Постанова 4855 № 640/7333/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7333/21 Головуючий у 1 інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 05 березня 2021 року у ВП №63389805. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. Також, апелянт вказує на відсутність бюджетного фінансування. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 640/12729/19 виданий 01 жовтня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження №63389805 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа, у пункті 2 резолютивної частини вказаної постанови зобов`язано боржника (Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області) виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копія якої отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 28 жовтня 2020 року. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області направило до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист від 18 грудня 2020 року №1000-0901-5/102461, в якому зазначило, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №640/12729/19 зобов`язано Головне управління провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. На виконання зазначеної постанови, як вказано у листі, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , в порядку визначеному судовим рішенням за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Розмір пенсії після перерахунку становить 4409,26 грн., сума доплати по перерахунку за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 5795,59 грн. Також, у вказаному листі міститься посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України №649, у зв`язку з чим, сума доплати буде виплачена в порядку, визначеному Постановою №649. Крім того, у листі Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 12 листопада 2019 року змінено та визнано протиправними та нечинними пункті 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649, тобто, як вказано у листі, обставини скасування пунктів постанови не існували на момент виконання рішення суду. Погашення заборгованості з пенсійних виплат буде здійснено в межах відповідних бюджетних асигнувань. У відповідності до копії довідки про нараховані суми на виконання рішення суду ОСОБА_1 , йому нараховано, але не виплачено 5 795,59 грн. 05 березня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн, яку Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області отримало 11 березня 2021 року. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ). Згідно частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до частини 4 статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII). Частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю природою штраф - це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність. Як вбачається з матеріали справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист № 640/12729/19 виданий 01 жовтня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року (а.с. 55). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Амборського Андрія Вікторовича від 26 жовтня 2020 року ВП №63389805 відкрито виконавче провадження та вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с. 8-9). Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області направило до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) лист від 18 грудня 2020 року №1000-0901-5/102461, в якому зазначило про здійснення позивачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в порядку визначеному судовим рішенням за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Розмір пенсії після перерахунку становить 4409,26 грн., сума доплати по перерахунку за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року становить 5795,59 грн (а.с. 10-13). Також, у вищевказаному листі позивач зазначив, що сума доплати за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному Постановою № 649 із сум, передбачених Державним бюджетом на виконання судових рішень. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області вказує, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649. Так, постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), який визначав механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19 (із змінами, внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року) пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнані протиправними та нечинними. Тобто, з вищевказаного вбачається, що Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 втратив чинність, як на момент видачі виконавчого листа у справі №640/12729/19, відкриття виконавчого провадження №63389805, так і на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Отже, посилання апелянта на Порядок №649, як на підтвердження виконання судового рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, колегія суддів вважає необґрунтованими. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, у розумінні статті 73 КАС України, на підтвердження поважності причин невиконання позивачем рішення у справі № 640/12729/19. Також, колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої за судовим рішенням суми, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі твердження не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 420/3705/19. Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що при винесенні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Сорочко Є.О. Чаку Є.В.