Постанова 4811 № 441/681/19

Справа № 441/681/19 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф. Провадження № 22-ц/811/4319/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Івасюти М.В. з участю: апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця, - ВСТАНОВИВ: В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою про визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Ю.Ю. від 16.12.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63935327 мотивуючи тим, що постанова незаконна, винесена за порушенням законодавства, інше. В обґрунтування скарги заявник зазначала, що у державного виконавця не було підстав до відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, на заяві ОСОБА_2 про примусове виконання рішення підпис суттєво відрізняється від оригіналу, немає резолюції керівника органу виконавчої служби, що постанова державного виконавця про відкриття провадження не містить печатки, інше, просить визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Ю.Ю. від 16.12.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 63935327. Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Ю.Ю. від 16.12.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП 63935327 - відмовлено. Зупинення стягнення, за ухвалою судді Городоцького районного суду Львівської обл. від 01.11.2021, на підставі виконавчого листа № 2/441/473/2019 виданого 03.12.2020 Городоцьким районним судом Львівської обл. про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0027 га (кадастровий номер 4620910100:29:017:0199) та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , шляхом знесення господарських будівель (металевого сараю та дерев`яного парника) до розгляду скарги по суті - скасовано. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . В своїй апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду незаконна та необґрунтована, ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Покликається на те, що у виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження ВП 63935327 від 16.12.2020 року. Постанова від 16.12.2020 року «Про відкриття провадження» ОСОБА_3 лише підписана, але не містить печатки, що є порушенням п. 7 Інструкції Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802 з організації примусового виконання. Також стверджує, що при вирішенні судом питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, та відповідно такої сторони у судовому процесі, необхідно було встановити не лише факт вибуття сторони виконавчого провадження, тобто звільнення з посади державного виконавця чия постанова оскаржується, але й правомірність переходу до іншого виконавця матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони, керуючись первинними документами. Враховуючи наведене просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу задоволити. Державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання призначене на 30.05.2022 року не з`явився. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу за відсутністю Державного виконавця Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відмовляючи в задоволенні скарги про визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не доведено, факту дій державного виконавця не в межах своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законом, в той час як постанова Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Копитко Ю.Ю. від 16.12.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП 63935327 є законною та такою, що винесена відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень державного виконавця. Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України «Про виконавче провадження». За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до п.6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею. Відповідно до статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Матеріалами справи та судом встановлено, що 15.12.2020 року за № 6182 до Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла заява ОСОБА_4 про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа, виданого 03.12.2020 року Городоцьким районним судом Львівської області про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0027 га та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 шляхом знесення господарських будівель (металевого сараю та дерев`яного парника). Постановою головного державного виконавця Городоцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Копитко Ю.Ю. від 16.12.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63935327, зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,0027 га та прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 шляхом знесення господарських будівель (металевого сараю та дерев`яного парника), виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та пред`явити документальні докази на виконання рішення суду; попереджено боржника про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду; стягнуто з боржника виконавчий збір на підставі ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи. Судом першої інстанції витребовувались та оглядалися в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження АСВП 63935327 та встановлено, що вищевказана постанова головного державного виконавця містить усі необхідні реквізити, в т.ч. скріплена гербовою печаткою. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках. Доводи скаржника ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження, судом правильно не брались та зараз не беруться судом до уваги, оскільки постанова головного державного виконавця містить усі обов`язкові реквізити, що повинні бути у постанові. Пілотним рішенням Європейського суду з прав людини "Юрій Миколайович Іванов проти України" державу було зобов`язано запровадити ефективний засіб юридичного захисту, який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішень національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6 §1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). З огляду на наведене, принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). За таких обставин, колегією суддів не встановлено наявності дій приватного виконавця не в межах своїх повноважень та не у спосіб, передбачений законом. Колегія суддів, вважає постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №63935327 від 16.12.2020 року з примусового виконання виконавчого листа №2/441/473/2019, виданого 03.12.2020 року Городоцьким районним судом Львівської області законною та такою, що винесена відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень приватного виконавця, протилежного ОСОБА_1 не доведено, в зв`язку з чим її апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Керуючись ст. ст. 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 06.06.2022 року. Головуючий Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.