Постанова 4855 № 640/4086/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4086/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю., пр-к позивача Ткаченко Я.К. , пр-к відповідача Проценко І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу про залишення позову без розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - У С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві , у якому просив: - визнати бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, додаткових видів грошового забезпечення, а саме: процентну надбавку за вислугу років (50%), середньомісячну суму додаткових видів ГЗ за 24 місяці у тому числі: надбавку за кваліфікацію, В/СЛ, клас майстер (7%), особи, які працюють в умовах режимних обмежень (20%), шифрувальні роботи: стаж від 6 років та більше (20%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премії (120%), які повинні бути враховані при перерахунку пенсії та не видачі нової довідки - протиправною; - зобов`язати Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виготовити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення до якої включити додаткові види грошового забезпечення, а саме: процентну надбавку за вислугу років (50%), середньомісячну суму додаткових видів ГЗ за 24 місяці у тому числі: надбавку за кваліфікацію, В/СЛ, клас майстер (7%), особи, які працюють в умовах режимних обмежень (20%), шифрувальні роботи: стаж від 6 років та більше (20%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премії (120%), Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу та виплачувати її на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити пенсію (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу з 1 січня 2018р. в повному її розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та додаткових видів грошового забезпечення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов залишено без розгляду. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок пенсії був здійснений позивачу з 1 січня 2018 року і про порушення свого права щодо належного пенсійного забезпечення він дізнався саме з часу одержання пенсії, тобто з березня 2018 року, а з позовом до суду звернувся лише у лютому 2020 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та повернути справу до суду першої інстанції для розгляду по суті. Свою незгоду із оскаржуваною ухвалою апелянт мотивує тим, що виплата недоплаченої суми пенсії має проводитись без обмеження будь-якими строками, оскільки не проведення такої виплати відбулось з вини держави в особі її органу. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду винесена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 серпня 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що юридична необізнаність Позивача не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, у той час як клопотання про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_2 не заявлялося взагалі. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав. Представник Відповідача наполягав на залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню при апеляційному розгляді даної справи, є правомірність залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123 КАС України. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС). Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої та другої, якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із частиною 2 якої якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не подано або вказані ним підстави для поновлення такого будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Згідно зі статтями 42, 44, 45 Закону України № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Пунктом 4.1 Порядка № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Відповідно до пункта 4.9 вказаного Порядка у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19). Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перерахунок пенсії позивачу був здійснений з 01.01.2018 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки про грошове забезпечення, наданої відповідачем. Отже, перерахунок пенсії позивачу був здійснений з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої відповідачем, і що в цю довідку не увійшли відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки, доплати підвищення) та премії, позивач дізнався саме з часу одержання останнім пенсії, тобто з березня 2018 року, як щомісячного соціального утримання, а з позовом до суду позивач звернувся лише в лютому 2020 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду. Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску не надав. Відтак, висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, щодо визнання бездіяльності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, додаткових видів грошового забезпечення, а саме: процентну надбавку за вислугу років (50%), середньомісячну суму додаткових видів ГЗ за 24 місяці у тому числі: надбавку за кваліфікацію, В/СЛ, клас майстер (7%), особи, які працюють в умовах режимних обмежень (20%), шифрувальні роботи: стаж від 6 років та більше (20%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премії (120%), які повинні бути враховані при перерахунку пенсії, є цілком правомірними. Однак, у даному позові заявлено не лише вимоги про протиправність дій, вчинені відповідачем-1 у 2018 році, а і зокрема про: - бездіяльність Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу, додаткових видів грошового забезпечення, а саме: процентну надбавку за вислугу років (50%), середньомісячну суму додаткових видів ГЗ за 24 місяці у тому числі: надбавку за кваліфікацію, В/СЛ, клас майстер (7%), особи, які працюють в умовах режимних обмежень (20%), шифрувальні роботи: стаж від 6 років та більше (20%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премії (120%), які повинні бути враховані при перерахунку пенсії - протиправною; - зобов`язання Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України виготовити і направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення до якої включити додаткові види грошового забезпечення, а саме: процентну надбавку за вислугу років (50%), середньомісячну суму додаткових видів ГЗ за 24 місяці у тому числі: надбавку за кваліфікацію, В/СЛ, клас майстер (7%), особи, які працюють в умовах режимних обмежень (20%), шифрувальні роботи: стаж від 6 років та більше (20%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премії (120%), Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу та виплачувати її на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення. - зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити пенсію (із врахуванням раніше виплачених сум) позивачу з 1 січня 2018р. в повному її розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та додаткових видів грошового забезпечення. Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України було відмовлено позивачу у видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення листом від 14.02.2020, а до суду позивач звернувся із адміністративним позовом 19.02.2020, тобто у межах шестимісячного строку. Проте, суд першої інстанції на зазначені вище положення та обставини, викладені в позовній заяві, належної уваги не звернув та в порушення вищезазначених вимог необґрунтовано залишив позов без розгляду в повному обсязі, тим самим виявив надмірний формалізм, обмеживши позивача у доступі до правосуддя та позбавив права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Залишаючи позов без розгляду у повному обсязі, суд першої інстанції неправильно визначив предмет судового оскарження, а тому ухвала суду підлягає скасуванню у відповідній частині. За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду про залишення позову без розгляду в частині як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до місцевого суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог, викладених у пункті 3-4 прохальної частини позовної заяви, а справу у відповідній частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді Н.М.Єгорова Є.О.Сорочко (повний текст постанови складено 11.08.2021р.)