приписі. Надалі, 16.09.2019 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що за результатами позапланової перевірки виявлено порушення ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме встановлено, що гр. ОСОБА_1 виконував будівельні роботи з реконструкції даху приміщення без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, відповідальність за яке передбачено ч.5 ст.96 КУпАП. Крім того, в протоколі вказано, що розгляд справи відбудеться 19.09.2019 року о 15 год. 30 хв. у приміщенні Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе 48/8. Примірник протоколу позивачем отримано 16.09.2019 року, про, що свідчить його підпис на протоколі. 19.09.2019 року відносно позивача винесено постанову №47 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн.. Відповідачем надана копія квитанції, що її копію було надіслано позивачу поштою рекомендованим листом 20.09.2019 року за номером відправлення 5400137859749. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позапланова перевірка проведена на іншому, аніж зазначено у наказі про проведення перевірки, об`єкті. Тобто, перевірка у приміщенні по АДРЕСА_2 (у літній кухні та гаражі) проведено без наявності на те законних підстав. Крім того, суд виходив з того, що позивача притягнено до відповідальності за неповідомлення про початок будівельних робіт щодо реконструкції приміщення, проте суду не надано доказів, що мала місце саме реконструкція об`єкта, відповідач при проведенні перевірки не досліджував дану обставину та вказав на проведення реконструкції без наведення будь-яких доказів здійснення такої реконструкції. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Так, відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, приписами ч.2 цієї статті визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З вищевикладеного вбачається, що законодавцем встановлено 10-денний строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ця постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня її винесення у вищестоящий орган або у суд з урахуванням положень ст.287-289 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №47 від 19.09.2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУпАП. Вищезазначена постанова була направлена позивачу 20.09.2019 року засобами поштового зв`язку за трекінг номером 5400137859749 (а.с.39), та отримана позивачем 27.09.2019 року, що сторонами не оспорюється. Таким чином, останнім днем звернення до суду для оскарження постанови є 07.10.2019 року. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 15.10.2019 року (згідно зі штампом вхідної кореспонденції суду), що свідчить про пропуск 10-денного терміну звернення до суду для такої категорії справ. У прохальній частині позову позивач просив поновити строк та відкрити провадження у справі, з посиланням на те, що оскаржувану постанову отримав лише 27.09.2019 року, а тому вважає, що строк був пропущений з поважних причин. При цьому, позивачем не зазначено об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили його можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом, у встановлений процесуальним законодавством строк. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.10.2020 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Питання поновлення строку звернення позивача до суду з цим позовом судом першої інстанції не вирішувалось ні під час відкриття провадження у справі, ні в ході її розгляду. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС). Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС). Отже, наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду можуть бути застосовані судом на будь-якій стадії судового розгляді навіть після визнання судом поважними причин пропуску строку звернення поновлення. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Таким чином, невірне вирішення судом першої інстанції питання про дотримання позивачем строку звернення до суду є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду позову про скасування спірної постанови. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Судова колегія зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33). Колегія суддів також враховує, що позивачем не наведено жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому дотриматися вимог закону щодо строків на оскарження спірної постанови, і були б непереборними, та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а позов залишити без розгляду. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.315, ст.319, ст.321, ст.322, ст.325, 272 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради - задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2021 року - скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.