Постанова Одеський апеляційний суд № 521/2708/20

Номер провадження: 22-ц/813/6049/21 Номер справи місцевого суду: 521/2708/20 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мурзенко М.В. 12 листопада 2020 року у м. Одеса, - встановила: У провадженні судді Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2020 року позов було задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2019 року по 27 грудня 2019 року в сумі 6836 грн. 90 коп.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2019 року по 04 листопада 2020 року в сумі 17 333 грн. 16 коп.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористану відпустку в сумі 19 827 грн. 42 коп. 10 листопада 2020 року представником позивача адвокатом Швець К.О. було подане клопотання про долучення доказів на підтвердження судових витрат, в якому останній просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені під час розгляду справи у розмірі 15 000 грн. Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року заяву задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 070,39 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, узгоджений між позивачем та адвокатом Швець К.О. на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 09 грудня 2019 року та Додаткової угоди №1 від 13 березня 2020 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 09 грудня 2019 року, є цілком обґрунтованим та співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, та ціною позову. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2020 року позов було задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2019 року по 27 грудня 2019 року в сумі 6836 грн. 90 коп.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 грудня 2019 року по 04 листопада 2020 року в сумі 17 333 грн. 16 коп.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) компенсацію за невикористану відпустку в сумі 19 827 грн. 42 коп. Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року заяву задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 070,39 грн. Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, стороною позивача суду першої інстанції було надано свідоцтво, ордер, договір про надання юридичних послуг від 09 грудня 2019 р., додаткова угода № 1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 09 грудня 2019 року, акт приймання-виконання, копію двох квитанцій до прибуткового касового ордеру на суму 10 500 грн. кожна. Надаючи належну оцінку вказаним документам, суд першої інстанції дійшов частково невірного висновку, що заявлена стороною позивача до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., не є співмірною із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та ціною позову, у зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача суд вважав за необхідне стягнути такі витрати в меншій, ніж заявлено, сумі, а саме в розмірі 2 500 грн. 00 коп. Колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, узгоджений між позивачем та адвокатом Швець К.О. на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 09 грудня 2019 року та Додаткової угоди №1 від 13 березня 2020 року до Договору про надання правової допомоги б/н від 09 грудня 2019 року, є співмірним із складністю справи, та ціною позову. На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є наступні витрати на професійну правничу допомогу: зустріч і консультація із замовником на суму 1000 гривень, підготовка і подача позовної заяви на суму 3000 гривень, підготовка та подача адвокатського запиту на суму 500 гривень, підготовка клопотання про розподіл судових витрат до суду першої інстанції на суму 500 гривень, отримання інформації про платника податків на суму 500 гривень. Одночасно, необґрунтованою є вимога щодо стягнення 7 500 гривень за явку до суду адвоката, оскільки, згідно журналу судового засідання, судом першої інстанції було проведено лише одне відкрите судове засідання 04 листопада 2020 року, під час якого було постановлене рішення у справі. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу за явку адвоката до суду для представництва. Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , становить 8 000 гривень. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України, в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. На підставі викладеного колегія суддів, приймаючи до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягали частковому задоволенню, однак, доходить до висновку про необхідність зміни суми витрат на професійну правничу допомогу, та стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 8 000 грн., яка є співмірною із складністю справи, її значенням для сторін та часом, витраченим адвокатом на надання послуг. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, що, відповідно, призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року підлягає зміні в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року змінити в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 гривень. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 12 серпня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.В. Князюк