Постанова 4857 № 440/1761/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 440/1761/16-а пров. № А/857/3542/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л. П., суддів Кухтея Р. В., Шинкар Т. І., за участю секретаря судового засідання Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Сасевичом О. М. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів), Управління патрульної поліції у м. Львові про визнання дій протиправними, скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 01.03.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів), Управління патрульної поліції у м. Львові, в якому просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) Куровської Ю. В. щодо винесення постанови від 08.02.2021 про відкриття виконавчого провадження № 64404305 щодо примусового виконання постанови АР №542139, виданої 20.12.2016 Управлінням патрульної поліції у Львівській області, про стягнення з позивача штрафу у розмірі 510 грн; скасувати постанову від 08.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64404305 щодо примусового виконання постанови АР №542139, виданої 20.12.2016 Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення штрафу у розмірі 510 грн; відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі по 10 тисяч гривень з кожного відповідача та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати, а також витрати, пов`язані із прибуттям до суду і втратою часу. Вимоги позову обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою протиправно відкрито виконавче провадження зі стягнення штрафу у розмірі 510 грн з одночасним стягненням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 64404305, незважаючи на пропуск управлінням патрульної поліції у м. Львові строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, за відсутності при цьому відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена більш, ніж через 4 роки після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення; не взято до уваги, що зміни в законі про виконавче провадження, якими врегульовано переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, внесені майже через один рік після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення і після подання ним позову про скасування такої постанови, тому строк пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчився ще 20.03.2017 року. В судовому засіданні під час апеляційного розгляду позивач підтримав апеляційну скаргу та доводи, викладені у ній. Інші учасники справи на апеляційний розгляд не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за їх відсутності. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.12.2016 інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП лейтенантом поліції Яремчаком Я.М. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 255 грн. 26.12.2016 позивачем до Буського районного суду Львівської області подано позовну заяву про скасування постанови серія АР №542139 від 20.12.2016 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 02.11.2020 року відкрито провадження у справі №440/1761/16-а, а ухвалою Буського районного суду Львівської області від 26.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції м.Львова, інспектора взводу №2 роти № 1 батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП Яремчака Я.М. про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишено без розгляду за заявою позивача. Ухвала набрала законної сили 25.01.2021 року. Як вбачається з супровідного листа №981вс/41/12/2021 від 27.01.2021 року, управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було надіслано до Буського районного ВДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) для примусового виконання у порядку статті 308 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення для стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн. 08.02.2021 головним державним виконавцем Буського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) Куровською Ю.В. відкрито виконавче провадження №64404305 за заявою стягувача (УПП в Львівській області) про примусове виконання постанови АР №542139 від 20.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 510 грн. Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження такою, що винесена поза межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова серії АР №542139 від 20.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності станом на момент розгляду справи є чинною, а строк пред`явлення її до виконання, зважаючи на норми статті 303 КУпАП в період з 26.12.2016 року (момент подачі позову щодо її оскарження) до 26.11.2020 року (постановлення Буським районним судом Львівської області ухвали про залишення позову без розгляду) був зупинений, а також враховуючи, що 27.01.2021 року управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було скеровано постанову серії АР №542139 від 20.12.2016 року до виконавчого органу для проведення стягнення штрафу, то тримісячний строк пред`явлення такої постанови до виконання не був пропущений, а державний виконавець діяв виключно в межах і спосіб, що передбачений Конституцією України та законами. Щодо відшкодування моральної шкоди суд відмовив у позові у зв`язку з недоведеністю заподіяння такої. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі Закон №1404-VIІI ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема такого виконавчого документу, як постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Тобто, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.12.2016 серії АР №542139 стосовно ОСОБА_1 , згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII є виконавчим документом. Статтею 4 Закону №1404-VIII передбачені вимоги до виконавчого документа, серед яких обов`язковою є вимога про зазначення дати видачі документа та строку пред`явлення його до виконання. Цією ж статтею 4 Закону №1404-VIII, частиною 4 передбачені випадки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема : 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Виходячи з аналізу вищенаведених норм та за приписами статті 13 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний перед прийняттям виконавчого документа до виконання переконатися, що виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону №1404-VIІІ та що не пропущений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, тобто, як передбачено статтею 18 Закону №1404-VIII вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З цього приводу апеляційний суд вважає за доцільне зазначити наступне. Частинами 1, 2 статті 12 Закону №1404-VIII ( в редакції, чинній на час винесення постанови про накладення штрафу (виконавчого документа ) від 20.12.2016 року визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Разом з тим, згідно з положеннями статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. З аналізу наведених норм вбачається , що постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а у разі її оскарження перебіг строку зупиняється до розгляду скарги. Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, зокрема, з відзиву на позов, поданого начальником Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Боруцькою І.В. 12.11.21 та копій доданих до нього матеріалів виконавчого провадження ( а.с.а.с. 91-109 ), постанова про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 винесена 20.12.16; як виконавчий документ підлягала виконанню з дня її винесення, тобто з 20.12.16 року, у тримісячний строк. Крім того, з копії постанови про накладення адміністративного стягнення ( а.с.100 ) встановлено, що у ній не зазначено таких обов`язкових реквізитів, передбачених статтею 4 Закону №1404-VIIІ, як дата видачі документа та строк пред`явлення його до виконання. Таким чином, державний виконавець, всупереч вимогам статтей 4, 13,18 Закону №1404-VIIІ не повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, а безпідставно відкрив виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 штрафу. Щодо строку пред`явлення постанови про стягнення з позивача штрафу до виконання, апеляційний суд вважає, що станом на день відкриття виконавчого провадження 08.02.21, такий строк закінчився. Даний висновок колегії суддів підтверджується копією постанови державного виконавця Добрій А.В. від 31.07.2017 року про повернення виконавчого документу, яким постанова №АР 542139, видана 20.12.16, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 гривень, повернута до суду, про що повідомлено позивача ОСОБА_1 та УПП у м.Львові 31.07.2017 ( а.с.98 ). Копія цієї постанови ( а.с.99 ) надана суду першої інстанції начальником Буського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Боруцькою І.В. 12.11.21 разом із відзивом на позов і залишена поза увагою суду першої інстанції при наданні оцінки оскаржуваній постанові державного виконавця щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Виходячи із норм статті 12 Закону №1404-VIIІ, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження з виконання виконавчого документа, який вже виконувався і був повернутий 31.07.17, не встановив повторності подання виконавчого документа до виконання, не врахував, що строк пред`явлення такого документа до виконання, після переривання, встановлюється з дня його повернення, тобто, крайній строк закінчився 01.11.17, а тому постанова про відкриття провадження є протиправною і підлягає скасуванню. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини і правове регулювання спірних відносин, які залишені судом першої інстанції поза увагою, рішення суду про відмову у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню. В решті рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційний суд приходить до висновку про залишення його без змін. Враховуючи результат апеляційного розгляду та наявність у матеріалах справи документально підтверджених судових витрат, понесених ОСОБА_1 , відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд вважає за доцільне стягнути з відповідача - Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( Львів ), постанова якого визнана протиправною і скасована, на користь позивача 1500 гривень витрат на правову допомогу. Керуючись статтями 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року у справі № 440/1761/16-а в частині відмови в задоволенні позову про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження скасувати та позов задовольнити. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64404305 від 08.02.21. В решті рішення залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( Львів ) в користь ОСОБА_1 1500 гривень витрат на правову допомогу. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 21.04.2022