Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4156/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/4156/24 пров. № А/857/19539/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання Демидюк О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 500/4156/24 (суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у ВП №72277162 від 26.06.2024,- ВСТАНОВИВ: 04 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі позивач, ГУ ПФУ в Тернопільській області) звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 26.06.2024 у ВП №72277162. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу від 26.06.2024 у ВП №72277162 - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що ним в добровільному порядку було виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду та здійснено зарахування періодів стажу та призначено пенсію за вислугу років ОСОБА_1 , як наслідок у державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу. З врахуванням наведеного, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов повністю. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №72277162 з примусового виконання виконавчого листа №440/10375/22 від 05.06.2023, виданого Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: №1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; №1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; №1 від 11лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; №1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010рік; №1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; №2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; №3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. 17.07.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72277162 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не оскаржувалась. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0902-5/32261 від 02.08.2023 боржник стверджує, що на виконання рішення суду у справі №440/10375/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: №1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; №1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; №1 від 11лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; №1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010рік; №1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; №2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; №3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік, повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначило йому пенсію за вислугу років. На підтвердження виконання було додано копію протоколу про призначення пенсії та розрахунок стажу ОСОБА_1 . Державним виконавцем 19.09.2023 на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення на підставі якого видано виконавчий лист №440/10375/22 Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2022 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: №1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; №1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; №1 від 11лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; №1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010рік; №1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; №2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; №3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. Листом від 11.10.2023 №1900-0902-5/43667 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило, що врахування розміру заробітної плати згідно довідок про доходи ОСОБА_1 , при визначенні розміру його пенсії не може бути проведено, оскільки такі довідки видані підприємствами, які знаходяться на території російської федерації, а враховуючи те, що Україна та російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому такі довідки враховані не можуть бути. 17.11.2023 державним виконавцем за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 440/10375/22 виданого 05.06.2023 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та вимоги державного виконавця від 19.09.2023, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу у ВП№72277842 від 17.11.2023, позивач оскаржив її в судовому порядку. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №500/7677/23 в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу від 17.11.2023 у ВП №72277842, відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024 залишено без змін рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у справі №500/7677/23. В подальшому, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла вимога заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної І.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №72277162 від 17.07.2023 з примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого листа №440/10375/22, виданого 05.06.2023 Полтавським окружним адміністративним судом. Листом від 21.06.2024 №1900-0902-5/30851 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило орган ДВС про те, що зазначене у вимозі державного виконавця рішення суду виконане в добровільному порядку в межах повноважень до відкриття виконавчого провадження. Зокрема, поінформовано, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №440/10375/22 пенсійний орган: - повторно розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні; - призначив ОСОБА_1 пенсію за вислугу років; - відповідно до довідок про доходи: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік зарахував до страхового стажу періоди роботи: 01.06.2007 по 29.04.2008, з 16.06.2008 по 31.08.2010, з 02.10.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 11.04.2013, з 16.04.2013 по 14.06.2013 та з 25.07.2013 по 21.01.2014. 26.06.2024 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 440/10375/22 виданого 05.06.2023 в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: №1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; №1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; №1 від 11лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; №1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010рік; №1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; №2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; №3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік та вимоги державного виконавця від 20.06.2024, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 55 Конституції визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З аналізу наведених вище положень законодавства випливає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. При цьому, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення. Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф. Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено. Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Апелянт вважає, що він рішення суду виконав, оскільки в добровільному порядку було здійснено зарахування періодів стажу та призначено пенсію за вислугу років ОСОБА_1 . Щодо врахування розміру заробітної плати згідно довідок про доходи ОСОБА_1 , при визначенні розміру його пенсії не може бути проведено, оскільки такі довідки видані підприємствами, які знаходяться на території російської федерації. Враховуючи те, що Україна та російська федерація вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому такі довідки враховані не можуть бути. Окрім того, позивач стверджує, що суд в своєму рішенні зазначив, що питання призначення пенсії належить до дискреційних повноважень та виключної компетенції органу ПФУ. Однак, відповідач не погоджується з позицією позивача та зазначає, що рішення суду повністю не виконано, так як слідує зі змісту рішення суду, розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії повинен здійснюватися з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: №1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; №1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; №1 від 11лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; №1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010рік; №1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; №01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; №2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; №3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік, чого боржник не зробив. Зі змісту резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/10375/22 від 12.01.2023 випливає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправної бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163950016269 від 08 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи: з 01 червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01 червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Тобто із резолютивної частини рішення суду, яке набрало законної сили випливає, що суд зобов`язав боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи саме з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. Як вбачається із вищеописаного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, робота позивача у вказані періоди підтверджена записами в трудовій книжці та довідками про доходи за цей період. Досліджуючи трудову книжку ОСОБА_2 , Полтавський окружний адміністративний суд встановив, що вона містить всю необхідну інформацію, яка підтверджує зайнятість позивача упродовж періоду з 2007 по 2014 рік на підприємствах Російської Федерації. Такі записи у повній мірі підтверджені інформацією, вказаною в довідках про доходи ОСОБА_2 . Також довідки про доходи містять інформацію про заробітну плату ОСОБА_2 у спірних періодах та відомості про сплату страхувальником відрахувань з неї. Таким чином, у боржника відсутні будь-які підстави не враховувати для обчислення пенсії ОСОБА_1 довідки № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік видані підприємствами, які знаходяться на території російської федерації та відповідно рішення суду про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні є не виконаним. Висновки, викладені у рішенні боржником не враховано. Будь-які посилання позивача на те, що довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 не можуть бути враховані суд апеляційної інстанції е бере до уваги, оскільки їм вже надана оцінка рішенням суду, яке набрало законної сили, а всі дії боржника спрямовані на повторну оцінку правомірності довідок про заробітну плату стягувача, є нічим іншим як незгодою з прийнятим рішенням суду. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у мотивувальній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду чітко описано, які довідки враховуються, а які не враховуються для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 , а також вказано, що можлива несплата страхових внесків не є підставою для незарахування періодів роботи та неврахування довідок про заробітну плату. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дані обставини свідчать про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільської області поважних причин невиконання судового рішення. Враховуючи наведені вище обставини, оскаржувану постанову від 26.06.2024 про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідно правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись статтями 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 500/4156/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.