Постанова 4876 № 904/4703/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4703/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів: Чус О.В., Орешкіна Е.В. секретар судового засідання Пінчук Є.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. (суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.01.2021 р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", смт. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд", м. Дніпро за участю третьої особи- 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТОП", м. Київ за участю третьої особи- 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ ТОРГ" ( колишня назва ТОВ АУКТІОН" ) за участю третьої особи- 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТАРІНІ ГРУП, ( колишня назва ТОВ "ДАВІС ГРУП" ) м. Луцьк за участю третьої особи- 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГСІТІ ГРУП", м. Дніпро про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд", про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р.. В обгрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що жодних договорів між ним та Відповідачем не укладалося, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього Позивачем не отримувалися, зміни в матеріальному стані Позивача не відбувалися. Вказуючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає справжньому волевиявленню ТОВ "КСГ "Дніпро", як суб`єкта господарювання, останній був спрямований на задоволення особистих інтересів Відповідача та його укладено з порушенням приписів ст. ст. 13, 92, 203 ЦК України, Позивач вважає наявність правових підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215, 232 ЦК України. Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 01.08.2018 р. між ТОВ "Компанія "Грейнфілд" та ТОВ "КСГ "Дніпро" укладено договір постачання № 01/08/18-1. За спірним договором ТОВ "КСГ "Дніпро" поставляло ТОВ "Компанія "Грейнфілд" окремими партіями зерно, яке в подальшому останній реалізовував на власний розсуд, що підтверджується відповідними двосторонніми документами ( оформленими відповідно до вимог діючого законодавства ). При цьому Відповідач зазначає, що оригінал договору та оригінали первинних документів, копії яких залучено до матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Грейнфілд" було втрачено, про що останній звернувся з відповідною заявою до Дніпропетровського РВП, та було розпочато процес відновлення оригіналів документів.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ). Тобто, при розгляді даної справи господарським судом встановлені обставини, що свідчать про те, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього Позивачем не отримувалися. Такого висновку, суд першої інстанції дійшов, у зв`язку з тим, що Відповідачем не було надано докази договорів, видаткових накладних, ТТН в оригіналах, в той час як Позивач ставив під сумнів залучені Відповідачем копії вказаних доказів. При цьому, залучені Відповідачем до матеріалів справи оригінали актів приймання-передачі товару за період з 28.05.2019 р. по 16.11.2019 р., за період з 03.08.2018 р. по 21.09.2018 р. та з 03.02.2020 р. по 04.05 2020 р.; акти звірки взаєморозрахунків та акти звірки відвантаження, господарським судом не були прийні в якості доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за спірним договором, з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік".

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду щодо неукладення договору поставки, а саме: "Тобто, при розгляді даної справи господарським судом встановлені обставини, що свідчать про те, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувавші, кошти за нього Позивачем не отримувалися", в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/4703/20 залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Скаржник в апеляційній сказі повідомив суд апеляційної інстанції про те, що ТОВ «Компанія Грейнфілд» - 04.02.2021р. було змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю "ПРО-ТОРГРУП", виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додається до апеляційної скарги на підтвердження належної особи, що подає апеляційну скаргу, яка є стороною у справі та мала іншу назву на дату винесення рішення суду від 14.01.2021 р.. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду про те, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися. Скаржник вважає, що встановивши наведений факт, який містить судове рішення у мотивувальній частині, суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права, та зробив хибний висновок, який не обґрунтований повним та комплексним дослідженням доказів у справі, а також принципами ведення багаторічних господарських відносин Постачальника та Покупця. Даний висновок суду прямим чином негативно впливає на права та інтереси Відповідача по справі, та буде використаний у інших справах, в тому числі у справі № 904/3103/20. При цьому Скаржник зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не зазначив та не прийняв до уваги, що об`єктивна відсутність у Відповідача оригіналів договору та первинних документів обумовлена причиною їх викрадення та підтверджена відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції, розпочатий процес відновлення, тобто Відповідачем було вжито всі можливі законні заходи для того, щоб спірна документація в оригіналах була надана до суду. Натомість судом було зроблено цілком протилежний та хибний висновок щодо не існування господарських відносин за спірним договором. Водночас, на думку Скаржника, відхиливши розгляд поданих Відповідачем письмових доказів ( оригіналів підписаних обома сторонами ) щодо звірки та приймання передачі товару, відвантаження с/г продукції, суд першої інстанції не врахував думку Верховного Суду щодо необхідності серед загального обсягу доказів зробити висновок щодо наявності руху активів між сторонами ( постанови Верховного Суду: від 10.02.2020 р. у справі 909/146/19; від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18 ). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару ( висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19 ). Відповідно до вимог Закону бухгалтер, який підписав акт звіряння, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов`язків ( аналогічний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 р. у справі № 916/2403/18 ). Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону ( постанова Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 ). Скаржник наголошує на тому, що тривалі трирічні стосунки поставок оформлювались обома сторонами у податковій звітності, а отже ці суми ( вартості товару та розрахунків ) не могли бути непоміченими та не узгодженими на рівні осіб, які приймають рішення обох підприємств. Суми ПДВ формувались впродовж трьох років систематично. Одночасно, не тільки бухгалтер є відповідальною особою щодо руху коштів у тих розмірах, на які здійснювались поставки зерна, а й перші особи ТОВ «КСГ Дніпро». В період господарських відносин за договором поставки операції з продажу зерна проходили відповідний моніторинг органів ДПС, а отже за наявності ознак нікчемного правочину, тим більше на великі суми, контролюючим органом мала бути ініційована відповідна реакція хоч раз за три роки. Аналогічні аргументи приведені в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 р. у справі № 924/233/18. Скаржник зазначає, що в контексті оподаткування господарських операцій випливає саме предмет спору у справі № 904/3103/20, яка слухається тим самим судом, та про яку Позивач повідомив суд на початку свого позову. Проте суд першої інстанції не з`ясував яким чином визнання недійсним договору у даній справі відновить права Позивача, адже до суду разом з цією вимогою не поставлено вимог щодо наслідків визнання правочину недійсним ( повернення сторін у первісний стан, тощо ). Остаточні вимоги містяться у позові ТОВ «КСГ Дніпро» в іншій справі. Крім того, зазначивши у мотивувальній частині рішення висновок щодо встановлення преюдиціального факту неукладення договору та не здійсненні операцій поставки за ним, суд першої інстанції зробив хибний висновок, спричинений недотриманням під час розгляду справи стандартів та принципів доказування у господарському процесі. Відтак, на думку Скаржника, з огляду на недопустимість зазначення у рішенні суду встановленого юридичного факту, який входить до підстав позову в іншій справі, висновок суду про не укладення договору є таким, який підлягає виключенню з тексту рішення суду. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, Скаржник звертає увагу суду на те, що фактичне виконання відносин поставки за спірним договором вже було предметом судового розгляду, зокрема Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/3541/20 було розглянуто і встановлено наступний факт: «З наданих Позивачем доказів фактичного виконання договору поставки його сторонами, зокрема щодо придбання зерна у ТОВ «КСГ Дніпро», результатів експертного економічного дослідження, вбачається, що всі господарські операції, що досліджені у висновку експерта № 2873/2874-20 від 27.08.2020 р. є товарними та такими, що виконані фактично. Враховуючи викладене, в матеріалах справи наявні належні та достовірні докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «КСГ «Дніпро» Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Грейнфілд» поставки зерна (соняшник, кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь) за договором поставки № 01/08/18/-1 від 01.08.2018 р.». Дане рішення на даний момент перебуває на стадії перегляду судом апеляційної інстанції. В цій справі Позивачем надавався до суду висновок експерта № 2873/2874-20 від 27.08.2020 р., який був досліджений судом у справі № 904/3541/20. Так, висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ № 2873/2874-20 від 27.08.2020 р. за результатами проведення експертного економічного дослідження по заяві директора ТОВ «Компанія «Грейнфілд» від 10.07.2020 р. передбачає, що на вирішення експерту було поставлено питання: Чи підтверджується документально постачання зерна ТОВ «КСГ «Дніпро» в адресу ТОВ «Компанія «Грейнфілд» за договором поставки № 01/08/18/-1 від 01.08.2018 р. за період з 03.08.2018 р. по 31.05.2020 р. та оплати за поставлене зерно з боку ТОВ «Грейнфілд»? За результатами проведеного експертного дослідження експерт зробив висновок, що документально підтверджується постачання ТОВ «КСГ «Дніпро» зерна ( соняшник, кукурудза, пшениця, ріпак, ячмінь ) в адресу ТОВ «Компанія «Грейнфілд» за договором поставки № 01/08/18/-1 від 01.08.2018 р., за період з 03.08.2018 р. по 31.05.2020 р., всього в загальній кількості 23 217 тон та на загальну суму 147 678,00 грн. ( з ПДВ ) та відступлення ТОВ «КСГ «Дніпро» права вимоги за договором поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р. до нових кредиторів ТОВ "Ауктіон", ТОВ "Давіс Груп", ТОВ "Торгсіті Груп" та ТОВ "Фітол". Таким чином, оскаржувана в апеляційній скарзі

мотивувальна частина рішення з висновком суду щодо факту неукладення договору та не здійснення операцій поставки за ним, цілком суперечить зазначеному вище висновку експерта. Щодо руху активів який передбачає обов`язковий рух коштів та податкових зобов`язань, Скаржник посилається на платіжні доручення які підтверджують розрахунок Покупців, доданих разом з роздруківкою сформованих відповідних податкових накладних щодо цих господарських операції. Отже рух активів, оглянутий у вищенаведених доказах, які наявні в матеріалах справи передбачає рух товару від виробника КСГ-Дніпро, перевезення, зберігання елеватором та подальший продаж від Відповідача іншим покупцям. Рух активів передбачає відповідний рух коштів (починаючи від розрахунку за куплений у Позивача товар так і подальший розрахунок після продажу цього товару) з одночасним, відповідно до діючого законодавства, рухом податкових зобов`язань, а саме виникнення вже у Відповідача податкових зобов`язань по сформованим ПН за платежами Покупців. З цього приводу, Відповідач посилається на позицію Великої Палати Верховного суду, висловлену в постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/23097/17, яка зводиться до того, що податкова накладна може бути доказом вчинення правочину. Таким чином, за твердженням Скаржника надані до справи докази виключають факт неукладення спірного договору, виключають факт відсутності господарських операцій за ним, так само як і з договорами похідними від спірного договору. Наявність підтверджених доказами платежів, які передбачені виконанням сторонами грошових зобов`язань за поставлений товар, придбаний від Позивача, та ланцюг законодавчо встановленого формування ПДВ, який був своєчасно виконаний всіма учасниками правовідносин поставок, виключає доводи Позивача про відсутність господарських операцій і оплат як наслідок неіснування поставок товару.