Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/2802/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2802/21 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м.Одеса Повний текст судового рішення складений 11.05.2021р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В., за участю секретаря судового засідання Смирнової М.В., представника позивача Макаренко Н.А., представника відповідача Козеровської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 24.02.2021р. акціонерне товариство (надалі - АТ) «Одеська ТЕЦ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.11.2020р. №699/0412 щодо застосування штрафу у розмірі 196769,40грн. за затримку на 620 та 560 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 983847грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що встановлення податковим органом порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість за 2017р. протягом строків, визначених п.п.57.1 ст.57, п.п.203.2 ПК України є безпідставним, оскільки позивач був звільнений від сплати такого зобов`язання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.05.2021р. позов задоволений з підстав того, що податковий орган не мав права зараховувати сплату по поточним податковим деклараціям в рахунок сплати податкових зобов`язань, що виникли під час процедури ліквідації позивача, під час якої не виникає жодних зобов`язань в тому числі зі сплати податків та зборів. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Одеська ТЕЦ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку як платник податків у Суворовській ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області з 18.09.1995р. та займається наступними видами діяльності за КВЕД: 35.11 виробництво електроенергії (основний); 46.14 діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.15 діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 35.13 розподілення електроенергії; 35.14 торгівля електроенергією; 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. /а.с.87-88/ Ухвалою господарського сулу Одеської області від 15.06.2001р. у справі №17-2-18/01-5010 порушено провадження в справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. /а.с.7/ Постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016р. у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ»; відкрито відносно АТ «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру строком дванадцять місяців до 13.12.2017р.; визначено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута таким, що настав (у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури). /а.с.8-11/ Ухвалою господарського сулу Одеської області від 15.01.2019р. у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 закрито провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ»; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Д.О. припинено. /а.с.12-15/ 12.10.2020р. Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, в порядку ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за 2017р., за результатами якої складений акт перевірки №001345/15-32-04-12/05471158. Перевіркою встановлено порушення АТ «Одеська ТЕЦ» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1. ст.57, п.203.2. ст.203 Податкового кодексу України, а саме за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.05.2017р. №9092049217, - 560 днів затримки; за податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.05.2017р. №9092049217, - 620 днів затримки. /а.с.15/ На підставі вищезазначеного акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2020р. №699/0412 щодо застосування штрафу у розмірі 196769,40грн. за затримку на 620 та 560 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 983847грн. /а.с.21/ Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням щодо застосування штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Згідно з п. 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПК України. Зокрема, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України. 01.01.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. №1797-VIII. Вищезазначеним законом доповнено підпункт 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України абзацом другим такого змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах». Таким чином, законодавець конкретизував, що, зокрема, може бути предметом камеральної перевірки, і знову ж звернув увагу на порядок її проведення - виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, тобто, без виходу за податковою адресою платника податків та перевірки первісних бухгалтерських документів. З огляду на вищевикладене, предметом камеральної перевірки, охоплюються своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків. Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом. Згідно з абзацом 2 п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, тобто 1095 днів. Враховуючи викладене, у податкового органу були правові підстави для проведення камеральної перевірки своєчасності сплати АТ «Одеська ТЕЦ» податку на додану вартість за 2017р., яка проводилась у приміщенні контролюючого органу на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Одеська ТЕЦ» подало податкові декларації з ПДВ: за червень 2020р. №9169286438 від 16.07.2020р.; за серпень 2020р. №9234691309 від 16.09.2020р. /а.с.22-35/ Відповідно до платіжного доручення №1068 від 27.07.2020р. АТ «Одеська ТЕЦ» сплатило 441089грн., як оплату ПДВ за червень 2020р., згідно податкової декларації №9169286438 від 16.07.2020р. /а.с.44/ Відповідно до платіжного доручення №2358 від 25.09.2020р. АТ «Одеська ТЕЦ» сплатило 542758грн., як оплату ПДВ за серпень 2020р., згідно податкової декларації №9234691309 від 16.09.2020р. /а.с.45/ Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про те, що АТ «Одеська ТЕЦ» було сплачено грошове зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість від 18.05.2017р. №9092049217 двома сумами 441089грн. та 542758грн., і відповідно до ст.126 ПК України, порушено терміни сплати узгодженого грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування штрафу. /а.с.15/ Відповідно до ст.87.1. ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов`язань і погашення податкового боргу. Згідно з п.203.2 ст.203 ПК України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 ПК України для подання податкової декларації. При цьому, відповідно до п.87.9. ст.89 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Разом з тим, згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів. Відповідно до п.1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Відповідно до Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015р. №666 (надалі Порядок №66) при оформленні платіжного доручення на сплату податків зазначається призначення платежу із відповідним кодом виду сплати. При цьому, Порядком №666 визначено, що « 101» є кодом виду сплати «суми податків і зборів», а для сплати «надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу» визначено зазначення коду « 140». Тому суми податкових зобов`язань або податкового боргу з урахуванням норм ст.87.9 ПК України, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов`язань або податкового боргу, визначених платником податків та коду виду платежу « 101» або « 140». Як вбачається з платіжних доручень №1068 від 27.07.2020р. АТ «Одеська ТЕЦ» сплатило 441089грн., як оплату ПДВ за червень 2020р., згідно податкової декларації №9169286438 від 16.07.2020р.; №2358 від 25.09.2020р. АТ «Одеська ТЕЦ» сплатило 542758грн., як оплату ПДВ за серпень 2020р., згідно податкової декларації №9234691309 від 16.09.2020р. /а.с.44-45/ У вищезазначених платіжних дорученням зазначено код « 101», що є кодом виду сплати «суми податків і зборів», а не податкового боргу. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку черговості погашення податкового боргу та виконання поточних податкових зобов`язань, передбаченого п.203.2 ст.203 ПК України, податковий орган не наділений правом чи обов`язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов`язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, та відповідно є неправомірним нарахування штрафу за ст.126 ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018р. в справі №2а-664/11/1370. Крім того, відповідно до п.36.1. ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно зі п.36.2. ст.36 ПК України податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до п. 36.3. ст.36 ПК України податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі п.37.1. ст.37 ПК України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Відповідно до п.37.2. ст.37 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Згідно зі п.37.3.4 ст.37 ПК України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб. Відповідно до п.1.3. ст.1 ПК України цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно зі ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов`язання встановлена господарським судом. Відповідно до ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого: - у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; - припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського сулу Одеської області від 15.06.2001р. у справі №17-2-18/01-5010 порушено провадження в справі про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. /а.с.7/ Постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016р. у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ»; відкрито відносно АТ «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру строком дванадцять місяців до 13.12.2017р.; визначено, що строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута таким, що настав (у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури). /а.с.8-11/ Ухвалою господарського сулу Одеської області від 15.01.2019р. у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 закрито провадження у справі про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ»; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів; процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ» та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Афоніна Д.О. припинено. /а.с.12-15/ Враховуючи п.1.3. ст.1 ПК України, а також положеннями ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), то на підставі підпункту 37.3.4 ст.37 ПК України, нормами ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №910/14827/16; від 16.04.2019р. у справі №925/871/15. Згідно з приписами ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.п.3. ст.1 та пп.14.1.147 ст.14 ПК України подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Також боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін стати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч.2 ст.19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачене законом (ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Таким чином, факт самостійного декларування податкових зобов`язань з боку АТ «Одеська ТЕЦ» не впливає на встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2017р. у справі №7-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторську заборгованість зі сплати податків на суму 18857770,37грн. перед ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в третю чергу, що виникла до моменту введення ліквідаційної процедури. /а.с.16-17/ Під час ліквідаційної процедури, ліквідатором було здійснено повне погашення визнаних кредиторських вимог ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в третю чергу. /а.с.18-20/ Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019р. у справі №7-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про припинення провадження в справі про банкрутство було залишено без розгляду заяви податкового органу про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі, тобто визнано не було. /а.с.12-14/ Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податковий обов`язок АТ «Одеська ТЕЦ», що виник в ліквідаційній процедурі в період з 13.12.2016р. по 15.01.2019р. на підставі перелічених вище податкової декларації з податку на додану вартість в 2017р. є припиненим у спосіб, встановлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Отже, податковим органом протиправно зараховано сплату по поточним податковим деклараціям (за 2020р.) в рахунок сплати податкових зобов`язань, що виникли під час процедури ліквідації (у 2017р.), під час якої не виникає жодних зобов`язань в тому числі зі сплати податків та зборів. Таким чином, встановлення порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.п.57.1 ст.57, п.п.203.2 ПК України за 2017 року, є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 16.11.2020 року №699/0412 протиправним. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18.08.2021р. Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.