Постанова 4824 № 753/19684/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2021 року м. Київ Справа № 22-10618 Головуючий у 1-й інстанції: Заставенко М. О. Унікальний № 753/19684/20 Доповідач - Пікуль А. А. Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуль А. А. суддів Іванової І. В. Невідомої Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- у с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ПрАТ «СК «АРКС» пред`явило в суд позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 32 438 грн 48 коп. та суму сплаченого судового збору (а. с. 1-2). Позовні вимоги обґрунтовані таким. 29 серпня 2019 року між ПрАТ «СК «АРКС» та ТОВ «УКРАГРОКОМ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 809а9к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 . 22 жовтня 2019 року сталося ДТП за участю автомобілів «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Чері», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якого було пошкоджено автомобіль «Фіат». Згідно довідки про ДТП та постанови суду дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту та умов Договору страхування розмір страхового відшкодування склав 32 438 грн 48 коп. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» грошові кошти у розмірі 32 438 грн 48 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір у розмірі 2 102 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а. с. 42-47). Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходило. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі разом із копією апеляційної скарги отримані учасниками справи 25 червня 2021 року (а.с.52-54). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, 29 серпня 2019 між ПрАТ «СК «АРКС» та ТОВ «УКРАГРОКОМ» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 809а9к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 5 - 10). Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі № 752/23184/19, 22 жовтня 2019 року сталося ДТП за участю автомобілів «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля «Чері», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення п. 2.3.б), 13.1 ПДР України, та накладеного адміністративне стягнення (а. с. 4). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2525762 від 10 грудня 2019 року, розмір страхового відшкодування склав 32 438 грн 48 коп., яке позивачем було сплачено згідно платіжного доручення № 622971 (а. с. 21). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрахована. З огляду на встановлені обставини районний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову ПрАТ «СК «АРКС» відповідають обставинам справи. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову ПрАТ «СК «АРКС», нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а. с. 34). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 990 ЦК України. Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Отже відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Стаття 979 ЦК України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (частина третя статті 988 ЦК України). Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Отже виходячи з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що у потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виникає право на отримання від винуватця дорожньо-транспортної пригоди коштів понесених на відшкодування реальної шкоди майну потерпілого (в даному випадку коштів на відновлення пошкодженого транспортного засобу), а у винуватця дорожньо-транспортної пригоди виникає обов`язок з відшкодування вартості завданих потерпілому реальних збитків. З урахуванням того, у даній справі транспортний засіб потерпілого було застраховано, то страховиком потерпілого було виплачено грошові кошти на відновлення пошкодженого транспортного засобу. Відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди (відповідача у справі) на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та спрямованих на відшкодування потерпілій особі реальних збитків, що завдані транспортному засобу, який потребував відновлення. Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення районним судом про розгляд справи колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Матеріали справи свідчать, що згідно з відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦІКМДА» ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 28). Судове повідомлення про розгляд справи разом із копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками ОСОБА_1 було направлено за адресою його реєстрації - АДРЕСА_1 (а. с. 30). Натомість, конверт з вищевказаним судовим повідомленням, направлений ОСОБА_1 на адресу його реєстрації, повернувся до районного суду як не вручений з відміткою причини невручення «адресат відсутній». За таких обставин, ураховуючи приписи п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у районного суду були обґрунтовані причини вважати ОСОБА_1 належно повідомленим про розгляд справи. Ураховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить. За правилами ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. У даній справі, як вже зазначено вище, має місце перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація) відповідно до положень ст. 993 ЦК України, під час якого нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Однак при правильному по суті вирішенні справи районний суд помилково керувався положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК, якими урегульовано право зворотної вимоги (регресу) і не застосував до спірних правовідносин положення ст. 993 ЦК України. Указана обставина у контексті положень ч. 4 ст. 367 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування. Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року змінити в частині правового обґрунтування. Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1191 ЦК України з одночасною вказівкою, що позов вирішений на підставі ст. 993 ЦК України. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А. А. Пікуль Судді І. В. Іванова Т. О. Невідома