Ухвала КЦС ВС № 463/3724/18

Ухвала 11 серпня 2021 року м. Київ справа № 463/3724/18 провадження № 61-4970св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування витягу з Державного реєстру правочинів, визнання права спільної сумісної власності, зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267 в частині приватизації ОСОБА_3 способом викупу підвалу площею 20,6 кв. м по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року № 1966; скасувати витяг з Державного реєстру правочинів від 20 лютого 2008 року № 5470262; визнати за всіма співвласниками житлових квартир будинку АДРЕСА_1 право спільної сумісної власності на приміщення за номерами IV та V площею 20,6 кв. м будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати власників квартири АДРЕСА_2 за власні кошти привести приміщення за номерами IV та V до попереднього стану згідно з аркушом 141 інвентаризаційної справи будинку. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Компенсовано ОСОБА_3 за рахунок держави 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року та додаткове рішення цього суду від 06 серпня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності міста Львова, які підлягають приватизації способом викупу» в частині приватизації ОСОБА_3 способом викупу підвалу площею 20,6 кв. м по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 20 лютого 2008 року № 1966, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриник І. Ю., зареєстрований в реєстрі за №

103. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власні кошти привести нежитлові приміщення загальною площею 20,6 кв. м, позначені номерами IV та V, розташовані в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до їх стану, що існував до постановлення ухвали Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 057,20 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 1 585,80 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в частині відмови у визнанні його співвласником спірних приміщень за номерами IV та V та відмови у визнанні за всіма співвласниками будинку права спільної сумісної власності на спірні приміщення і ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалами Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, витребувано матеріали цієї справи з Личаківського районного суду міста Львова. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга ОСОБА_3 подана на підставі пункту 1, а касаційна скарга ОСОБА_1 - на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, справу слід призначити до судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Враховуючи категорію і складність справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду колегією у складі п`яти суддів. Керуючись статтями 34, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування витягу з Державного реєстру правочинів, визнання права спільної сумісної власності, зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року призначити до судового розгляду Верховного Суду ускладі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко