Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13279/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 серпня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13279/20 Категорія:105000000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 30.12.2020 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Другий Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України) про скасування постанови державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України від 19 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63313893. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що постановою відповідача від 19 жовтня 2020 року було відкрито виконавче провадження №63313893 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення на позивача штрафу. Також позивач зазначала, що нормами діючого законодавства України встановлена пряма та безпосередня заборона на примусове виконання документів, які не набрали законної сили (ч.3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) та вважає, що оскаржувану постанову прийнято в порушення зазначеної норми, а саме за виконавчим документом який не набрав законної сили. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що виконавчий документ Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України №1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону №1404-VIII, Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги". Крім того, відповідач зазначив, що постанова Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України №1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року набрала законної сили 13 серпня 2020 року та виконавче провадження №63313893 відкрито після набрання постановою законної сили та акцентував увагу, що позивачем у добровільному поряду, у відведений для цього час постанову Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України №1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року не виконано. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України про скасування постанови Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України від 19 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №63313893 відмовлено повністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - подана заява про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, вищезазначена заява подана не уповноваженою особою та не містить вихідного номеру підрозділу. Тобто подана заява, що міститься в матеріалах справи не є службовим документом, а тому не має юридичної сили та не повинна була реєструватись; - у разі відкриття виконавчого провадження штамп реєстрації, у відповідності до абз.2 п.6 розділу II Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, повинен бути саме на виконавчому документі, а не на заяві. Отже, відповідач поставив штамп на заяві замість виконавчого документа, і заява є незареєстрованою відповідачем; - з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що до виконавчої служби надійшов незавірений витяг з Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Відкриття виконавчого провадження на підставі незавіреного витягу (електронного документа) з електронного реєстру не передбачено. Тобто, такий витяг не вважається виконавчим документом. Отже, постанова поліції взагалі не підлягає виконанню; - виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа (абз.2 ч.3 ст. 4 Закону №1404-VIII). На момент видачі постанови поліції (28 липня 2020 року) зазначений Закон такої норми не містив. Згідно даних картки документа (Закону), на сайті Верховної Ради України, набрання чинності зазначеним Законом відбулося 01 серпня 2020 року. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України). Отже, до 01 серпня 2020 року видання виконавчих документів в електронній формі не було передбачено. А постанова поліції є саме електронним документом та видана саме в електронній формі, та саме до 01 серпня 2020 року про що прямо та безпосередньо зазначено на ній - дата 28 липня 2020 року. Отже, постанова поліції не є виконавчим документом. Другий Київський ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України у відзиві на апеляційну скаргу, заперечує проти її задоволення та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції: Постановою Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України №1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року "Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України" притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Згідно із ч.2 ст. 308 КУпАП в разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч.2 ст. 300-1 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 510 грн. 12 жовтня 2020 року Департамент патрульної поліції м. Києва Національної поліції України звернувся до Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України з заявою про стягнення штрафу №1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн. 19 жовтня 2020 року державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63313893. 19 жовтня 2020 року державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 19 жовтня 2020 року державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України винесена постанова про стягнення виконавчого збору. 19 жовтня 2020 року державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України винесена постанова про арешт коштів боржника. Відповідно до отриманої відповіді Пенсійного фонду України від 05 листопада 2020 року боржник отримує дохід в Одеському науково-дослідний експертно-криміналістичному центрі МВС України. 19 листопада 2020 року ОСОБА_1 рекомендованим листом направлені постанови про відкриття виконавчих проваджень, що підтверджується реєстром АТ "Укрпошта". На виконанні у ДК ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України перебувають декілька виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , а саме: №№63313893, 63484449, 63484576, 63484699, 63485062, 63485220; відповідно до вимог ст. 30 Закону №1404-VIII, 01 грудня 2020 року винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №63782234. 01 грудня 2020 року державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Також, судом апеляційної інстанції встановлено наступне. 05 січня 2021 року відповідач звернувся до Департаменту патрульної поліції з запитом державного виконавця (вих. №91), в якому просив терміново надати вичерпну інформацію про направлення (повідомлення про вручення, реєстр направлення, повідомлення про відмову в отриманні, повернення поштового відправлення з позначкою про невручення) боржнику постанов про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, зокрема, 1АВ006099755 від 28 липня 2020 року (а.с.177). Листом від 19 січня 2021 року за №880/41/27/03-2021 Департамент патрульної поліції Національної поліції України повідомив старшого державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Хоменка Є.В. про те, що адміністративні постанови, в тому числі, серії 1АВ00609975 від 28 липня 2020 року, винесені стосовно ОСОБА_1 не набули чинності в установленому законодавством порядку, у зв`язку з чим викладено прохання повернути виконавчі документи без виконання (а.с.179). Крім того, 15 квітня 2021 року (вих. №8354/41/27/02-2021) до Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України (м. Одеса) надійшов лист Департаменту патрульної поліції, в якому зазначено про скасування постанови серії 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року як такої, що не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п.7 ст. 247 КУпАП. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було встановлено жодної із передбачених ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу. У зв`язку із цим, встановивши, що виконавчий документ відповідав вимогам, які висуваються до нього Законом №1404-VIII, державним виконавцем правомірно відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної постанови. Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок Державний виконавець при надходженні виконавчого документа перевіряє його на відповідність вимогам ст.ст. 3, 4 Закону №1404-VIII та у випадку відповідності вимогам зазначених статей, відкриває виконавче провадження. Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень не встановлено. При цьому, згідно з п.7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення та/або вручення (повернення) ОСОБА_1 , постанови Департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року. Крім того, відповідно ч.2 ст. 291 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту набрання постановою серії 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року законної сили 28 липня 2020 року. Також, колегія суддів зазначає, що на запит державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), Департамент патрульної поліції Національної поліції України листом від 19 січня 2021року (вих. №880/41/27/03-2021) повідомив про не набрання законної сили постанови серії 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року та просив повернути виконавчі документи без виконання. З урахуванням наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року не набрала законної сили, а тому, керуючись положеннями ч.4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ належало повернутий стягувачу. Посилання відповідача на постанову державного виконавця Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ України про внесення змін (доповнень) реєстраційних даних від 28 грудня 2020 року у провадженні №63313893 (а.с.143), якою внесені зміни стосовно дати набрання рішенням чинності є хибними, оскільки дана постанова прийнята під час розгляду справи судом першої інстанції, за два дні до винесення судом рішення по справі, і лише свідчить про неналежність дій державного виконавця під час винесення спірної постанови від 19 жовтня 2020 року. З урахуванням того, що постанова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року не набрала законної сили, старшим державним виконавцем Другого Київського ВДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Хоменко Є.В. протиправно винесено постанову від 19 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63313893 з примусового виконання постанови Департаменту патрульної поліції 1АВ №00609975 від 28 липня 2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн., а тому остання підлягає скасуванню. Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, судовий збір, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі. Щодо відшкодування суми витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2-5 ст. 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу викладені у письмових поясненнях, колегія суддів зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 22 000 грн. не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному опису робіт (наданих послуг) переліком. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять документів, що свідчать про оплату гонорару. Отже, витрати на професійну правничу документально не підтверджені та не доведені, та не підлягають компенсації. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63313893. Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 261,50 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 50 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 16 серпня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.