Ухвала КЦС ВС № 463/3724/18

Ухвала 02 лютого 2022 року м. Київ справа № 463/3724/18 провадження № 61-4970св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівська міська рада, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виправлення описки в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування витягу з Державного реєстру правочинів, визнання права спільної сумісної власності, зобов`язання вчинити дії за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267 в частині приватизації ОСОБА_3 способом викупу підвалу площею 20,6 кв. м по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року № 1966; скасувати витяг з Державного реєстру правочинів від 20 лютого 2008 року № 5470262; визнати за всіма співвласниками житлових квартир будинку АДРЕСА_1 право спільної сумісної власності на приміщення за номерами IV та V площею 20,6 кв. м будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати власників квартири АДРЕСА_1 за власні кошти привести приміщення за номерами IV та V до попереднього стану згідно з аркушом 141 інвентаризаційної справи будинку. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Компенсовано ОСОБА_3 за рахунок держави 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року та додаткове рішення цього суду від 06 серпня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності міста Львова, які підлягають приватизації способом викупу» в частині приватизації ОСОБА_3 способом викупу підвалу площею 20,6 кв. м по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 20 лютого 2008 року № 1966, укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гриник І. Ю., зареєстрований в реєстрі за №

103. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за власні кошти привести нежитлові приміщення загальною площею 20,6 кв. м, позначені номерами IV та V, розташовані в підвалі будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до їх стану, що існував до постановлення ухвали Львівської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1267. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 057,20 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 1 585,80 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 352,40 грн за розгляд справи судом першої інстанції та 528,60 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. У березні 2021 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року залишити в силі. У квітні 2021 року ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року в частині відмови у визнанні його співвласником спірних приміщень за номерами IV і V та відмови у визнанні за всіма співвласниками будинку права спільної сумісної власності на спірні приміщення і ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким задовольнити зазначені вимоги. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В решті рішення Личаківського районного суду міста Львова від 25 липня 2019 року залишено в силі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 524 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги. Компенсовано ОСОБА_3 3 524 грн судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги в цій справі, за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про виправлення описки в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, посилаючись на те, що в описовій частині згаданої постанови зазначено, що уквітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , однак такий відзив був поданий не лише ОСОБА_1 , а й ОСОБА_2 . Заява підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 269 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Встановлено, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Разом з тим під час виготовлення та оформлення вищевказаної постанови в її описовій частині помилково зазначено про подання відзиву на касаційну скаргу лише ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне виправити допущену в описовій частині вказаної постанови описку. Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Керуючись статтями 269, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виправлення описки задовольнити. Виправити допущену в описовій частині постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року описку, а саме: замість «У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи» зазначити: «У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи». Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук