Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 380/1328/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 380/1328/20 Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 11 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Винниківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Берегових Владислава Сергійовича про накладення штрафу ВП №59769865 від 22.01.2020 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 18 травня 2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання її до апеляційної скарги, як заінтересовану особу - стягувача, в якій зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримує та заперечення. Вказане клопотання ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року було задоволено. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сторони в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляд справи повідомленні завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 11 серпня 2020 року було прийнято ухвалу. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження ВП 59769865 з виконання виконавчого листа № 813/719/16 виданого 26.07.2019 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Виконавчого комітету Виннниківської міської ради, Винннківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеною прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Державним виконавцем 12.08.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За невиконання без поважних причин рішення державним виконавцем 03.12.2019 накладено штраф на боржника, про що винесено відповідну постанову. 21.12.2019 на адресу відповідача надійшов лист за підписом міського голови міста Винники з інформацією про те, що на виконання рішення суду ними здійснено розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу та скеровано заяву до Хмельницького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю коштів на виплату коштів єдиним платежем. 14.01.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надійшов лист за підписом міського голови міста Винники з інформацією про сплату штрафу за невиконання рішення суду в сумі 5100,00 грн. 22.01.2020 виконавче провадження № 59769865 з виконання виконавчого листа № 813/719/16 виданого 26.07.2019 Хмельницьким окружним адміністративним судом на виконання постанови Кабінету - Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції України від 16.10.2019 № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). За невиконання рішення суду в частині не виплати заборгованості середньої заробітної плати за час вимушеною прогулу ОСОБА_2 державним виконавцем 22.01.2020 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 10200,00 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною. позивач звернувся до суду для її скасування. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2019, в частині нарахування та виплати ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у справі №813/719/16 не в повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, у зв`язку з чим судом постанова від 22.01.2020 р. ВП №59769865 про накладення штрафу скасована. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч. 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону №1404-VIII). Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи колегія суддів зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Аналізуючи доводи апелянтів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року було видано виконавчий лист про зобов`язання Винниківську міську раду Львівської області, Виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду з 03 грудня 2010 року по 06 травня 2019 року. Колегія суддів зауважує, що системний аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, 21.12.2019 на адресу відповідача надійшов лист за підписом міського голови міста Винники з інформацією про те, що на виконання рішення суду ними здійснено розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу та скеровано заяву до Хмельницького окружного адміністративного суду про розстрочення виконання судового рішення, у зв`язку з відсутністю коштів на виплату коштів єдиним платежем. Отже, судом встановлено, що позивачем лише частково виконано рішення суду, щодо якого за виконавчим листом № 813/719/16 відкрито виконавче провадження і не доведено наявності поважних причин його невиконання в частині виплати нарахованих позивачу коштів, а отже, відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято постанову від 22.01.2020 року про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн. 00 коп. Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21 44а10). Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200 грн. 00 коп. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні підстави для скасування даної постанови. Колегія суддів зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень в адміністративних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції рішення у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 07 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, пункт 44, від 20 липня2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine),N 1811/06, від 19 лютого 2009 року). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., рішення у справі «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine), N 18966/02, пункти51-54, від 29 червня 2004 року). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги та долучені до неї докази в повній мірі підтверджують правомірність прийняття державним виконавцем постанови ВП №59769865 від 22.01.2020 року про накладення на Винниківську міську раду штрафу за невиконання рішення суду. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови, про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Винниківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Винниківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про скасування постанови - відмовити. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.