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Зокрема, Товариство посилається на те, що про існування спірного Договору Позивач дізнався лише з матеріалів справи № 904/3103/20, і з кримінального провадження № 12020040000000451 мав змогу зробити його копію. У Позивача ніколи не було спірного Договору як в оригіналі, так і в копії, а посилання Відповідача на втрату Договору та первинних документів щодо нього вказує, що з боку Позивача спірний Договір ніколи не підписувався та не виконувався. Як видно з тексту наданої копії Договору, всі суттєві умови за ним - асортимент Товару, його кількість та якість, ціна, строк та місце поставки, умови оплати - повинні визначатися Специфікацією (-ями), жодна з яких не додана до Відзиву, відповідно, їх ніколи не існувало, а суттєві умови Договору сторонами не погоджувалися, а сам Договір не підписувався та не укладався. Звертає на себе увагу, що і ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» і ТОВ «АКВАРЕЛЬ» втратили документи у зв`язку з їх, як стверджують останні, викраденням за однакових обставин, що, на думку, Позивача, свідчить про ухилення від експертизи підписів на вказаних документах, адже уповноважені особи ТОВ «КСГ «ДНІПРО» не підписували ані самого спірного Договору, ані жодного первинного документа на його виконання, спірний договір Позивач не виконував, товар не відвантажував, виконання за спірним договором від Відповідача - не отримував. Позивач вказує, що жодна з товарно-транспортних накладних ним не виписувалася, підписи не відповідають підписам відповідальних службових осіб ТОВ «КСГ «ДНІПРО» та відбиток печатки на них також не належить ТОВ «КСГ «ДНІПРО». Між тим, автотранспорт, зазначений в даних товарно-транспортних накладних, з урахуванням відстані від пункту навантаження та розвантаження, необхідного часу на навантаження, зважування, проведення аналізів, оформлення документів, розвантаження та шлях у зворотному напрямку, не міг здійснювати більше одного перевезення на добу. ТОВ «КСГ «ДНІПРО» не могло відпускати ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» жодних товарно-матеріальних цінностей, адже ніколи не отримувало довіреностей, якими би ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕНЙФІЛД» уповноважувала водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8., що зазначені в наданих Відповідачем ТТН, чи будь-яких інших водіїв на отримання від ТОВ «КСГ «ДНІПРО» товарно-матеріальних цінностей, не вказуються реквізити будь-яких довіреностей і в самих товарно-транспортних накладних. Також, Позивач вказує, що не здійснює жодного відвантаження товару зі складу по вул. Дружби, 4 в смт. Новопокровка, адже не має там зерноскладів/сховищ/місць для зберігання зерна, так як використовує зерносклад по вул. Бригадній, 19 в смт. Новопокровка, Солонянського району Дніпропетровської області, який орендує у СТОВ «СОЮЗ-З» про що вказувалося у позовній заяві у справі, та заяві про усунення недоліків та надавався витяг з Державного реєстру. А за вказаною в ТТН адресою навантаження розташований офіс Новопокровського відділення Позивача, тракторна бригада та склад зберігання ПММ. Таким чином взагалі було неможливим здійснити навантаження за вказаною у товарно-транспортній накладній адресою. Доказами відсутності здійснення господарської діяльності ТОВ «КСГ «Дніпро» та ТОВ «Компанія «Грейнфілд», та як наслідок недійсності Договору поставки від 01.08.2018 р № 01/08/18-1, також є нотаріально посвідчені Заяви свідків - виконавчого директора Новопокровського відділення ТОВ «КСГ «Дніпро» Гуріна Василія Васильовича, заступника головного бухгалтера ТОВ «КСГ «Дніпро» по Новопокровському відділенню Цупрової Олени Вікторівни, завідувача зерновим складом Новопокровського відділення ТОВ «КСГ «Дніпро» Буравської Олени Георгіївни. Також Позивач зазначає, що згідно висновку судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 3528-20 по кримінальному провадженню № 12020040000000451 від 16.09.2020 p., ОСОБА_2 , зображення відтисків круглої печатки ТОВ «КСГ «ДНІПРО» у наданих копіях наступних документів: Договір поставки № 01/08/18 від 01.08.2018 р., Додаткова угода № 1 до вказаного договору від 31.05.2019 р. нанесені не кліше печаток ТОВ «КСГ «ДНІПРО», експериментальні зразки ( трьох груп ) відтисків яких надані для порівняльного дослідження. Позивач вказує, що надані Відповідачем акти звірки відвантаження сільськогосподарської продукції зі складу ТОВ «КСГ «ДНІПРО» на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕНЙФІЛД», у кількості 15 штук та акти звірки взаєморозрахунків в кількості 21 штуки, акти приймання-передачі товару в кількості 148 шт. - не мають доказової сили, не є підтвердженням реальності господарських операцій по спірному Договору та не повинні братися як докази. Підписання вказаних документів від імені ТОВ «КСГ «ДНІПРО» здійснила ОСОБА_3 , яка з 02.03.2015 р. по 12.05.2020 р. обіймала посаду головного бухгалтера Позивача, і таке підписання не відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Статутних документів ТОВ «КСГ «ДНІПРО». Так, до функцій та компетенції головного бухгалтера ТОВ «КСГ «ДНІПРО» ніколи не входили функції з відпуску товарно-матеріальних цінностей Позивача його покупцям та функції з оформлення первинних документів за господарськими операціями з продажу товарів, натомість її функції полягали у забезпеченні достовірного обліку вже здійснених господарських операцій, їх відображенні на рахунках бухгалтерського обліку. ОСОБА_3 , наразі є підсудною в кримінальному провадженні № 12020040000000451 за ч. 3 ст. 362 ( у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) ч. 2 ст. 364 ( зловживання владою), ч. 1 ст. 366 ( службова підробка ), ч. 2 ст. 209 КК «набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі»; кримінальна справа № 201/11307/20, яка розглядається Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. За обставинами цього КП, саме ОСОБА_3 , без реального здійснення Позивачем господарських операцій, особисто вносила недостовірні дані до податкової звітності з податку на додану вартість, виписувала податкові накладні, у тому числі - на адресу Відповідача, за нереальними операціями. Як зазначає Позивач - сама ОСОБА_3 зацікавлена у підписанні первинних документів за спірним Договором за нереальними господарськими операціями, оскільки саме вона є підсудною у КП і в її особистих інтересах виготовити, підробити відповідні докази, тим більше, що ОСОБА_3 звільнена з роботи в ТОВ «КСГ «ДНІПРО» у зв`язку з втратою довіри. Таким чином, документи підписані ОСОБА_3 в умовах конфлікту інтересів, і звичайно, що її особистий інтерес уникнути кримінальної відповідальності або зменшити покарання за вчиненні нею діяння, переважає над інтересами служби, а саме: виконанням нею посадових обов`язків головного бухгалтера ТОВ «КСГ «ДНІПРО». Тому Позивач вважає, що ОСОБА_3 і Відповідач, як зацікавлені особи, могли вступити в змову та виготовити вказані документи заднім числом. До того ж, у всіх наданих Відповідачем раніше разом з Відзивом на позов документах підписантом від ТОВ «КСГ «ДНІПРО» вказаний ОСОБА_4 , а не ОСОБА_3 , а відтиск печатки на документах за підписом ОСОБА_3 не відповідає печатці ТОВ «КСГ «ДНІПРО». Також в Актах звірки відсутні записи даних обліку ТОВ «КСГ «ДНІПРО», що відповідає дійсності, адже облік операцій з ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» Позивачем не здійснювався у зв`язку з відсутністю таких операцій, але, тоді також постає висновок про безпідставність цих актів звірок через відсутність в них даних обліку ТОВ «КСГ «ДНІПРО», оскільки, виходить, що це не акти звірок контрагентів юридичних-осіб, а роздруковані дані ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕНЙФІЛД», під якими ОСОБА_3 підписалася, і які до того ж є неправдивими. Разом з тим, Позивач вказує на те, що його Статут передбачає обмеження на укладення від імені Товариства правочинів на суму, що перевищує 1 500 000 грн. без рішення Загальних зборів учасників Позивача, а так як Загальні збори учасників ТОВ «КСГ «ДНІПРО» згоди на укладення спірного Договору не давали і в подальшому спірний Договір як значний правочин не схвалювали, і Позивач не вчиняв жодних дій щодо виконання спірного Договору, то відповідно, укладення спірного Договору та здійснення дій на його виконання, є порушенням положень як Статуту Позивача так і чинного законодавства. За твердженням Позивача - видаткових накладних надано в копіях на 224 мільйони, а оплата за ними не проводилася взагалі. Відповідач не надав до справи в підтвердження виконання власних зобов`язань з оплати Товару жодного доказу. ТОВ «КСГ «ДНІПРО» не підписувався і Акт приймання-передачі документів, між ним як Первісним кредитором і ТОВ «АУКТІОН», як Новим кредитором, якими підтверджується дійсність і наявність права вимоги, копія якого додана до Відзиву. Сам Договір про відступлення права вимоги № 15-08/18 від 15.08.2018 р. між Позивачем та ТОВ «АУКТІОН» - також не підписувався та не укладався. Не укладалися також ані Договір відступлення права вимоги № 1903/1 від 19.03.2021 р. між Позивачем та ТОВ «ТОРГОСІТІ ГРУП», ані Договір відступлення права вимоги № 0705/2 від 07.05.2020 р. між Позивачем та ТОВ «ФІТОП», ані інші договори відступлення права вимоги між ТОВ «КСГ «ДІНПРО» та ТОВ «АУКТІОН». Жодної оплати ТОВ «КСГ «ДНІПРО» за нібито поставлене за спірним Договором зерно і від нових кредиторів - не отримало, документи в оригіналах - відсутні. Крім того, за Висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів № 3528-20 по кримінальному провадженню № 12020040000000451 від 16.09.2020 p., ОСОБА_2 (як вказано вище), відтиск печатки на Договорах відступлення права вимоги не відповідає печатці ТОВ «КСГ «ДНІПРО». Згідно висновків судово-економічної експертизи № 255 від 05.08.2020 р. у кримінальному провадженні № 12020040000000451, за даними податкових накладних, декларацій з ПДВ, сума операцій ТОВ «КСГ «ДНІПРО» з ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» з поставки товарів, не підтверджених первинними документами, документами бухгалтерського обліку та не відображених в обліку ТОВ «КСГ «ДНІПРО» за період з 03.08.2018 р. по 04 травня 2020 р. складає 147 678 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 24 613 000,00 грн. Щодо вказівки Відповідача на податкову звітність з податку на додану вартість, яку він вважає підтвердженням операцій між Позивачем та Відповідачем за спірним Договором, то як зазначає Позивач вказана податкова звітність складалася за нереальними операціями, є результатом, наслідком і метою злочинної діяльності, вигодонабувачем якої було, серед інших, підприємство Відповідача. Податкова звітність, на яку посилається Відповідач, не знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із господарськими операціями, не є їх об`єктивним наслідком, та жодним чином не доводить їх здійснення. Реальність господарських операцій спростовується ще і результатами податкової перевірки, акт за результатами якої надавався Позивачем до справи. Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі № 916/922/19. В обгрунтування своїх заперечень, Позивач також посилається на досудове розслідування в кримінальному провадженні 12020040000000451, яким встановлено, що в період з 2017 по 2020 p.p. колишній головний бухгалтер ТОВ «КСГ «ДНІПРО» ОСОБА_3 в злочинній змові з іншими особами, здійснювала безпідставне виписування та реєстрацію податкових накладних на податок на додану вартість за тими господарськими операціями із суб`єктами господарювання, які насправді реально не відбувалися, у тому числі - і за операціями із ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД». Внаслідок чого ТОВ «КСГ «ДНІПРО» безпідставно заявлялися податкові зобов`язання з ПДВ та зменшувалася сума податкового кредиту, зокрема, за операціями з ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД», сума яких за період з 2018 по 2020 складає 147 678 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 24 61300 грн., тобто, ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» незаконно набула право на податковий кредит в сумі 24 613 000,00 грн. за нереальними операціями, а ТОВ «КСГ «ДНІПРО» набуло зобов`язань за цими ж операціями. В кримінальному провадженні № 12020040000000860 від 20.11.2020 р. ( виділене з кримінального провадження № 12020040000000451 ) за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 362 КК України щодо посадових осіб ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» досудове розслідування триває. Відтак, на думку Позивача ненадання Відповідачем жодних оригіналів документів свідчить про те, що останній намагається ухилитися від проведення експертизи вказаних документів, так як і Відповідачу і Позивачу відомо, що жоден із вказаних документів директором Позивача, що вказаний у якості підписанта, не підписувався, і наявність висновку експертизи про підробку підписів буде вагомим доказом в підтвердження незаконності операцій, за якими ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» отримано податковий кредит на 25 мільйонів. Зібрані у справі докази в своїй сукупності дозволяють зробити висновок, що спірний договір Позивачем та Відповідачем дійсно не укладався та не виконувався, відповідно рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга Відповідача - такою, що не підлягає задоволенню, тому в її задоволенні слід відмовити. У запереченнях проти прийняття до розгляду доповнень до апеляційної скарги, Позивач наголошує на тому, що чинне законодавство не передбачає подання доповнень до апеляційної скарги поза межами процесуального строку, як не передбачає і подання трьох різних доповнень, відповідно, апеляційна скарга Відповідача у справі повинна розглядатися без доповнень. Разом з тим, всі заявлені Відповідачем докази існували на час розгляду справи № 904/4703/20 судом першої інстанції і повинні були бути надані до справи Відповідачем на цій стадії, жодних об`єктивних перешкод для цього-не існувало. Таким чином, надані Відповідачем