Ухвала КЦС ВС № 638/12779/20

Ухвала 12 серпня 2021 року місто Київ справа № 638/12779/20 провадження № 61-12308ск21 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Департамент реєстрації Харківської міської ради 21 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив те, що: - (1) оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права; - (2) суд апеляційної інстанції застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), проте не врахував окрему думку у цій справі, у якій зазначено, що з припиненням права власності особи втрачається й право користування житловим приміщенням у члена його сім`ї. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц (провадження № 61-18966св18); - (3) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; - (4) суд першої інстанції застосував положення статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у попередній редакції, а саме 2011 року, однак зазначена норма мала бути застосована у редакції, що діяла на час зняття позивачів з реєстраційного обліку за місцем їх проживання, а саме 30 вересня 2019 року, яка визначала право зняття з реєстраційного обліку осіб за їх місцем проживання на підставі документів, що свідчать про припинення права користування житловим приміщенням у зв`язку з відчуженням. Верховний Суд визнає наведену заявником третю підставу касаційного оскарження такою, що не відповідає вимогам пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки практика Верховного Суду містить правові висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування положень статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій уточнити підстави касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій, що мають бути викладені відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської радина рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний