Ухвала КАС ВС № 640/5475/20

УХВАЛА 17 серпня 2021 року м. Київ справа № 640/5475/20 адміністративне провадження № К/9901/28522/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі №640/5475/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 7 лютого 2020 року № 452-ц; - поновити ОСОБА_1 на публічній службі в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року на умовах безстрокового трудового договору; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 7 лютого 2020 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 7 лютого 2020 року №452-ц; - поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 лютого 2020 року до 4 березня 2021 року в сумі: 343 588, 32 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року скасовано та прийняти нове, яким позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 7 лютого 2020 року №452-ц; - поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора (адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 лютого 2020 року до 9 червня 2021 року в сумі: 426611,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 2 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі №640/5475/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на публічній службі в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній начальника управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України з 7 лютого 2020 року. Просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 7 лютого 2020 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме з підстав неврахування висновків Верховного Суду викладених у справах №№826/17601/14 і 826/15725/17 щодо застосування пункту 10 Порядку №100 під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, враховуючи вимоги позивача до Верховного Суду сформовані у прохальній частині касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій в цій частині ОСОБА_1 не оскаржуються, а відтак Верховний Суд не може надати оцінку правильності застосування скаржником касаційного фільтру передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України під час звернення з відповідною скаргою. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі №640/5475/20. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2021 року у справі №640/5475/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду