Постанова Київський апеляційний суд № 369/14966/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 серпня 2021 року м. Київ Справа № 33/824/3672/2021 Головуючий у 1-й інстанції: Омельченко М. М. Унікальний № 369/14966/20 Суддя Київського апеляційного суду Пікуль А. А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм у ТОВ «КЛАЙТ», за ст. 44-3 КУпАП,- у с т а н о в и л а: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення (протокол серії ГП № 118613 від 17 листопада 2020 року про адміністративне правопорушення) та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 грн судового збору. Відповідно до змісту вказаної постанови 17 листопада 2020 року о 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області по вул. Соборній, 87, здійснював перевезення пасажирів маршрутним таксі «Рута 23», д/н НОМЕР_1 , за маршрутом № 732 в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, яка передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначеною в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, чим порушив підпункт 2 пункту 10 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення вимог Кодексу України «Про адміністративне правопорушення», просить постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року скасувати, провадження у справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що районним судом порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш ніж 2 місяці, а його притягнуто через 3 місяці. Також вказує, що він не був повідомлений про розгляд його справи, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови. Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що його не було повідомлено про день та час розгляду його справи. За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Як убачається із матеріалів справи, судова повістка ОСОБА_1 про виклик до суду не направлялась. Враховуючи викладене та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на перегляд судового рішення пропущений строк на подачу апеляційної скарги на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року підлягає поновленню. Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 , адвоката Куколя В. В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП. доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Згідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Статтею 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст.ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Із наведеного слідує, що обов`язковими ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності), що свідчать про порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. У даній справі суд першої інстанції унаслідок неправильної оцінки доказів дійшов необґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП. З матеріалів справи убачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ГП 118613 не містить посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, зокрема ст. 44-3 КУпАП. Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 № 1376 протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Згідно з формою протоколу про адміністративне правопорушення, який є додатком 1 до Інструкції, протокол про адміністративне правопорушення містить графу «вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною _____ статті ____ КУпАП». З цього убачається, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення має зазначити у протоколі відповідну частину статті. Отже у протоколі неналежним чином викладено суть адміністративного правопорушення. При цьому у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту. У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Отже протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Особи, які уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні правильно та чітко вказувати суть адміністративного правопорушення, а суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену такими особами. Ураховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі неналежним чином викладено суть адміністративного правопорушення та не зазначено відповідну частину статті ст. 44-3 КУпАП, з огляду на відсутність у суду права уточнювати суть адміністративного правопорушення, з зазначеного протоколу неможливо встановити, яке конкретно порушення ставиться ОСОБА_1 в провину, що унеможливлює встановлення у його діях складу того чи іншого адміністративного правопорушення. Крім того, згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Диспозиція ст. 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідальність за вказаною статтею нестиме посадова особа суб`єкта господарювання, на якому сталося порушення, тобто особа, яка виконує функції керівника (директор, голова правління тощо) і на яку покладені обов`язки щодо організації дотримання санітарно-гігієнічних правил і норм. З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що ОСОБА_1 працює у ТОВ «КЛАЙТ» на посаді водія (а. с. 1). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України установлено карантин, продовживши дію раніше встановленого карантину. На території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: перебування в громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно. З вищевикладеного убачається, дотримання обмежень, пов`язаних з введенням Кабінетом Міністрів України карантину, покладено саме на перевізника, зокрема ТОВ «КЛАЙТ», а ОСОБА_1 обіймає посаду водія. Ці обставини залишилися поза увагою уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, окрім того, вказані обставини не були перевірені судом першої інстанції. У розпорядження суду не надано доказів щодо покладення на водія обов`язків по дотриманню карантинних вимог від імені перевізника. Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а тому, беручи до уваги принцип, закріплений в ст.62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.44-3 КУпАП. Суд першої інстанції при винесенні постанови щодо ОСОБА_1 зазначене не врахував, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, а тому постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду,- П О С Т А Н О В И Л А : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Пікуль