Постанова 4857 № 444/2499/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Зеліско Р.Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 444/2499/19 пров. № А/857/4658/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Хомич О.Р. апелянта: ОСОБА_1 представника апелянта: Дуди І.П. представників третьої особи: Поріцького П.І, Судомляк І.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2020 року у справі № 444/2499/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ : 25.09.2019р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України Максим А.А. № 61/15/19-ф/пз від 30.07.2019р. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 25.02.2019р. позов залишено без розгляду, оскільки поданий із пропуском строку звернення до суду. Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом порушено норми процесуального права. Апелянт просить суд ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25.02.2019р. скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник Дуда І.П. підтримали апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених. Представники третьої особи ОСОБА_3 - Поріцький П.І., Судомляк І.К. в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. ч.1, ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Із змісту ст.289 КУпАП видно, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Водночас, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст.286 КАС України. Відповідно до ч.2 цієї статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що законодавець визначив десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня винесення відповідного рішення у спірних правовідносинах. ч.1,ч.2 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. В п.5 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). ч.4 ст.123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3 та ч.4 ст. 123 цього кодексу. 30.07.2019р. постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України Максим А.А. в справі про адміністративне правопорушення № 61/15/19-ф/пз ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1020 грн. Судом першої інстанції встановлено, що оспорювану постанову № 61/15/19-ф/пз від 30.07.2019 р. позивач отримав 01.08.2019р., що підтверджено власним підписом про її отримання. (зворот постанови ) ( а.с. 7 ) Тобто, про порушення свої прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 дізнався 01.08.2019р. а із позовом до суду звернувся 25.09.2019р., тобто із пропуском десятиденного строку встановленого законом. При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених доводів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску. Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів. Як видно із доводів апелянта в частині поновлення строку звернення з позовом до суду, пропуск строку зумовлений відсутністю конкретизації норм, якими передбачено порушення, зазначене у постанові, зверненням із адвокатським запитом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України для отримання інформації щодо предмету доказування та відсутність відповіді на дане звернення. Проте, вказані обставини не створювали об`єктивних перешкод для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом є неповажними. ч.1 ст.80 КАС України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідно до ч.4 цієї статті суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 цього Кодексу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таку подано із пропуском строку звернення до суду, а підстави його поновлення не є поважними. Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки колегії суддів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при постановлені оскарженої ухвали суду порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 25 лютого 2020 року у справі № 444/2499/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.Я. Макарик Суддя З.М. Матковська Постанова в повному обсязі складена 28.05.2020р.