Постанова Київський апеляційний суд № 757/26647/21-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2021 року м. Київ Справа № 22-11748 Головуючий у 1-й інстанції: Волкова С. Я. Унікальний № 757/26647/21-ц Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Іванової І. В. Невідомої Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Шилова Валерія Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гарант Капітал» про стягнення грошових коштів,- у с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» про стягнення з відповідача на його користь 889 716 грн. 79 коп. унаслідок відкріплення від нього об`єкта інвестування за договором про участь у фонді фінансування будівництва у об`єкт інвестування: квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 3-8). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі. 15 червня 2021 року до районного суду надійшло клопотання представника відповідача Прокопенко Т. Ю. про передачу справи за підсудністю, в якому вона просила передати справу до Дарницького районного суду м. Києва, оскільки об`єктом інвестування за договором про участь у фонді фінансування будівництва є квартира за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Гарант Капітал» про стягнення грошових коштів передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва. Не погодившись з ухвалою суду адвокат Шилов В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованої ухвали, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а. с. 124-127). У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник «ФК «Гарант Капітал», адвокат Прокопенко Т. Ю., вказує, що оскаржувана ухвала повністю відповідає закону, а апеляційна скарга є необґрунтованою. Зазначає, що у даному випадку спір пов`язаний з об`єктом інвестування, який перебував у процесі будівництва, а права та обов`язки сторін за договором про участь у ФФБ виникли з приводу нерухомого майна (відкріплення об`єкта інвестування). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга адвоката Шилова В. В. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Передаючи справу за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, районний суд виходив із того, що спір опосередковано пов`язаний із об`єктом інвестування і права та обов`язки сторін за договором виникли з приводу нерухомого майна, а тому районний суд вважав, що вказана справа підлягає передачі на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва, або до суду за місцезнаходженням об`єкта інвестування, при цьому суд враховував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18, про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного. Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Перевіривши матеріали справи у контексті вищевказаних норм законодавства колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку не діє правило виключної підсудності, оскільки, як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів об`єкти інвестування відкріплені та реалізовані третім особам. Спір щодо власне відкріплення об`єкта інвестування відсутній. Отже позов про стягнення з відповідача 889 716 грн. 79 коп. унаслідок відкріплення від позивача об`єкта інвестування стосується лише повернення коштів і жодним чином, ні прямо, ні опосередковано, не стосується нерухомого майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 визначено, які спори стосуються нерухомого майна, зокрема позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК України); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Враховуючи положення ст. 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст. 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18). Отже апеляційний суд доходить висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 1 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Даний спір не підпадає під визначені категорії спорів, оскільки наслідки його вирішення жодним чином (ні прямо ні опосередковано) не стосуються статусу та/або визначення юридичної долі, користування, утримання тощо нерухомого майна. При вирішенні клопотання відповідача районний суд не звернув уваги на вказані положення, не дослідив належним чином обставини справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Шилова Валерія Вячеславовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий А. А. Пікуль Судді І. В. Іванова Т. О. Невідома