Постанова 4857 № 260/122/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/122/21 пров. № А/857/11013/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Большакової О.О., Качмара В.Я. за участі секретаря судового засідання Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (суддя Дору ЮЮ., м. Ужгород, повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у грудні 2020 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час митного оформлення імпортованого транспортного засобу марки VOLKSWAGEN SHARAN, VIN код НОМЕР_1 , 2015 року випуску, декларантом було подано, митну декларацію, рахунок-фактуру №KFZ-1807-05-AN/-RE, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12 березня 2015 року, експертну довідку № 4762/18 від 24 липня 2018 року, сертифікат з перевезення Євро 1 № 0169910, копія митної декларації країни відправлення від 20 липня 2018 року № 18PL341010E0140539. При цьому, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару, який надавався, є чинним та не скасованим. Таким чином, винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №260/122/21 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що за результатами проведення документальної невиїзної перевірки прийнято рішення про неправомірність застосування підстав для надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування за преференцією « 410» та сплати ввізного мита за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставки ввізного мита (7,3%), передбаченого Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне походження, і задекларованого позивачем згідно митної декларації та, з врахуванням належної ставки ввізного мита (10%) розраховано суму заниження податкових зобов`язань позивача на загальну суму 9513,14 грн., в тому числі: ввізне мито - 7927,62 грн.; податок на додану вартість - 1585,52 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень № 00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року та помилково їх скасував. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 24.07.2018 №UA205100/2018/012435 в зоні діяльності Волинської митниці ДФС задекларовано до митного оформлення та здійснено митне оформлення в режимі імпорту для вільного обігу товар: «Легковий автомобіль, марки: VOLKSWAGEN, моделі - SHARAN, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів) номер/модель двигуна - невизначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів 1968 см 3, потужність - 103 kW, тип кузова: універсал, колісна формула - 2x4, колір - сірий, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, дата введення в експлуатацію - 12.03.2015 p., категорія ТЗ за документами виробника МІ.» за кодом згідно з УКТЗЕД 8703329010, фактурною вартістю 7000,00 євро, митною вартістю 293615,55 грн., та застосовано преференційну (знижену) ставку ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода) у розмірі - 7,3%. При цьому, до митного оформлення позивачем подано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910, оформленого Експортером/продавцем товару - фірмою «ARKA SERVICE UG» (Schillerstr. 60А, D-10627 Berlin). Митне оформлення товару проведено згідно УКТ ЗЕД: 8703329010, код преференції 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС», із застосуванням преференційної ставки ввізного мита - 7,3 %. До вищезазначеної митної декларації додавалися такі супровідні документи: рахунок-фактура №KFZ-1807-05-AN/-RE, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12 березня 2015 року, експертна довідка № 4762/18 від 24 липня 2018 року, сертифікат з перевезення Євро 1 № 0169910, копія митної декларації країни відправлення від 20 липня 2018 року № 18PL341010E0140539. У відповідь на звернення Волинської митниці ДФС в частині перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1., на адресу Волинської митниці ДФС листом ДФС України від 02.08.2019 № 25102/7/99-99-19-04-02-17 надано відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 08.07.2019 № 2601-ІOA.4331.24.2018, яким повідомлено митні органи України, що перевірений сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910 не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності, та письмово наведено обґрунтування причин, з яких експортований з території Європейського Союзу на адресу громадянки України ОСОБА_1 товар не може відповідати вимогам преференційного походження в рамках Протоколу І до Угоди. Уповноваженим органом Республіки Польща письмово повідомлено про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1., в тому в тому числі сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910, складеного німецьким експортером «ARKA SERVICE UG» (Schillerstr. 60a, D-10627 Berlin), а саме: «В результаті перевірки було встановлено, що отримані сертифікати на перевезення підтверджені митним департаментом у Кельце, зазначеними в них та є автентичними. Разом з цим перевірка показала, що товари, зазначені в сертифікатах, не відповідають вимогам пільгової торгівлі між Європейським Союзом та Україною відповідно до положень Протоколу І щодо визначення поняття «продукція з походженням» та методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом Спільнота з атомною енергією та їх держави-члени, з одного боку, та Україна, з іншого (Журнал законів CC.L за 2014р., Пункт 161, стор. 3 із змінами). Підводячи підсумок, декларація про походження цих товарів неправильна». Відповідно до наказу Закарпатської митниці Держмитслужби від 06.08.2020 №378 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування згідно митної декларації типу ІМ 40 ДЕ від 24.07.2018 №UA205100/2018/012435. За результатами перевірки складений акт від 21 серпня 2020 року №0052/20/7.7- 19/3209621120. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року. Вважаючи податкові повідомлення-рішення № 00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що товар, митне оформлення якого здійснено за ІМ 40 ДЕ від 24.07.2018 № UA205100/2018/012435 на підставі сертифікату EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910, є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди. Тому податкові повідомлення-рішення №00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року, винесені на підставі акта перевірки від 21 серпня 2020 року №0052/20/7.7- 19/3209621120, не можуть вважатися правомірними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з частиною сьомою статті 336 МК України (тут і далі в редакції, що діяла на момент проведення перевірки) митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Відповідно до статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Згідно з частинами першою-третьою статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у неї права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару. Статтями 257, 266 МК України передбачено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі. Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу. Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу. Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Частиною першою статті 271 МК України передбачено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України. У справі встановлено, що ОСОБА_1 за МД №UA205100/2018/008715 від 29.05.2018 було ввезено на митну територію України товар - легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN SHARAN, VIN код НОМЕР_1 , 2015 року випуску, який оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита (код пільги - 410). Разом з тим, відповідач в ході проведення перевірки встановив, що ввезений позивачем транспортний засіб не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Польща від Республіки Польща від 08.07.2019 № 2601 -ІOA.4331.24.2018, в якому, як зазначає відповідач, зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару. Відповідно до частини п`ятої статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно з частиною першою статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Відповідно до частини першої, другої, шостої статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Частиною 1 статті 43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Згідно з частиною 3 статті 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Колегія суддів звертає увагу, що наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару. Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму. Згідно з частиною 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості. Відповідно до частини 9 статті 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС). Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію передбачено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди). Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу. Згідно з частиною 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки. Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару. Відповідно до стаття 28 Протоколу І до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані. Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо відсутності у ОСОБА_1 права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польщі від 08.07.2019 № 2601 -ІOA.4331.24.2018, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару. Однак, на переконання колегії суддів, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення було надано всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Зокрема, для митного оформлення товару декларантом було подано митну декларацію, рахунок-фактуру №KFZ-1807-05-AN/-RE, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12 березня 2015 року, експертну довідка № 4762/18 від 24 липня 2018 року, сертифікат з перевезення Євро 1 № 0169910, копія митної декларації країни відправлення від 20 липня 2018 року № 18PL341010E0140539. Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом на підставі якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ може бути визнаний нечинним, підробленим чи недійсним лише у встановленому законом порядку. Разом з тим, судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію документів. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, колегія суддів вважає, що позивач дотрималася умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосувала тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надала митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу). Також апеляційний суд враховує, що позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подано всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910 є чинним та не скасованим. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що товар, митне оформлення якого здійснено за ІМ 40 ДЕ від 24.07.2018 № UA205100/2018/012435 на підставі сертифікату EUR.1 від 19.07.2018 року № PL/MF/AN 0169910, є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди. Тому податкові повідомлення-рішення №00000907719 та №00000917719 від 08 вересня 2020 року, винесені на підставі акта перевірки від 21 серпня 2020 року №0052/20/7.7- 19/3209621120 є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №260/122/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 12 серпня 2021 року