Постанова 4854 № 420/4047/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4047/20 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 13 липня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу,- В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської радизвернулось до суду з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що спірна постанова є протиправною, оскільки прийнята без дотримання приписів ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», якою встановлено право вибору стягувачем місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року, позовну заяву Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено. Визнано дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними. Скасовано повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року. Зобов`язано Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про примусове виконання виконавчого листа № 420/6488/18, виданого 02.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у справі та просить скасувати рішення суду першої інстанції. У своїх доводах апелянт вказує, що судом першої інстанції зроблено хибні висновки про протиправність спірних дій відповідача та повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року, оскільки жодна адреса боржника на які посилається позивач: місцепроживання боржника ( АДРЕСА_1 ), місцезнаходженням його майна ( АДРЕСА_2 ), щодо якого було видано виконавчий лист з вимогою зобов`язального характеру, не є територією, на яку поширюються функції виконання Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеси про зобов`язання привести самочинний об`єкт будівництва у первісний стан, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 27.11.2019 року по справі № 420/6488/18 (а.с. 8-9). В подальшому, позивачем направлено виконавчий лист від 27.11.2019 року по справі № 420/6488/18 про зобов`язання ОСОБА_1 привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у відповідність до технічного паспорта від 17.11.2015 року до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання. Постановою Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кулікова І.О. від 30.01.2020 року № ВП № 61101869 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 420/6488/18 (а.с. 10-11). 06.04.2020 року на адресу позивача супровідним листом відповідача № 22613 від 31.03.2020 року (вх. № 01-18/151-и/в від 06.04.2020 року) направлено повідомлення про повернення виконавчого листа по справі № 420/6488/18 без прийняття до виконання, у зв`язку із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61101869 від 30.01.2020 року на підставі постанови про перевірку виконавчого провадження від 31.03.2020 року, яке ґрунтується на положеннях п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 6-7). Вважаючи, що відповідачем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу неправомірно, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до дислокації дільниць додаток № 6 до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року, яка знаходиться на офіційному сайти Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: Балківська, 42, кв. 23, м. Одеса належить до підвідомчості Другого Приморського ВДВС. Таким чином, на думку суду першої інстанції, у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені п. 10, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року, а тому позовні вимоги про визнання дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними та скасування повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про відновлення виконавчого провадження № 61101869 від 30.01.2020 року суд зазначив, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення, а суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованим, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Водночас, як встановлено ч. 3 ст. 24 Закону України № 1404-VIII, виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. З наведеного слідує, що загальним правилом, у разі відсутності передбачених ст. 25 Закону №1404-VIII умов, підвідомчість виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби визначається за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. При цьому, стягувачу надається право вибору місця відкриття виконавчого провадження тільки у разі, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби, а саме коли таке виконавче провадження підвідомче одночасно декільком органами державної виконавчої служби. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Кодексу, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення, у якій стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Водночас, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи Як було вірно встановлено судом першої інстанції, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року, з приводу з приводу підвідомчості органу виконавчої служби якого виникли спірні правовідносини, зазначено у графі «місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) боржника: АДРЕСА_3 (а.с.9). При цьому, судом першої інстанції ухвалюючи спірне рішення у справі було зроблено висновок, що вказана адреса місця проживання боржника: АДРЕСА_3 є такою, що відноситься до округу, на який поширюються функції Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів такі твердження суду першої інстанції вважає хибними, з огляду на наступне. Як зауважує апелянт у своїй скарзі, жодна із вказаних у виконавчому листі адрес боржника, ані адреса місця проживання, ані адреса місця знаходження об`єкту самочинного будівництва, щодо якого винесено виконавчий лист, не відноситься територіально до округу на який поширюються функції відповідача. Як було зазначено вище, за приписами ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна; рішення зобов`язального характеру здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, згідно яких до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, адресою вказаною у виконавчому документі, в якості адреси вчинення виконавчих дій, є: АДРЕСА_2 . Водночас, місце проживання боржника, зазначене у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду вказано - м. Одеса, вул. Балківська, 42 кв.

23. Апеляційним судом встановлено, що згідно додатку №5 наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року № 354/03-06, до дислокації дільниць Першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області відноситься в тому числі і вул. Канатна ,71 кв.

2. При цьому, відповідно до додатку №8 до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року № 354/03-06, до дислокації дільниць Другого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області відноситься в тому числі і вул. Балківська, 42 (парна сторона вулиці), кв.

23. Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що жодна адреса боржника, на яку посилається позивач не є територією, на яку поширюються функції виконання Другого Приморського ВДВС у м. Одесі. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що адреса: АДРЕСА_1 належить до підвідомчості Другого Приморського ВДВС є хибним, оскільки згідно додатку № 6 до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року № 354/03-06, до підвідомчості вказаного органу належать по вул. Балківська номери будинків 1, 7-67 (непарні), та норми будинків 2, 4, 54 (а.с.14). Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого листа № 420/6488/18 від 27.11.2019 року слугував висновок державного виконавця про те, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред`явлення, не за місцем виконання або не за підвідомчістю, а тому, на думку відповідача, виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання. Враховуючи встановлені обставини, на підставі досліджених наявних в матеріалах справи письмових доказів, апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача правових підстав, передбачених п. 10, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року, а тому позовні вимоги про визнання дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними та скасування повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку колегії суддів, відповідачем доведено правомірність прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2020 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з приписами ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи в частині територіальної підвідомчості виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року по справі № 420/6488/18 органу виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити. У зв`язку із перебуванням члена колегії суддів судді Димерлія О.О. на лікарняному з 23 листопад 2020 року по 07 грудня 2020 року (включно), повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 08 грудня 2020 року. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено та підписано 08 грудня 2020 року. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.