з Доповненнями до апеляційної скарги документи не підлягають долученню до справи та не повинні братися судом до уваги при розгляді справи. Крім того, не є належним у справі доказом і надані в копіях документи щодо реалізація Відповідачем нібито отриманої від ТОВ «КСГ «ДНІПРО» за спірним договором продукції третім особам. Від Позивача надійшло клопотання про виклик у судове засідання для надання усних пояснень судового експерта Дніпропетровського Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Криволапова Олега Вікторовича, який готовував Висновок № 2873/2874-20 від 27.08.2020 р. за результатами проведення експертного економічного дослідження по заяві директора ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» від 10.07.2019 р., зокрема, для з`ясування питання щодо змісту висновку, які виникли у заявника. Від Позивача надійшло клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТОРГРУП» ( колишня назва - «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» ) докази по справі № 904/4703/20: Реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (Форма З ХС-2); Журнал реєстрації зважування вантажів на авто вагонах (Форма 3X3-28); Оборотньо-сальдові відомості по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» «Замовлення Контрагенти: КСГ ДНІПРО за 2018, 2019 та 2020 рік; Журнал проводок по рахункам: 28 «Товари» та 20 «Запаси», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» Контрагенти: КСГ ДНІПРО ТОВ за 2018, 2019 та 2020 рік. Від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО- ТОРГРУП» (колишня назва - «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» про визнання договору недійсним шляхом витребування з кримінального провадження № 12020040000000860 у старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області Гершуна В.В. : висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів 3214-21 від 30.06.2021 р. № 12020040000000860 з постановою Слідчого про призначення експертизи; висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів 3215-21 від 01.07.2021 р. № 12020040000000860 з постановою Слідчого про призначення експертизи; висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів 3216-21 від 02.07.2021 р. № 12020040000000860 з постановою Слідчого про призначення експертизи; висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів 3217-21 від 05.07.2021 р. № 12020040000000860 з постановою Слідчого про призначення експертизи; висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення судової технічної експертизи документів 3218-21 від 09.07.2021 р. № 12020040000000860 з постановою Слідчого про призначення експертизи. Оскільки матеріали кримінального провадження № 12020040000000860 містять вкрай важливі для справи докази. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" надійшло чергове клопотання про проведення у справі комісійної судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання: 1.1.Чи підтверджуються документально операції з поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «КСГ «ДНІПРО» Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» (нинішня назва «ПРО-ТОРГРУП») продукції власного виробництва: пшениці, ячменю, рапсу, кукурудзи, соняшника з 01.08.2018р. по 31.05.2020 p.p. за Договором поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р. згідно бухгалтерського обліку підприємств учасників договору. 1.2. Чи підтверджується даними складського обліку ТОВ «КСГ «ДНІПРО», даними щодо збору врожаю, статичними звітами, наданими до органів статистики, та іншими бухгалтерськими документами, обсяги реалізації сільськогосподарської продукції у 2018-2020 pp., з урахування відвантаження товару на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ «ГРЕЙНФІЛД» та інших покупців. Від ТОВ «ТОРГСІТІ ГРУП» ( третя особа, залучена апеляційним судом ) надійшли письмові пояснення, в яких Товариство повідомляє, що дійсно укладало з ТОВ «КСГ «Дніпро» договір відступлення права вимоги № 1903/1 від 19.03.2020 р., а саме грошова вимога за поставлений на користь Боржника - ТОВ «КОМПАНІЯ ГРЕЙНФІЛД» товару на суму 15 315 000,00 грн. Передані права вимоги стосуються поставок зерна за основним Договором постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ "ГРЕЙНФІЛД» та ТОВ «КСГ «Дніпро». ТОВ «ТОРГСІТІ ГРУП» отримало від боржника - ТОВ «КОМПАНІЯ "ГРЕЙНФІЛД» оплату за відступлене право вимоги в повному обсязі та не має претензій до останнього. Щодо надання до суду документів, які підтверджують оплату на користь первісного кредитора - ТОВ «КСГ Дніпро» за відступлене останнім право вимоги, Третя особа зазначила, що такої оплати Підприємство не здійснювало, від ТОВ «КСГ «Дніпро» відповідної вимоги щодо здійснення оплати не отримувало. Надати решту наявних у ТОВ «ТОРГСІТІ ГРУП», зазначених ухвалою суду документів не уявляється можливим у зв`язку з зберіганням останніх в архівному сховищі Підприємства, та віддаленим режимом роботи працівників Підприємства в період пандемії. Проте ТОВ «ТОРГСІТІ ГРУП» підтверджує наявність укладення вищезгаданого договору про відступлення права вимоги, та отримання оплати за нього від Боржника в повному обсязі. У зв`язку з неможливістю забезпечити участь свого представника у судовому засіданні, ТОВ «ТОРГСІТІ ГРУП» просить розглянути справу за відсутності представника Товариства. ТОВ "ФІТОП", ТОВ "АМАРАНТ ТОРГ", ТОВ "КАТАРІНІ ГРУП ( залучені треті особи ), не скористалися своїм правом, не надіслали пояснення по суті апеляційної скарги, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: ОСОБА_5, Чус О.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 23.03.2021 р. 22.03.2021 р., в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центрального апеляційному господарському суді, у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Чус О.В. розгляд справи № 904/4703/20 в судовому засіданні не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2021 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/4703/20 призначено в судове засідання на 20.04.2021 р. 19.04.2021 р., в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з урахуванням п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центрального апеляційному господарському суді, у зв`язку з незапланованою відпусткою головуючого судді (доповідача) Кощеєва І.М., розгляд даної справи, призначений на 20.04.2021 р., не відбувся. У зв`язку з усуненням обставин, через які судове засідання, призначене на 20.04.2021 р. не відбулося, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2021 р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 27.05.2021 р.