Постанова Волинський апеляційний суд № 163/2300/24

Справа № 163/2300/24 Провадження №33/802/368/26 Головуючий у 1 інстанції:Павлусь О. С. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., з участю секретаря судового засідання Богдан Л.М., представника митниці Крижановської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , директора ТОВ «ГРАНДМОТОРС» (код ЄДРПОУ 44687558), РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 82955 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 17 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) судового збору. Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він як директор ТОВ «ГРАНДМОТОРС» (код ЄДРПОУ 44687558), під час митного оформлення товару «напівпричіп самоскид, трьохвісний, марки "SCHMITZ CARGOBULL GOTHA", модель "SGF*S3", ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 ……» за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA205170021123U5 від 24.07.2023 вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в сумі 82 955,17 грн шляхом подання митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 1495110 від 21.07.2023, який містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаній митній декларації типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України. Не погодившись із таким судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та провадження у справі закрити. Крім того просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року, оскільки копію судового рішення отримано було лише 01 квітня 2026 року. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом не встановлено наявності умислу в його діях, а лише зроблено припущення про його нібито економічну зацікавленість. Такий підхід суду прямо суперечить принципу презумпції невинуватості, що закріплений в ст. 62 Конституції України. Сам по собі факт подання підробленого документу без наявності підтвердженої мети такого подання не утворює складу правопорушення за ст. 485 МК України, а тим більше коли особа не знає, що такий документ є підробленим. При цьому судом справу розглянуто формально, оскільки не перевірено належним чином чи здійснено митним органом базові перевірочні дії на підтвердження автентичності сертифікатів EUR.1. чи з`ясовано усі інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 155, 156), в поданих до суду додаткових поясненнях вказав про здійснення судового розгляду без його участі. За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши представника митниці Крижановську О.В., яка апеляційну скаргу заперечила, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Згідно із вимогами ст. 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Положеннями ст. 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, яка вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 за ст. 485 МК України вказаних вимог закону дотримався. Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме: протокол про порушення митних правил № 0294/20500/24 від 23.07.2024; митна декларація ІМ40ДЕ № 23UA205170021123U5 від 24.07.2023 та товаросупровідні документи:; сертифікат з перевезення товару EUR.1.№ PL/MF/AS 1495110 від 21.07.2023; відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 09.05.2024 № 1401-IOA.4331.48.2023;листи Рівненської митниці від 16.09.2025 №7.13-2/19-03/7-40/6846;від 30.10.2025 №7.13-2/19-03/7-40/8321; доповідна записка начальника УК та АМП Волинської митниці у від 28.05.2024 № 15/15-03/5264 та інші наявні в матеріалах справи докази. Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частина п`ята, шоста статті 264 МК України). Матеріалами справи стверджується факт ввезення на митну територію України в адресу ТОВ «ГРАНДМОТОРС» товару напівпричіп самоскид, трьохвісний, марки "SCHMITZ CARGOBULL GOTHA", модель"SGF*S3", ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_2 ……» і випуск його у вільний обіг підтверджується доданою до протоколу копією митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA205170021123U5 від 24.07.2023. Товар заявлений у митному режимі імпорт, його продавцем і відправником зазначена нідерландська компанія «TN Trading BV». Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару. Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 41 МК України). Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41 МК України). Підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію)є сертифікат з перевезення товару EUR.1. У графі 36 митних декларації поданої ОСОБА_1 заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС). Преференція заявлена на підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 1495110 від 21.07.2023, у якому органом його видачі зазначено митниця у Варшаві (Республіка Польща). В ході проведення перевірки автентичності документів, на підставі яких здійснено митне оформлення товарів, які поставлені на адресу ТОВ «ГРАНДМОТОРС», посадовими особами Волинської митниці отримано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польща від 09.05.2024 № 1401-IOA.4331.48.2023 про те, що польські митні органи не підтверджують автентичність і достовірність указаного сертифіката походження. Цей сертифікат фальшивий. На переконання апеляційного суду, судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги інформацію надану уповноваженим органом Республіки Польща щодо виданого сертифіката з перевезення товару EUR.1., оскільки надана інформація чітко вказує про фальсифікацію сертифіката, який слугував підставою для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію, і цей доказ нічим не спростований. Разом з тим, твердження апелянта про не вчинення митним органом та судом першої інстанції жодних дій для з`ясування об`єктивної істини в даній справі є голослівними. Суд робить свої висновки оцінюючи докази і обставини вчинення порушення митних правил в межах саме цієї справи та предметом розгляду не може бути оцінка рішення органу досудового розслідування щодо закриття кримінального провадження в тій чи іншій частині. Таким чином цілком безпідставними є апеляційні доводи щодо помилкових, на думку апелянта, дій органу досудового розслідування чи правомірності закриття кримінального провадження за № 72023020000000013. Постановою детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 02.02.2026 кримінальне провадження № 72023020000000013 від 24.02.2023 закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення. Матеріали справи стосовно ОСОБА_1 про порушення митних правил повернуто Любомльському районному суду Волинської області для продовження вирішення питання щодо накладення адміністративного стягнення та притягнення до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному КУпАП та МК України. Поміж тим, в даному випадку ОСОБА_1 не ставилось в провину підробку ним офіційних документів, а ставилось в провину надання митному органу документів (сертифікату), який не є автентичними, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару, а ці дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 358 КК України, крім того вказаною вище постановою слідчого кримінальне провадження № 72023020000000013 від 24.02.2023 закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Для настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України розмір мінімальної шкоди, заподіяний злочином у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у 2023 році, тобто у період декларування товарів «транспортних засобів» за аналізованою у цій справі митною декларацією типу ІМ40ДЕ має становити понад 4 026 000 грн, а загальна сума недоплачених до Державного бюджету України митних платежів за декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA205170021123U5 від 24.07.2023 становить 82955,17 грн (а.с.40-41). Поміж тим, судом першої інстанції для все-таки належного та всебічного дослідження обставин справи було надіслано на адресу Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області лист за №163/2300/24/2174/2026 від 25.02.2026 щодо надання інформації чи приймалося остаточне рішення згідно із нормами КПК України у кримінальному провадженні № 72023020000000013 від 24.02.2023 та чи оголошувалася підозра за ч. 1 ст. 212 КК України посадовим особам ТОВ «ГРАДМОТОРС». У відповідь на зазначений запит отримано лист детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області ОСОБА_3 від 27.02.2026 зареєстрований Любомльським районним судом Волинської області за вх.№1833 від 04.03.2026, з якого вбачається що у кримінальному провадженні № 72023020000000013 від 24.02.2023, в частині, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (обставини вчинення якого раніше досліджувалися у кримінальному провадженні №42024030000000033 від 30.05.2024) факт декларування товарів (транспортного засобу), про який йдеться у справі про порушення митних правил №163/2300/24 за протоколом № 0294/20500/24, не є предметом досудового розслідування та не стосується даного кримінального провадження. Крім того у зазначеній вище відповіді додатково акцентовано увагу, що для настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України, розмір мінімальної шкоди, заподіяний злочином у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів має становити значний розмір, у 2023 році це - 4 026 000 гривень, що в рамках цієї справи відсутнє. Встановлений за протоколом № 0294/20500/24 факт несплати митних платежів за за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA205170021123U5 від 24.07.2023 в загальній сумі 82955,17 грн., відповідно до ст. 212 КК України не може розглядатися як кримінальний злочин. З огляду на наведене, враховуючи складові порушення митних правил за ст. 485 МК України, питання направлення матеріалів справи до територіального управління БЕБ у Волинській області для здійснення досудового розслідування за ознаками як за ч. 3 ст. 358 КК України, так і за ч. 1 ст. 212 КК України, належним чином судом першої інстанції вирішено і перевірено, та на даний час предметом апеляційного розгляду є лише доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Судом першої інстанції наявні в матеріах справи докази належним чином перевірено та їм надана правильна оцінка, з чим повністю погоджується апеляційний суд. Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою, передбачену цим Кодексом адміністративну відповідальність. Зі змісту статті 485 МК України вбачається, що в діях винної особи має міститись прямий умисел як форма вини та особлива мета ухилення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру. Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру. Апеляційний суд звертає увагу, що доводи ОСОБА_1 про не встановлення судом першої інстанції хто саме підробив сертифікат, та хто вносив дані у сертифікат не є предметом розгляду у справі про порушення митних правил за ст. 485 МК України. Як зазначено вище та в оскарженій постанові судді у зв`язку з встановленою відсутністю складу кримінального правопорушення матеріали справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 повернуто Любомльському районному суду Волинської області для продовження вирішення питання щодо накладення адміністративних стягнень та притягнення до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному КУпАП та МК України. Відтак, загальна сума митних платежів, яка підлягає доплаті до Державного бюджету України свідчить про наявність економічної заінтересованості, тобто умислу ОСОБА_1 на здійснення поставки такого товару із використанням сертифікату з перевезення товару EUR.1., який дає підстави для застосування спеціального преференційного митного режиму у відповідності до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що будь-якого логічного та розумного пояснення своєї непричетності до викладених в протоколі про порушення митних правил обставин, які призвели до безпідставного заявлення преференційного режиму при розмитненні товару, ОСОБА_2 ні митному органу, ні суду, не надав. І в цьому випадку йде мова, що апеляційні доводи про свою непричетність, окрім формальної незгоди з судовим рішенням, доцільно було б підтвердити листуванням з експортером або іншими документами щодо обставин отримання останнім сертифікату з перевезення товару EUR.1. За загальноприйнятим правилом здійснення зовнішньоекономічних відносин в разі виникнення будь-яких непередбачуваних чи незрозумілих обставин ці обставини підлягають з`ясуванню між продавцем та покупцем. Разом з тим, твердження ОСОБА_1 , що він не причетний до підробки сертифікатів, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України апеляційний суд не бере до уваги, оскільки йому як уже зазначалося вище ставиться в провину використання сертифікату з перевезення товару EUR.1., який не є автентичним, містить неправдиві відомості щодо країни походження товару, і як наслідок, неправомірне застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаній митній декларації типу ІМ40ДЕ, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. З огляду на те, що орган який значиться таким, що видав сертифікат з перевезення товару EUR.1. заперечує його видачу та констатує його неавтентичність доводи про необхідність призначення експертного дослідження для встановлення підробки вказаного сертифікату судом оцінюються як необґрунтовані. Відповідь уповноважених митних органів Республіки Прольща на запит Державної митної служби України здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений та виданий службовою особою від імені органу державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі в розумінні ст. 495 МК України. Покликання, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України сертифікат з перевезення товару EUR.1. був прийнятий, а імпортовані товари були випущенні у вільний обіг без будь-яких зауважень також судом не беруться до уваги, оскільки обставини про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1. стали відомі після надходження до управління боротьби з контрабандою та поруннями митних правил Волинської митниці доповідної записки управління митних платежів, котролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Волинської митниці №15/15-03/5264 від 28.05.2024 щодо опрацювання інформації отриманої листом Держмитслужби України від 16.05.2024 №15/15-03-01/7/2659 з копією відповіді уповноваженого митного органу Республіки Польща від 09.05.2024 №1401-ІОА.4331.48.2023 про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1. Отже, апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні дій спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів в сумі 82 955,17 грн шляхом подання митному органу сертифіката з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 1495110 від 21.07.2023, який містить неправдиві відомості щодо країни походження товару та став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у вищевказаній митній декларації типу ІМ40ДЕ, чим вчинено правопорушення, передбачене ст. 485 МК України. Відтак, усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки вони перевірялись місцевим судом, який дав їм правильну юридичну оцінку, а на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ст. 485 МК України шляхом закриття провадження у справі. А тому, беручи до уваги встановлені вище обставини справи та враховуючи норми митного законодавства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржену постанову слід залишити без змін. Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст.ст. 458, 485 Митного кодексу України, Волинський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 26 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.В. Гапончук