Постанова Харківський апеляційний суд № 646/2754/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 17 серпня 2021 року м. Харків справа № 646/2754/20 провадження №22-ц/818/3205/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Котелевець А.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Укртрансгаз» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Теслікової І.І., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду, роз`яснено позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу до Червонозаводського районного суду м. Харкова для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; ОСОБА_1 зазначає, що відсутні підстави для залишення без розгляду його позову, оскільки провадження у справі відкрито судом першої інстанції із дотриманням вимог закону, а несплата ним судового збору при уточненні позовних вимог є підставою для повернення такої заяви, а не залишення позову про поновлення на роботі без розгляду. Акціонерне товариство «Укртрансгаз» надало відзив на апеляційну скаргу, просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його апеляційної скарги, а ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи без розгляду позовОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження у справі уточнений позов було залишено без руху для сплати позивачем судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; проте недоліки позовної заяви позивач не усунув, тому наявні підстави для застосування вимог п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статтею 175 ЦПК України встановлені вимоги до позовної заяви. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Відповідно до ст. 177 ч. 4 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Пільги щодо сплати судового збору передбачені Законом України «Про судовий збір». Зокрема, згідно з п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Судом встановлено, що у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про поновлення на роботі. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 травня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.21). 15 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.68-69), в якій просив суд: 1.Визнати незаконним і скасувати наказ Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №381-к від 30.04.2020 року про його звільнення з посади економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз»;

2. Поновити його на посаді економіста І категорії в АТ «Укртрансгаз» з 04.05.2020 року;

3. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2020 року по 15.06.2020 року в розмірі 26 169,73 грн.;

4. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз» та стягнення середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2020 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав того, що позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги, при поданні яких підлягає сплаті судовий збір (а.с.73-74). 24 червня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 16 червня 2020 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог (а.с.91-92), в якій ОСОБА_1 просив суд:

1. Визнати незаконним і скасувати наказ Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №381-к від 30.04.2020 року про його звільнення з посади економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз»;

2. Поновити його на посаді економіста І категорії в АТ «Укртрансгаз» з 04.05.2020 року;

3. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз». 13 липня 2020 року ОСОБА_1 подав ще одну заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати незаконним і скасувати наказ Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №381-к від 30.04.2020 року про його звільнення з посади економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз»; зобов`язати відповідача поновити його на роботі з 04.05.2020 року із одночасним вчиненням усіх дій відповідно до приписів ч.2 ст. 235 КЗпП України; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз» (а.с.96-97). Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року уточнену позовну заяву від 13.07.2020 року прийнято судом (а.с.130-131). Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2021 року уточнену позовну заяву від 13.07.2020 року залишено без руху з підстав того, що позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги, при поданні яких підлягає сплаті судовий збір, а саме: за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.190-191). Вказана ухвала залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року (а.с.223). Норми Закону України «Про судовий збір», чинні на момент звернення до суду із даним позовом, не містять положення про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивача у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі та про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, оскільки можливість поновлення на роботі безпосередньо залежить від законності наказу. В той же час на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди не розповсюджуються приписи п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з огляду на таке. Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України» «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові ВП ВС від 30.01.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №910/4518/16. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем сплачений судовий збір за вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Інших документів, які б надавали позивачу пільги щодо сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачем суду не надано. Таким чином недоліки позовної заяви не усунені. За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до п.8 ч.1 ст.257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у порушення вимог закону залишив без розгляду позов в частині вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, оскільки в цій частині вимоги ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору. Залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог, за якими позивач звільнений від сплати судового збору в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Крім того, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи. У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити свої трудові права в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі слід скасувати, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції; разом з цим, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: А.В. Котелевець Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 18.08.2021 року.