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2021 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТОП", Товариство з обмеженою відповідальністю "АМАРАНТ ТОРГ" (колишня назва ТОВ АУКТІОН" ), Товариство з обмеженою відповідальністю "КАТАРІНІ ГРУП, ( колишня назва ТОВ "ДАВІС ГРУП" ), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГСІТІ ГРУП". Розгляд справи відкладено в судове засідання на 08.07.2021 р.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2021 р. по справі оголошено перерву в судовому засіданні до 03.08.2021 р. У судовому засіданні 03.08.2021 р., колегією суддів протокольно відхилені клопотання Позивача про: виклик у судове засідання для надання усних пояснень судового експерта; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-ТОРГРУП» доказів по справі; витребування з кримінального провадження висновоків судового експерта - з огляду на те, що задоволення вказаних клопотань матиме наслідком не лише порушення положень ст. 269 ГПК України щодо прийняття додаткових доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, а й безпідставного затягування розгляду справи, що є неприпустимим. За клопотанням представника Позивача у судовому засіданні 03.08.2021 р., оголошено перерву в судовому засіданні до 12.08.2021 р. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 р. визначено для розгляду справи № 904/4703/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І. М. (доповідач), судді: Чус О.В., Орєшкіна Е.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 р.,колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В. справу № 904/4703/20 прийнято до свого провадження. В судовому засіданні 12.08.2021 р. представник Позивача заявив відвід судді Орєшкіної Е.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2021 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" про відвід судді Орєшкіної Е.В.. У судовому засіданні 12.08.2021 р. колегією суддів протокольно відхилене клопотання Позивача про проведення у справі комісійної судово-економічної експертизи - з огляду на порушення порядку та строку подання такого клопотання, а також при його подані до суду апеляційної інстанції не зазначено будь-яких поважних причин неподання такого клопотання до суду першої інстанції. Окрім того, колегія суддів вважає, що клопотання Позивача ( який не оскаржує рішення суду ) про призначення експертизи свідчить про затягування справи (рішення ЄСПЛ у справі «Gora v Poland» (2004р.). Треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників третіх осіб. У судовому засіданні 12.08.2021 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. За твердженням Позивача, про існування спірного Договору ТОВ "КСГ "Дніпро" дізналося лише з матеріалів справи № 904/3103/20 ( порушеної за позовом ТОВ "КСГ "Дніпро" до ТОВ "Грейнфілд" про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого ( отримання ТОВ "Грейнфілд" неправомірної податкової вигоди за рахунок податкового кредиту Позивача, за умови відсутності здійснення господарської операції між сторонами), а з кримінального провадження № 12020040000000451 мало змогу зробити його копію. Як вбачається з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2020 р. у справі № 904/3103/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнфілд" про відшкодування вартості майна. При цьому, як зазначив господарський суд позовна вимога у справі № 904/3103/20 є похідною, оскільки її задоволення залежить від задоволення іншої позовної вимоги по справі № 904/4703/20, які є пов`язаними між собою, що стало підставою для зупинення провадження у справі № 904/3103/20. Позивачем до матеріалів справи було залучено копію договору постачання № 01/08/18-1 від 2018 р., умовами якого передбачено, що Постачальник ( ТОВ "КСГ "Дніпро"), зобов`язується поставити, а Покупець ( ТОВ "Компанія "Грейнфілд" ) бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити сільскогосподарстку продукцію, українського походження, врожаю 2018 ( надалі -Товар ) на умовах, зазначених у цьому договорі. В п. 2.1 договору встановлено, що строки поставки Товару, зазначаються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. В специфікаціях також повинні бути узгоджені і умови поставки ( п. 2.3 договору ). Порядок розрахунків, викладено в розділі 3 договору, а відповідальність сторін в розділі

4. В п. 5.1 договору, встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками підписів сторін та діє до 31.05.2019 р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного їх виконання. Із копії додаткової угоди № 1 від 31.05.2019 р. до вказаного договору, вбачається внесення змін до п. 1.1. договору, який передбачає постачання сільскогосподарської продукції, українського походження, врожаю 2018-2019 ( надалі - Товар) на умовах, зазначених у цьому договорі, та внесення змін у п.5.1 відносно дії договору, яка встановлена до 15.06.2020 р.. Як встановлено судом першої інстанції, копія вказаного договору та додаткової угоди до нього, Позивачем, не засвідчувалась з посиланням на те, що такого договору, як і будь-яких інших договорів ТОВ "КСГ "Дніпро" з Відповідачем не укладало, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього Позивачем не отримувалися, зміни в матеріальному стані Позивача не відбувалися. Вказуючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає справжньому волевиявленню Позивача, як суб`єкта господарювання та був спрямований на задоволення особистих інтересів Відповідача та його укладено з порушенням приписів статей 13, 92, 203 Цивільного кодексу України, ТОВ "КСГ "Дніпро" вважає наявність правових підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215, 232 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладені у позовній заяві твердження Позивача відносно того, що його підприємством вказаний договір не укладався, керівником не підписувався, а також твердження останнього щодо підроби печетки ТОВ "КСГ "Дніпро", та твердження щодо не здійснення між сторонами будь-яких, господарських операції з поставки товару, переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача, не отримання коштів за товар, місцевий господарський суд, ухвалою від 14.09.2020 р. про відкриття провадження у даній справі, витребував у Відповідача оригінал договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., а також оригінали первинних документів щодо здійснення господарських операцій за ним. Відповідачем оригінали витребуваних судом першої інстанції документів надано не було. Разом з тим, Відповідач у відзиві на позов повідомив господарський суд про втрату таких оригіналів. Не погоджуючись із заявленими Позивачем позовними вимогами та обставинами викладеними у позовній заяві, Відповідач посилається на те, що 01.08.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" укладено Договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р.. Відповідно до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" поставило на користь Відповідача окремими партіями зерно, яке останній реалізував на власний розсуд. Кожна поставка зерна була оформлена відповідними первинними документами. Поставка товару здійснювалась здебільшого на умовах самовивозу, відповідно до окремих договорів про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, які Відповідачем укладались з ТОВ "Акварель", зерно доставлялось власним транспортом перевізника, згідно заявок Покупця, на підтвердження чого до відзиву надано копії договорів перевезення вантажу. Також, Відповідач вказує на те, що за спірним договором ТОВ "КСГ "Дніпро" поставляло ТОВ "Компанія "Грейнфілд" окремими партіями зерно, яке в подальшому останній реалізовував на власний розсуд. В підтвердження вказаних обставин, Відповідачем до відзиву на позовну заяву було залучено копії договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., договору перевезення № 01/31К від 01.03.2015 р.; копію договору № 01/08/1 від 01.08.2018 р.; копії видаткових накладних за період з 03.08.2018 р. по 04.05.2020 р. у кількості 146 шт; копії актів приймання-передачі документів від 15.08.2018 р.; копії актів надання послуг за період з 03.08.2018 р. по 31.05.2020 р. у кількості 64 шт; копії ТТН за період з 21.08.2018 р. по 22.10.2018 р. у кількості 96 шт.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Як зазначено в оскаржуваному рішенні суду - залучені Відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, господарським судом не були прийняті до уваги, оскільки Відповідачем не було надано докази договорів, видаткових накладних, ТТН в оригіналах, в той час як Позивач ставить під сумнів залучені Відповідачем копії вказаних доказів. Залучені Відповідачем до матеріалів справи оригінали актів приймання-передачі товару за період з 28.05.2019 р. по 16.11.2019 р. та за період з 03.08.2018 р. по 21.09.2018 р. та з 03.02.2020 р. по 04.05.2020 р.; акти звірки взаєморозрахунків та акти звірки відвантаження, господарським судом також не були прийняті в якості доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за спірним договором, з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік". Відтак, враховуючи приписи ст. 74 ГПК України та посилаючись на те, що Відповідачем не було спростовано тверджень Позивача відносно того, що жодних договорів, в тім числі і спірного договору між ним та Відповідачем не укладалося, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього Позивачем не отримувалися, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про те, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від Позивача до Відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього Позивачем не отримувалися. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень частини першої ст. 215 ЦК України витікає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами ) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. А отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ). З огляду на викладене, господарський суд не знайшов підстав для задоволення заявлених Позивачем вимог, про визнання недійсним Договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р.. Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду щодо неукладення договору поставки, в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/4703/20 залишити без змін. Узагальнені доводи апеляційної скарги: надані до справи докази виключають факт неукладення спірного договору, виключають факт відсутності господарських операцій за ним, так само як і з договорами похідними від спірного договору. Наявність підтверджених доказами платежів, які передбачені виконанням сторонами грошових зобов`язань за поставлений товар, придбаний від Позивача, та ланцюг законодавчо встановленого формування ПДВ, який був своєчасно виконаний всіма учасниками правовідносин поставок, виключає доводи Позивача про відсутність господарських операцій і оплати як наслідок не існування поставок товару. При цьому Скаржник зазначає, що суд першої інстанції жодним чином не зазначив та не прийняв до уваги, що об`єктивна відсутність у Відповідача оригіналів договору та первинних документів обумовлена причиною їх викрадення та підтверджена відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції, розпочатий процес відновлення, тобто Відповідачем було вжито всі можливі законні заходи для того, щоб спірна документація в оригіналах була надана до суду. Суд першої інстанції не з`ясував яким чином визнання недійсним договору у даній справі відновить права Позивача. Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з приписами частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Як унормовано ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання правочинів ( господарських договорів ) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів ( господарських договорів ) недійсними на момент їх вчинення ( укладення ) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався, зокрема, на те, що спірна угода ним не підписувалась, наміру укладати таку угоду у Позивача не було, а спірний правочин підроблений та не виконувався. Згідно з приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої ст. 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може зокрема визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні. Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 р. у справі № 920/330/18. Отже, виходячи з вказаної правової позиції, вбачається, що повідомлення учасником справи поважної причини неподання учасником справи витребуваних судом доказів не дає підстав для визнання судом, зокрема обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні. Беручи до уваги посилання Позивача на те, що спірну угоду він не підписував ( відсутність події ), суд першої інстанції правомірно зобов`язав Відповідача, який, заперечуючи проти позову, стверджував про існування підписаного документа, подати відповідні докази наявності події підписання Договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р.. Суд першої інстанції витребував у Відповідача оригінал Договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р. ( у зв`язку з посиланням Позивача на відсутність у нього такого оригіналу ), а також оригінали первинних документів щодо здійснення господарських операцій за ним, проте Відповідач вимогу суду виконав частково, замість оригіналів витребуваних документів, надав їх копії, пославшись на об`єктивну відсутність у нього оригіналів договору та первинних документів, яка обумовлена причиною їх викрадення та підтверджена відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції, розпочатий процес відновлення, тобто Відповідачем було вжито всі можливі законні заходи для того, щоб спірна документація в оригіналах була надана до суду. Так, Відповідачем до відзиву на позовну заяву було залучено копії договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., договору перевезення№ 01/31К від 01.03.2015 р.; копію договору № 01/08/1 від 01.08.2018 р.; копії видаткових накладних за період з 03.08.2018 р. по 04.05.2020 р. у кількості 146 шт; копії актів приймання-передачі документів від 15.08.2018 р.; копії актів надання послуг за період з 03.08.2018 р. по 31.05.2020 р. у кількості 64 шт; копії ТТН за період з 21.08.2018 по 22.10.2018 р. у кількості 96 шт; оригінали актів приймання-передачі товару за період з 28.05.2019 р. по 16.11.2019 р. та за період з 03.08.2018 р. по 21.09.2018 р. та з 03.02.2020 р. по 04.05 2020 р.; акти звірки взаєморозрахунків та акти звірки відвантаження. Зазначивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду Відповідачем не наданий, місцевий господарський суд послався на неможливість проведення експертного дослідження ( за відсутності об`єкта дослідження ). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що Договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, а операції з поставки товару між сторонами не відбувалися, з підстав не надання Відповідачем оригіналів витребуваних судом документів, оскільки вказані документи згідно повідомлення Відповідача не були надані суду з поважних причин, а саме - їх викрадення, що підтверджується відповідною заявою до правоохоронних органів, яка прийнята відділом поліції. При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання Позивача на кримінальне провадження, оскільки відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За змістом ст. 11 Загальної декларації прав людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту. Відповідно до частини 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Враховуючи зазначені вище норми законодавства України та міжнародного законодавства (ратифікованого Україною), принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. І саме обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано вироку суду про визнання відповідної особи Позивача винною у неналежному виконанні своїх службових обов`язків, на які посилається Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог. Разом з тим, здійснюючи судовий розгляд справи, попередня судова інстанція не надала оцінки належності та ефективності обраного Позивачем у наведеному випадку способу захисту, не дослідила та не перевірила чи зможе обраний спосіб захисту забезпечити і гарантувати Позивачу припинення ущемлення його законних інтересів або усунення перешкод для їх реалізації, та чи забезпечить судовий захист у такий спосіб відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Так, за приписами ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 ). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними ( пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц ). Обраний Позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)). Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача. Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 ). Згідно із частиною першою ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Ст. 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Згідно із частиною першою ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду у п. 7.21 постанови від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц. Як вже зазначалося, у справі, що розглядається, Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними Договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови їх не погоджував, тож Відповідач безпідставно відмовляє в поверненні коштів, які є предметом спору по справі № 904/3103/20 покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість Позивача. Суд першої інстанції, дійшовши передчасного висновку, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018 р., між сторонами укладено не було, послався на те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено ( договір, який не укладено ), що стало підставою для відмови Позивачу в задоволені позову. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим, як констатувала Велика Палата Верховного Суду у п. 7.26 постанови від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке Позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Враховуючи підстави позову, наведені Позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення Відповідача, Позивач у цій справі наполягає на визнанні недійсним договору, який не підписував, вважаючи, що кошти, які є предметом спору по справі № 904/3103/20 знаходяться у фактичному користуванні Відповідача без установлених законом підстав. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке Позивач як власник коштів, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких коштів, що Позивач і зробив, звернувшись до господарського суду з відповідним позовом у справі № 904/3103/20. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання Позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав не вчинення правочину, який Позивач просить визнати недійсним. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц. Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини першої, четвертої ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на правильний висновок, здійснений у резолютивній частині рішення про відмову в задоволенні позову, втім, помилковість висновку суду першої інстанції про підстави відмови в задоволені позову, в зв`язку з чим наявна не відповідність висновку суду обставинам справи, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину рішення, виклавши її в редакції даної постанови. Доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку частково, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України за подачу позовної заяви та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини судового рішення суду першої інстанції і залишення без змін резолютивної частини цього рішення, якими в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" відмовлено, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на Позивача у повному обсязі, оскільки останній обрав неефективний спосіб захисту. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/4703/20 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 р. у справі № 904/4703/20 - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-Торгруп" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 3 405 грн. 00 коп., про що видати наказ. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16.08.2021 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орешкіна