LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд756/10587/20

від 04.08.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2021 року м. Київ справа № 756/10587/20 провадження№22-ц/824/8701/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 04 серпня 2021 Повний текст постанови складено 09 серпня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддя-доповідач Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Шейко Вольгою Василівною, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус КМНО Чуловський В.А., про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7956 від 30.03.2016 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. про стягнення з нього на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № КС-219/07 від 21.12.2007 року на загальну суму 450 420 грн. 38 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що про наявність вказаного виконавчого напису він дізнався 18.08.2020 року, коли засобами поштового зв`язку отримав постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. про відкриття виконавчого провадження № 62669418 від 27.07.2020 року, яка винесена на підставі заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» про примусове виконання оспореного виконавчого напису. Оскільки виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема стягувачем не подавались нотаріусу докази безспірності заборгованості, стягнення проведено поза межами строку позовної давності, а сама заборгованість за кредитним договором № КС-219/07 від 21.12.2007 року вже стягнута з нього рішенням суду, ОСОБА_1 просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року у позові ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Шейко В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на необґрунтованість рішення, яке ухвалено з порушенням норм процесуального права, порушує норми щодо змагальності сторін. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шейко В.В. підтримала доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи», третю особу ПН нотаріуса КМНО Чуловського В.А.про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ТОВ «Кредитні ініціативи», третьої особи ПН нотаріуса КМНО Чуловського В.А. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 грудня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КС-219/07. 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги, згідно якого ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло прав вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором № КС-219/07. 30 березня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» за період з 01.05.2013 року по 01.02.2016 року заборгованості за кредитом у розмірі 190 664 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 259 756 грн. 38 коп., загальна сума заборгованості становить 450 420 грн. 38 коп. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а.с. 23). В той же час, представникам позивача надано копію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Виробнича фірма «Технології Експлуатація Сервіс Транспорту» про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Виробнича фірма «Технології Експлуатація Сервіс Транспорту», на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», суму боргу в розмірі 426 054, 37 грн. та 1 820,00 грн. судових витрат, а всього 427 874 гривні 37 копійки. В іншій частині позову відмовлено. У постанові від 27.03.2019 по справі 133/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Як убачається з матеріалів справи, сума, що вказана в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2010 року, складає 426054,37 грн., а сума що зазначена у виконавчому написі від 30 березня 2016 року - 450420,38 грн. Відповідно до виконавчого напису від 30 березня 2016 року, стягується з ОСОБА_1 за період з 01 травня 2013 року по 01 лютого 2016 року заборгованість за кредитом в сумі 190664,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 259756,38 грн. З наведеного вбачається, що відповідачем нараховувалися відсотки за кредитом вже після закінчення строку кредитного договору, який змінено вимогою кредитора при зверненні до суду з відповідним позовом в 2010 році, що спростовує безспірність заборгованості боржника. У висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, оскаржуване судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7956 від 30 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № КС-219/07 від 21.12.2007 року на загальну суму 450 420 грн. 38 коп. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шейко Вольгою Василівною- задовольнити. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7956 від 30 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Чуловським Володимиром Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № КС-219/07 від 21.12.2007 року на загальну суму 450 420 грн. 38 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»