Постанова Київський апеляційний суд № 359/728/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №359/728/19 Головуючий 1 інстанція - Борець Є.О. Провадження №22-ц/824/5916/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 11 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Гаращенка Д.Р., Сержанюка А.С. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя, - ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в 1968 році у шестирічному віці зазнав каліцтво у відкритому трансформаторному пункті №1298. Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу «Київенерго» було визнано винною у заподіянні ОСОБА_1 шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням його здоров`я. Іншим рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року за позивачем було визнано право на санаторно-курортне лікування та зобов`язано ДАЕК «Київенерго» сплачувати ОСОБА_1 витрати на санаторно-курортне лікування в період часу з червня по вересень кожного року. Позивач витратив грошові кошти в розмірі 27 472,00гривень на санаторно-курортне лікування в державному санаторії Південної залізниці «Санаторій ім. Гоголя» в період часу з 10 по 25 липня 2017 року, грошові кошти в розмірі 6 825,00гривень на санаторно-курортне лікування в державному санаторії «Клінічний санаторій ім. Горького» в період часу з 5 по 11 серпня 2017 року, грошові кошти в розмірі 20 735,00гривень на санаторно-курортне лікування у санаторно-курортному комплексі « Санаторій «Женева » в період часу з 15 по 26 серпня 2017 року, грошові кошти в розмірі 44 000,00гривень на санаторно-курортне лікування у державному санаторії Південної залізниці «Санаторій ім. Гоголя» в період часу з 8 по 28 липня 2018 року, в розмірі 25 720,00гривень на санаторно-курортне лікування в державному санаторії «Клінічний санаторій ім. Горького» в період часу з 30 липня по 7 серпня 2018 року, грошові кошти в розмірі 24 300,00гривень на санаторно-курортне лікування у санаторно-оздоровчому комплексі «Термал Стар» в період часу з 14 по 23 серпня 2018 року та грошові кошти в розмірі 5 910,00гривень на санаторно-курортне лікування в санаторно-курортному комплексі «Санаторій «Женева» в період часу з 23 по 26 серпня 2018 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року з АТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 були стягнуті витрати на санаторно-курортне лікування в розмірі 124 752,00гривень. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення вказаних витрат в більшому розмірі було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування в більшому розмірі та ухвалено нове судове рішення, яким з АТ «Київенерго» на користь позивача були додатково стягнуті витрати на санаторно-курортне лікування в розмірі 30 210,00гривень. Незважаючи на те, що судові рішення набрали законноїсили, присуджені витрати на санаторно-курортне лікування тривалий час залишались не відшкодованими відповідачем. Лише 6 грудня 2019 року Подільський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві стягнув з рахунку ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» грошові кошти в розмірі 124 752,00гривень, а 20 грудня 2019 року - грошові кошти в розмірі 30 210,00гривень. За період часу з дня, коли позивач зазнав витрат на санаторно-курортне лікування до дня фактичного відшкодування цих витрат, неодноразово підвищувався рівень споживчих цін в Україні. З урахуванням вказаного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» суму збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя в розмірі 176 140,00 гривень. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 суму збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя в загальному розмірі 21 658 гривень 63 копійок. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення грошових коштів в більшому розмірі відмовлено. Стягнутоз Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» в дохід держави судовий збір в розмірі 216 гривень 48 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Приватнеакціонерне товариство«ДТЕК Київські електромережі» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав на те, що при ухваленні рішення у даній справі суд першої інстанції безпідставно переклав зобов`язання ПАТ «Київенерго» щодо відшкодування позивачу шкоди, завданої каліцтвом, без згоди АТ «К.Енерго» на ПрАТ «ДТЕК «Київські Електромережі». Також посилається на те, що оскільки встановлене рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 року зобов`язання ПАТ «Київенерго» щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди є деліктним, тобто таким, яке нерозривно пов`язане з особою володільця, перехід права власності в порядку правонаступництва на майно, включаючи те, що є джерелом підвищеної небезпеки, не має наслідком перехід зобов`язань відшкодувати завдану цим джерелом шкоду. Вважає, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго», не охоплюються переліком, передбаченим п. 13 розділу XVII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії», а тому посилання суду першої інстанції на норми вказаного закону, на думку апелянта, є безпідставним. Суд під час розгляду даної справи не дослідив належним чином питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача суми збільшення розміру витрат на санітарно - курортне лікування у зв`язку із підвищенням вартості життя. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції як законне та обгрунтоване, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. У відзиві зазначив, що питання щодо правонаступництва відповідача встановлено у справах №359/9022/17, №359/7656/17. Також вказав, що право на індексацію невиплаченого відшкодування у зв`язку із збільшенням вартості життя у нього буде виникати з наступного місяця після понесення відповідних витрат на санітарно - курортне лікування відповідно до рішення Залізничного районного суду м. Києва від 09.07.2001 року. Вказані обставини також були предметом розгляду суду апеляційної інстанції у справах №359/3578/19 та №359/1440/18. