Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/1722/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/1722/21 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б. Категорія ч. 1 ст.130 КУпАП Доповідач Ляшук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Яницької М.В. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и в : Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 21 лютого 2021 року о 02:44 год. в м. Житомирі по вул. В. Бердичівській, 42 керував т.з. Nissan д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Алкотест 6810 прилад ARBL-0577 в присутності двох свідків, результат позитивний - 1,85 проміле. На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що суд належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи та розглянув справу у його відсутність, що є порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Про судове рішення він дізнався, коли отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. ОСОБА_1 оспорює фактичні обставини справи та вважає, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням положень ст. 266 КУпАП. Вважає, що перебування за кермом транспортного засобу, який знаходиться в нерухомому стані, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом. Стверджує, що за кермом його автомобіля перебував його знайомий ОСОБА_2 , у якого не було при собі документів, які підтверджують його особу. Також, зазначає, що з відеозапису, наявному в матеріалах справи, не вбачається, що за кермом автомобіля на час його зупинки перебував саме він. Відеозапис починається з того, що транспортний засіб не рухався, був припаркований на узбіччі з увімкненим аварійним сигналом. В цей час він знаходився на вулиці біля свого транспортного засобу, при цьому пояснив, про те що він не керував автомобілем. Залучені свідки підтвердили лише факт проходження огляду на стан сп`яніння, обставини зупинки та керування ним транспортним засобом вони не підтвердили. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника на підтвердження доводів апеляційної скарги, пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду є поважними та такими, що дають підстави для поновлення, строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про своєчасне та належне вручення (отримання) ОСОБА_1 копії постанови суду, а розгляд справи проводився у його відсутність. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров`я. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В п. 7 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 визначено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, результатами тестування на алкоголь, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер Алкотест 6810» 21.02.21 року, результат тесту - проба позитивна 1,85 проміле, при допустимому показнику - 0,2 проміле та встановлено, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3811685 від 21.02.2021, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки, а також відеозаписом з бодікамери працівників поліції. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 мав очевидні ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови та координації рухів, він погодився пройти огляд, який визначив результат - 1,85 проміле, з яким ОСОБА_1 , також погодився не заперечуючи своє перебування в стані алкогольного сп`яніння та посвідчив своїм підписом. А також він погодився з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та посвідчив своїм підписом. Суд апеляційної інстанції критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які надані ними в апеляційному суді, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не був водієм, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, які є в матеріалах справи. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції О.Бульченко слідує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. З постанови серії ЕАН №3811685 від 21.02.2021 вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом без ременів безпеки, ця постанова є чинною. При наданні пояснень, в протоколі про правопорушення ОСОБА_1 обставин керування транспортним засобом не заперечував. Крім цього, з матеріалів справи слідує, що транспортний засіб Nissan д.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а з відеозапису здійсненого на бодікамеру працівників поліції вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував поруч з місцем водія. При спілкуванні з працівниками поліції він повідомив, що забув документи на право керування автомобілем, просив їх проїхати з ним, щоб забрати вказані документи. При цьому, ОСОБА_1 заперечень щодо перебування за кермом не висловлював. Про здійснення функцій водія іншою особою не зазначав. Лише згодом, коли працівники поліції повідомили останньому, що він має ознаки сп`яніння і запропонували йому пройти медичний огляд, ОСОБА_1 змінив свої пояснення та став заперечувати факт керування транспортним засобом, однак знову ж, не вказував кому він передав керування транспортним засобом, власником якого він являється, а лише зазначав, що працівники поліції не мають свідків. Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо того, що ОСОБА_1 не виконував функції водія, оскільки вони є його друзями та в той день разом з ним відпочивали. З відеозапису на якому зафіксовано тривале спілкування з ОСОБА_1 , вказані свідки, які були при цьому присутні, що не заперечують, не повідомляли працівникам поліції, про те, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , а лише спостерігали за процедурою огляду та оформленням матеріалів. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недопустимість такого доказу як результат тесту, з підстав відсутності сертифіката на використаний технічний засіб «Драгер Алкотест 6810», а також свідоцтва про проходження повірки цим засобом є надуманими, доказів, що підтверджують ці доводи сторона захисту не надала. Разом з тим, з чек-тесту слідує, що процедуру калібрування було проведено 29.09.2020 року, а тому працівники поліції мали право використовувати цей засіб у продовж одного року з цієї дати. За таких обставин висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає. Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння створює загрозу життю та здоров`ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення. Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважать його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника через його суворість апеляційний суд не вбачає. За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2021 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду В.В. Ляшук