Постанова 4818 № 638/12779/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» червня 2021 року м. Харків справа № 638/12779/20 провадження № 22ц/818/3003/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Дмитренко А.Ю. учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі - Департамент реєстрації Харківської міської ради, представниця відповідача - Хорошенко Т. Б., третя особа - ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року в складі судді Рибальченко Л.М. в с т а н о в и в: У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що вони з 06 березня 2002 року були зареєстровані та фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Вказали, що 30 вересня 2019 року без їхньої згоди та без будь-якого рішення суду їх знято з реєстрації за вказаною адресою. Про зняття з реєстрації їх не повідомляли, відповідних відміток у паспортах вони не мають. На звернення ОСОБА_1 листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради їх повідомлено, що підставою зняття з реєстрації є договір дарування зазначеної квартири від 27 вересня 2019 року, після укладення якого власницею квартири стала ОСОБА_3 . На підставі вказаного договору ОСОБА_3 подала заяву до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття їх з реєстрації. Зазначили, що дії відповідача щодо зняття їх з реєстрації порушують їх права на житло та користування житловим приміщенням. Крім того, зняття з реєстрації ОСОБА_2 мало відбуватися з дотриманням порядку зняття військовозобов`язаних з місця реєстрації. При цьому, відомості у реєстрі територіальної громади щодо нього взагалі відсутні. Іншого житла він не має. Просили визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30 вересня 2019 року щодо зняття їх з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради поновити їх за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на їхню користь витрати зі сплати судового збору. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30 вересня 2019 року щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30 вересня 2019 року щодо зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Департаменту реєстрації Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн та на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 420,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду Департамент реєстрації Харківської міської ради та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. Департамент реєстрації Харківської міської ради просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував норму статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» в застарілій редакції, яка не передбачала як самостійну підставу для зняття з реєстрації місця проживання особи надходження документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Станом на час зняття з реєстрації місця проживання позивачів вказана стаття передбачала, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням. Правила зняття з реєстрації місця проживання передбачають, що зняття з реєстрації здійснюється за заявою особи чи її представника на підставі, зокрема, документів, що свідчать про відчуження житла. Тобто, підставою для зняття з реєстрації є не лише рішення суду. Представником ОСОБА_3 надано заяву про зняття з реєстрації позивачів на підставі припинення права користування житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням за договором дарування. Підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій не було. Повідомлення особи про зняття з реєстрації та її згода не передбачені. ОСОБА_3 як новий власник житла має виключне право вирішувати питання про кількість осіб, яким буде надано згоду на реєстрацію місця проживання у ньому. У разі припинення права власності на житло втрачається й право користування ним у членів сім`ї колишнього власника. З доводів апеляційної скарги вбачається, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог відповідачем не оскаржується. 19 квітня 2021 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вони просили відмовити у її задоволенні. Вказали, що відчуження житла не є підставою для втрати права користування ним. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування особи житловим приміщенням. Якщо ОСОБА_3 як власниця квартири вважає свої права порушеними, вона має право на звернення до суду з відповідним позовом. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц є необґрунтованим. Заява ОСОБА_3 із доказами відчуження житла лише свідчить про перехід права власності від однієї особи до іншої, без прямої вказівки про втрату ними права користування конкретним житловим приміщенням, тобто договір дарування не є документом, який свідчить про припинення підстав права користування квартирою. Договір дарування квартири оскаржено ними у суді. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто апелянтці. 16 червня 2021 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вона посилалась на практику Верховного Суду. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що від позивачів не надходило заяв про зняття їх з місця реєстрації, судове рішення, яким визнано осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, не надано, тому зняття їх з реєстрації є незаконним. Лише перехід права власності від однієї особи до іншої не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження припинення права користування квартирою. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 березня 2019 року (а. с. 52). У вказаній квартирі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 березня 2002 року, що підтверджується копіями їх паспортів (а. с. 22-23). На підставі договору дарування, укладеного 27 вересня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. за №5697, право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_3 (а. с. 28). 30 вересня 2019 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 звернулась до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 65). 30 вересня 2019 року заява ОСОБА_3 розглянута Управлінням реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради та прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з припиненням у вказаних осіб підстав на право користування житловим приміщенням. Підставою для прийняття рішення уповноваженою особою щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стала заява представника нової власниці квартири ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та документи, які свідчили про припинення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підстав на право користування вказаним житловим приміщенням у зв`язку з його відчуженням (а. с. 67). Відповідна інформація відображена у Реєстрі територіальної громади м. Харкова (а. с. 24, 25, 26). З довідки від 21 листопада 2019 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні (а. с. 27). 15 вересня 2020 року на звернення ОСОБА_1 . Департаментом реєстрації Харківської міської ради надано повідомлено, що 30 вересня 2019 року її знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі документу, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (відчуження житла) за заявою власника/наймача житла або їх представників (а. с. 29). У власності ОСОБА_2 нерухомого майна немає (а. с. 53). ОСОБА_1 є власницею кватири АДРЕСА_3 (а. с. 81-82). Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на житло є одним з фундаментальних прав людини, гарантованих не тільки Конституцією України, а і Європейською конвенцією з прав людини, має велике економічне і соціальне значення, а тому суд, при вирішенні спору, пов`язаного з правами на житло, зобов`язаний встановити не тільки законність втручання у право на повагу до житла та його мету, а також необхідність такого втручання в демократичному суспільстві. Тлумачення положень чинного законодавства дає можливість стверджувати, що особа може бути позбавлена права на житло чи визнана такою, що втратила право користування конкретним житлом, або виселена лише з підстав, передбачених законом за рішенням суду. Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року). Стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону. Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника). Згідно зі статтею 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови. Отже, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Порядок проведення реєстрації та зняття з реєстрації визначають також Правила реєстрації місця проживання. Згідно з пунктом 26 Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами). Згідно з пунктом 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві. Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи; вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадову особу виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; формує і вносить дані про зняття з реєстрації місця проживання особи до реєстру територіальної громади; формує інформацію про зняття з реєстрації місця проживання особи для її передачі до Реєстру відповідно до Порядку; оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення; повертає особі або її представнику, адміністратору Центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися. Відповідно до пункту 28 Правил реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі виявлення такого порушення керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення за формою згідно з додатком 17, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до документа, до якого вносяться відомості про місце проживання/перебування. Працівник органу реєстрації: формує і вносить дані про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи до реєстру територіальної громади; формує інформацію про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи для її передачі до Реєстру. Ані Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ані Правила № 207 не розкривають, які ж саме документи є такими, що свідчать про втрату права особи на користування житловим приміщенням. Водночас, документи, які надаються власниками із заявою, зокрема, договір дарування, свідчать тільки про перехід права власності від однієї особи до іншої, не містять положень про втрату права особи на користування спірним приміщенням, а отже не є доказом припинення підстав на користування ним. Заява нового власника квартири, додані до неї як докази втрати права особи на користування квартирою документи, що свідчать про перехід права власності від однієї особи до іншої, визнання за новою особою права власності тощо, без прямої вказівки про втрату саме цієї особи права користування конкретним житловим приміщенням, не є документами, які свідчать про припинення підстав на право користування таким житлом в розумінні статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання на підставі заяви ОСОБА_3 як нової власниці кватири, де було зареєстровано їх місце проживання. При цьому, позивачі із заявою про зняття їх з реєстрації не звертались, відповідне рішення суду з цього приводу відсутнє. Однак, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема на підставі рішення суду. Перехід права власності до нового власника, його заява та відомості про право власності на нерухоме майно не є тими обставинами та документами, які беззаперечно свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням у розумінні статті 7 Закону № 1382-ІV. Дії щодо зняття осіб з реєстрації місця проживання, які здійснювалися за заявою власника житла без відповідного рішення суду про примусове виселення зазначених осіб або про позбавлення права користування житловим приміщенням, є протиправними. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив законодавство, що регулює порядок зняття осіб з реєстраційного обліку, що дає підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги Департаменту реєстрації Харківської міської ради про те, що статтею 7 Закону України «Про пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правилами зняття з реєстрації місця проживання встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи серед іншого здійснюється на підставі заяви особи та документів, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням, зокрема, відчуження житла, не спростовують висновків суду, оскільки така обставина розглядається з іншими наданими реєстратору документами, визначеними вказаним Законом та може бути врахована тільки при добровільному знятті особи з реєстрації свого місця проживання, про що свідчить звернення такої особи із заявою про зняття з реєстрації. Проте, за відсутності такої заяви та заперечень особи про зняття реєстрації сам по собі факт переходу права власності на житло не є безумовною підставою для зняття з місця реєстрації. Викладення судом першої інстанції попередньої редакції статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» на правильне застосування норми права та висновки суду по суті спору не вплинуло, тому не є підставою для скасування рішення суду. Посилання Департаменту реєстрації Харківської міської ради на пункт 26 Правил реєстрації місця проживання як на правомірність дій не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей пункт трактується відповідачем не вірно. Зняття з реєстрації дійсно відбувається за заявою, однак лише самої тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 755/14304/19, провадження № 61-13059св20. Безпідставними є і доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 як нова власниця житла має виключне право вирішувати питання про кількість осіб, яким буде надано згоду на реєстрацію місця проживання у ньому, та що у разі припинення права власності на будинок втрачається й право користування житлом у членів сім`ї колишнього власника, адже законодавством не передбачено втрату права користування через припинення права власності на нерухоме майно. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі N 569/4373/16-ц (провадження N 14-298цс19) зауважила, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі, й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Отже, ОСОБА_3 як нова власниця квартири не позбавлена можливості захисту своїх прав у передбаченому законом порядку. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.