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 набув право на стягнення суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя в загальному розмірі 21 658 гривень 63 копійок. Таке право виникло у позивача починаючи з місяця, в якому відбулось підвищення рівня споживчих цін в Україні, а не з дня набрання судовими рішеннями законної сили. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони є законними та обґрунтованими, відповідають встановленим у справі обставинам, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , копією довідки Сер. МСЕ №012831. Рішенням народного суду Залізничного району м. Києва від 23 вересня 1969 року визнано право ОСОБА_1 , 1962 року народження, на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою працездатності до досягнення ним 15 років (у разі навчання до 18 років). Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року визнано право ОСОБА_1 на санаторно-курортне лікування та зобов`язано ДТЕК «Київенерго» сплачувати йому витрати на санаторно-курортне лікування в період часу з червня по вересень кожного року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року з АТ «Київенерго» на користь ОСОБА_1 були стягнуті витрати на санаторно-курортне лікування в розмірі 124 752,00 гривень. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення вказаних витрат в більшому розмірі було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат на санаторно-курортне лікування в більшому розмірі та ухвалено нове судове рішення, яким з АТ «Київенерго» на користь позивача були додатково стягнуті витрати на санаторно-курортне лікування в розмірі 30 210,00 гривень. Так. положення статті 1208 ЦК України регулюють збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 1 указаної статті, за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. Зазначена стаття передбачає випадки збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої потерпілому. В такому випадку розмір відшкодування шкоди підлягає індексації, яка здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Так, згідно п. 6 ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 2 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, об`єктами індексації грошових коштів населення є суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п. 1 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядку), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно п. 5 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд першої інстанції вірно встановивперіоди, за які підлягає індексаціїрозмір витрат понесених позивачемна санаторно-курортне лікування. Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Суд першої інстанції обгрнутовано вважав, що ОСОБА_1 набув право на стягнення суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування у зв`язку з підвищенням вартості життя в загальному розмірі 21 658 гривень 63 копійок (11 227,38 + 10 431,25). Таке право виникло у позивача починаючи з місяця, в якому відбулось підвищення рівня споживчих цін в Україні, а не з дня набрання судовими рішеннями законної сили.Такі кошти підлягають стягненню з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 . Апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Київські Електоромережі» не містить доводів щодо незгоди із визначеною судом суми збільшення розміру витрат на санаторно-курортне лікування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому апеляційний суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині. Доводи апеляційної скарги у тому, що зобов`язання ПАТ «Київенерго» щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої каліцтвом, без згоди АТ «К. Енерго» безпідставно перекладені на ПрАТ «ДТЕК Київські Електоромережі» колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до п. 13 розділу ХVІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу. Згідно частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Частиною першою статті 1 Закону України «Про ринок електричної мережі» визначено, що оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. Судом встановлено, що у 1968 році, у віці 6 років, ОСОБА_1 у трансформаторному пункті № 1298, розміщеному у дворі будинку АДРЕСА_1 , отримав електротравму з вини працівника Київської міської електромережі «Київенерго», правонаступником якого в подальшому було визнано ПАТ «Київенерго». Вказаний трансформаторний пункт є складовою (частиною) системи розподілу електричної енергії. Відповідно до правовстановлюючих документів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» останньому в порядку правонаступництва перейшли зобов`язання щодо, зокрема, безпечної експлуатації, технічного обслуговування та розвитку системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу електричної енергії. У разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників (частина перша статті 1205 ЦК України). Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Отже, незважаючи на те, що ПАТ «Київенерго» не припинено, водночас відбулась передача зобов`язань, з приводу яких було ухвалено рішення та видано виконавчий лист, іншій новоствореній юридичній особі ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі №359/9022/17-ц. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на викладені обставини, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» перейшло зобов`язання з відшкодування ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з втратою професійної працездатності, оскільки система розподілу електричної енергії була передана у володіння та управління ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а тому вказане господарське товариство є належним відповідачем у справі. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, передбаченому законом, що достеменно відображено у рішенні суду, яке оскаржується відповідачем. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивованим. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині їх перегляду апеляційним судом матеріали справи не містять. Таких доказв не додано апелянтом до апеляційної скарги. Водночас, вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, дав вірну оцінку запереченням відповідача. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Д.Р. Гаращенко А.С. Сержанюк