Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/1674/19

Справа № 341/1674/19 Провадження № 22-ц/4808/1017/20 Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., за участю секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на додаткове рішення Галицького районного суду у складі судді Юсип І.М., постановлене13 липня 2020 року в м. Галичі Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - Галицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту неправильності запису про громадянство в актовому записі та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Галицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франіквскій області, третя особа - Рахівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про встановлення факту неправильності запису про громадянство в актовому записі та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Галицького районного суду від 23 січня 2020 року замінено первісного відповідача на Рахівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (перейменоване на Рахівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), а третю особу на - Галицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (перейменоване на Галицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Рішенням Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року позов задоволено частково. Встановлено факт неправильності запису про громадянство матері ОСОБА_1 в актовому записі про народження ОСОБА_2 №128 від 07 серпня 2002 року, складеному Рахівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Зобов`язано останнього внести зміни до актового запису в графі про громадянство матері ОСОБА_1 з «Громадянка України» на «Громадянка Російської Федерації». В решті позовних вимог відмовлено. 16 червня 2020 року представником ОСОБА_1 адвокатом Черепієм О.Р. подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 11 768,40 грн. 13 липня 2020 року Галицьким районним судом заяву задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким доповнено резолютивну частину рішення Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року. Стягнуто з Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 5 384,20 грн. Не погодившись з додатковим рішенням суду представник Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подала апеляційну скаргу. Просила скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат. В обгрунтування скарги зазначила, що судом по суті розглянуто питання встановлення факту неправильності запису про громадянство в актовому записі у порядку окремого провадження. А тому відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у даній категорії справ судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Натомість суд не навів положень закону, згідно яких таке відшкодування передбачено. Крім того, внесення доповнень до рішень суду не передбачено цивільно-процесуальним законодавством. Правом на подання відзиву інші учасники справи не скористалися. В судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Представник Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подала заяву про розгляд справи без участі апелянта. Відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод її розглядові у відсутності учасників справи не встановлено. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Так рішенням Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - Галицький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про встановлення факту неправильності запису про громадянство в актовому записі та зобов`язання вчинити дії. Встановлено факт неправильності запису про громадянство матері ОСОБА_1 в актовому записі про народження ОСОБА_2 № 128 від 07 серпня 2002 року, складеному Рахівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Зобов`язано відповідача внести зміни до цього акту в графі про громадянство матері ОСОБА_1 з «Громадянка України» на «Громадянка Російської Федерації». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили. Як передбачено статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Судом встановлено, що клопотання про стягнення судових витрат в розмір 11 768,40 грн міститься в заяві від 23 березня 2020 року про розгляд справи без участі позивача (а.с.50). 16 червня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Черепій О.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування судових витрат в розмірі 11 768,40 грн, з яких судовий збір в розмірі 768,40 грн, витрати на правничу допомогу - 10 000,00 грн та витрати на дорогу - 1 000,00 грн( а.с.69-70). Здійснена позивачем оплата судового збору підтверджена квитанцією від 06 серпня 2019 року (а.с.1). На обгрунтування витрат на правничу допомогу долучено акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №15/19 від 15 травня 2019 року та оригінал квитанції №496269 від 28 квітня 2020 року про оплату винагороди адвокату в розмірі 4 000,00 грн (а.с. 71-72). В матеріалах справи також міститься ордер, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги, згідно якого адвокат Черепій О.Р. уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 в Галицькому районному суді, розрахунок вартості послуг адвоката та оригінал квитанції №496262 від 15 травня 2019 року про оплату винагороди адвокату в розмірі 6 000,00 грн (а.с. 22-24). Заперечуючи проти відшкодування витрат, представник Рахівського районного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вказувала, що реєстраційні дії були проведені відділом з дотриманням вимог законодавства на підставі поданих документів (а.с. 53 зворот). З наданих стороною позивача доказів встановлено, що правнича допомога адвоката Черепія О.Р. при розгляді справи в місцевому суді полягала у спілкуванні з клієнтом, вивченні матеріалів справи та документів, наданні консультацій, узгодженні предмету та змісту позову; заходах досудового врегулювання спору; вивченні змін та чинних норм матеріального права, судової практики, правових позицій з предмету справи; підготовці, поданні, отрманні адвокатських та інформаційних запитів; складанні процесуальних документів ( позовної заяви, розрахунків, підготовки додатків, подання позову); участі та представництва позивача в суді, супутніх консультаціях; складанні процесуальних документів. Підставою для відшкодування судових витрат, в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, є довіреність або ордер, виданий згідно Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»,детальний опис робіт (наданих послуг), а також відповідні докази на підтвердження цих витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 цього закону) . Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді таіншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15 та інших. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, то відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати на правничу допомогу та судовий збір, які підлягають стягненню з відповідача обгрунтовано визначені судом першої інстанції в розмірі 5 384,20 грн ((10000 грн + 768,40 грн) :2). Питання розподілу судових витрат обґрунтовано здійснено судом з врахуванням загальних засад цивільного законодавства та критеріїв такого відшкодування, складності справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для позивача тощо. При цьому помилкове зазначення виду судового рішення - ухвала (додаткове) у вступній його частині жодним чином не вплинуло на правильність вирішення питання. Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказане рішення ухвалено в порядку окремого провадження, що згідно частини сьомої статті 294 виключає розподіл судових витрат, не заслуговує на увагу. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Норми ЦПК України не передбачають можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту належності особи до певної національності, встановлення неправильності в актовому записі про народження та зобов`язання внести зміни до актових записів щодо національності особи - такі заяви підлягають розгляду в позовному провадженні. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась в суд в порядку позовного провадження. Належним відповідачем в даному спорі відповідно до ухвали Галицького районного суду від 23 січня 2020 року є Рахівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Рішення в справі постановлено з врахуванням положень Розділу ІІІ ЦПК України. Натомість вирішивши питання ухвалення додаткового рішення, суд безпідставно зазначив про доповнення резолютивної частини рішення Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року. Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина 5 статті 270 ЦПК України). Ухвалення додаткового рішення шляхом доповнення його резолютивної частини є зміною суті резолютивної частини рішення суду, що неприпустимо у розумінні статті 270 ЦПК України. За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки судом першої інстанції ухвалено правильне по суті рішення про стягнення судових витрат, його необхідно змінити шляхом виключення з резолютивної частини посилання на доповнення резолютивної частини рішення Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року. В решті рішення суду належить залишити без змін. Частиною 1 статті 269 ЦПК України передбачено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в судових рішеннях описки чи арифметичні помилки. Апеляційна скарга, в якій прізвище позивача зазначено « ОСОБА_3 », надіслана безпосередньо на адресу апеляційного суду електронною поштою і на час відкриття апеляційного провадження матеріали справи були відсутні. В ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року про відкриття провадження за апеляційною скаргою та витребування справи допущена описка у у прізвищі позивача, яку належить виправити - зазначити замість « ОСОБА_3 » правильно « ОСОБА_4 ». Керуючись статтями 269, 374, 376, 381- 384, 389,390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Рахівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задовольнити частково. Змінити додаткове рішення Галицького районного суду від13 липня 2020 року, виключивши з резолютивної частини третій абзац, а саме: «Доповнивши резолютивну частину рішення Галицького районного суду від 28 квітня 2020 року новим абзацом такого змісту:». В іншій частині додаткове рішення Галицького районного суду від 13 липня 2020 року залишити без змін. Виправити описку в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, зазначивши прізвище позивача « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_3 ». Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови складено 23 вересня 2020 року.