Постанова Київський апеляційний суд № 760/13739/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/11292/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2024року місто Київ справа № 760/13739/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року про відмову у задоволенні скарги, постановлену під головуванням судді Козленко Г.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Черкасова Євгена Володимировича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 ,- В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Черкасова Є.В., в якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та зобов'язати Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню за реєстраційним номером НОМЕР_1 та виключити відомості про боржника; визнати протиправною та скасувати постанову Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 31 січня 2020 року та всіх похідних постанов (постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 31 січня 2020 року; постанову про постанову про стягнення виконавчого збору від 31 січня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 17 березня 2020 року; постанову про арешт коштів боржника від 26 квітня 2021 року; постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 14 липня 2022 року; постанову про арешт коштів боржника від 19 травня 2023 року) та зобов`язати Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню за реєстраційним номером НОМЕР_2 та виключити відомості про боржника. В мотивування вимог посилався на те, що у 2014 році відбулась дорожньо-транспортна пригода за його участю та фізичної особи ОСОБА_2 (стягувач). За вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року у кримінальній справі №1-кп/760/764/14 його було визнано винним за ч.1 ст.286 ККК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави без позбавлення права керування транспортними засобами. Він був присутнім під час розгляду судами цієї справи та не оспорює ці факти. Вказував, що ним випадково у червні 2023 року було виявлено факт відкриття відносно нього виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_1, стягувачем по яким виступає саме фізична особа ОСОБА_2 . Зазначав, що за наслідками ознайомлення із матеріалами виконавчих проваджень, він дізнався про наявність судового рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року по справі №760/22771/15-ц за позовом ОСОБА_2 до нього про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вказував, що представник ОСОБА_2 після отримання виконавчого листа від 22 грудня 2016 року по судовій справі №760/22771/15-ц звернувся до органу ВДВС для відкриття виконавчих проваджень. Одне з відкритих виконавчих проваджень органом ВДВС, а саме НОМЕР_1 станом на дату подання скарги має статус «завершено», однак по ВП НОМЕР_2 та НОМЕР_1 стосовно нього містяться записи в Єдиному реєстрі боржників. Посилався на те, що станом на 2014 рік він тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 , однак вказана адреса не є належним чином зареєстрованою адресою місця його проживання. Зазначав, що у 2020 році ОСОБА_2 через свого представника звернувся до органу ВДВС, помилково вважаючи та за власним переконанням будучи впевненим, що місцем його проживання є саме адреса: АДРЕСА_1 . Вказував, що ОСОБА_2 , подаючи заяву про відкриття виконавчих проваджень через свого представника до органу ВДВС, взагалі не врахував той факт, що він є іноземним громадянином, тимчасовим та постійним проживанням якого не була держава Україна на момент подання заяви про відкриття виконавчих проваджень, адже заявник лише у 2023 році отримав дозвіл на імміграцію в Україну і до 2023 року періодично перебував на території України виключно тимчасово. Посилався на те, що він не знав про подання стягувачем позовної заяви до суду та був позбавлений можливості надати роз'яснення щодо своєї адреси місця проживання та свого статусу. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 рокуу задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою його скаргу задовольнити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції не враховано надані ним документальні докази щодо підтвердження факту відсутності у нього зареєстрованої адреси місця проживання в Солом'янському районі міста Києва на момент відкриття оспорюваних виконавчих проваджень. Вказував, що зазначена у виконавчому листі адреса місця проживання на момент розгляду судової справи №760/22771/15-ц в 2016 році вже була застарілою і більш того, він ніколи не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а лише в період з 2014 по 2015 роки тимчасово проживав там. Зазначав, що виконавчі провадження були відкриті виконавчим органом не за фактичним місцем проживання/перебування/належним чином зареєстрованою адресою апелянта. Вважає, що оскільки він має статус іноземного громадянина, який тимчасово перебував на території України станом на дату вчинення органом ВДВС дій, а тому орган ВДВС зобов`язаний був вчинити дії, передбачені частини 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Представник заявника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Головний державний виконавець Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Черкасов Є.В. та стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених доказах, нормах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі №760/22771/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 153 572,44 грн. відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2753,72 грн. 22 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва видано три виконавчі листи. 14 січня 2020 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження. 31 січня 2020 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 153 572,44 грн. відшкодування матеріальної шкоди. 31 січня 2020 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Є.В. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. 17 березня 2020 заступником начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчук О.Г. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено постанову про арешт коштів боржника. 26 квітня 2021 року заступником начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчук О.Г. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено постанову про арешт коштів боржника. 14 липня 2022 року начальником Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л.І. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних. 19 травня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Є.В. винесено постанову про арешт коштів боржника. 07 лютого 2020 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження. Постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є.В. від 11 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №760/22771/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди. 17 березня 2020 року заступником начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчук О.Г. в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про арешт коштів боржника. 26 квітня 2021 року заступником начальника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчук О.Г. в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 винесено постанову про арешт коштів боржника. 14 липня 2022 року начальником Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костенко Л.І. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних. 27 грудня 2022 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Є.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженні НОМЕР_1. Звертаючись до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Черкасова Є.В., ОСОБА_1 посилався на те, що станом на 2014 рік він тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 , однак вказана адреса не є належним чином зареєстрованою адресою місця його проживання. Зазначав, що у 2020 році ОСОБА_2 через свого представника звернувся до органу ВДВС, помилково вважаючи та за власним переконанням будучи впевненим, що місцем його проживання є саме адреса: АДРЕСА_1 . Вважає, що місце його проживання як боржника по виконавчих провадженнях НОМЕР_2 та НОМЕР_1 не належить до виконавчого округу, на території якого орган ВДВС здійснює свою діяльність. Вказував, що органом ВДВС не було здійснено жодних заходів для виявлення достовірних обставин місця його проживання. Положеннями статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби,що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. За приписами ст.26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. За приписами ст.4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні. Водночас на стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідають виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано всі документи, наявність/відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі №908/309/21, від 31 травня 2023 року у справі №910/6104/21. Закон України «Про виконавче провадження» є Законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, Інструкція №512/5 визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження». В пункті 3 розділу ІІІ Інструкції №512/5 вказано, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця. Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази проживання чи перебування боржника за адресою відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місце проживання чи перебування боржника. Таким чином, лише у разі наявності у стягувача інформації, що адреса проживання чи перебування боржника є відмінною від тієї, що зазначена в виконавчому документі, на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як проживання чи перебування боржника виконавець має дослідити цей критерій на предмет достатності документів на підтвердження того, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця. Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №211/4347/15-ц зазначив, що чинним законодавством не передбачений обов`язок виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження. Аналогічний висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року у справі №922/1689/21. З матеріалів справи вбачається, що підставою для відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_1 стали виконавчі листи№760/22771/15-ц, видані Солом`янським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року, у яких зазначена адреса боржника як: АДРЕСА_1 . З огляду на те, що у виконавчих листах №760/22771/15-ц,виданих Солом`янським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року зазначена адреса боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , на яку поширюється територія виконання Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до заяви про відкриття виконавчих проваджень не додано документів, які підтверджували б, що адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є інша територіяпідвідомча іншому органу ВДВС, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що головний державний виконавець Черкасов Є.В. на момент відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_1 діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в діях головного державного виконавця Черкасова Є.В. відсутні ознаки неправомірності під час відкриття ним виконавчих проваджень. Відтак і відсутні підстави для скасування і всіх інших похідних постанов, які були винесені у вказаних виконавчих провадженнях та виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 25 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: