Постанова 4822 № 715/880/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2024 року м. Чернівці справа № 715/880/23 провадження №22-ц/822/33/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду від 10 жовтня 2023 року та на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи : Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 10 жовтня 2017 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54483135, про що вона дізналася випадково 14.10.2022 року під час використання мобільного додатку «Дія». Зазначала, що будь яких документів від державного виконавця вона не отримувала, а тільки після звернення до адвоката та збору інформації вона дізналася, що на виконанні у виконавця знаходилося виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 19102, що вчинений 26.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості у розмірі 1 619 372,02 грн., яка є боргом за кредитним договором № 0401/0708/98-080 від 17 липня 2008 року. Вказувала на те, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, виходячи з того, що заборгованість перед ТОВ «Кредитні ініціативи» не була безспірною на час вчинення виконавчого напису. Крім того, вказує на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній нотаріально посвідчений договір. Просила визнати виконавчий напис вчинений 26 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зареєстрований в реєстрі за №19102, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в сумі 1 619 372,02 грн таким, що не підлягає виконанню. Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду від 10 жовтня 2023 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Ухвалою Глибоцького районного суду від 26 жовтня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2023 року та ухвалити постанову, якою задовольнити її позов. Скасувати ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2023 року. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що безспірність заборгованості боржника ОСОБА_1 перед ТАВ «Кредитні ініціативи», яка стягнута з неї на підставі оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса Чуловського В. А. від 26 жовтня 2016 року, не доведена відповідачем, що є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Однак, вважає помилковим висновок суду про пропуск нею строку позовної давності. Вважає що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах норми матеріального права щодо строку позовної давності. Суд першої інстанції повністю проігнорував доводи позивачки про те, що про існування виконавчого напису вона дізналася лише в жовтні 2022 року після використання мобільного додатку «ДІЯ», а отже про порушення свого права позивач не могла довідатись раніше так як ніколи жодних вимог про сплату заборгованості, повідомлень від кредиторів чи від виконавчої служби не отримувала, відтак враховуючи вимоги ст.261 ЦК України позивачем не пропущено строк позовної давності, а тому підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності не має. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТОВ «Кредитні ініціативи» подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Глибоцького районного суду від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Глибоцького районного суду від 26 жовтня 2023 року залишити без змін.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 0401/0708/98-080 від 17.07.2008 року, за умовами якого, позивач отримала 50 000 доларів США, з виплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами. Вказаний договір був забезпечений іпотекою на підставі договору № 5398 від 17.07.2008 року, об`єктом обтяження була квартира по АДРЕСА_1 . В наслідок неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором предмет іпотеки був реалізований з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження. Встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис 25.10.2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 19102, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 0401/0708/98-080 від 17.07.2008 року укладеним із ПАТ «Сведбанк», право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року відступлено стягувачу ТОВ «Кредитні Ініціативи» від ТОВ «Факториногова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу, якому в свою чергу, право вимоги було відступлено 28.11.2012 року ПАТ«Сведбанк». За виконавчим написом з позивача ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 0401/0708/98-080 від 17.07.2008 року укладеним із ПАТ «Сведбанк», запропоновано стягнуто заборгованість за період з 01.12.2013 року по 17.09.2016 року. Сума заборгованості становить 1 619 372,02 грн. Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 10.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54483135 з виконання виконавчого напису нотаріуса. Встановлено, що в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника (постанова від 10.10.2017 року), 11 липня 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, 23 червня 2021 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись до суду із позовом, позивачка вказувала на те, що вона дізналася про порушення свого права 14 жовтня 2022 року. Разом з тим, будь яких доказів на підтвердження своїх доводів нею не надано, як і не надано доказів того, що вона не могла довідатись про наявність виконавчого напису до жовтня 2019 року, враховуючи те, що за оспорюваним виконавчим написом 10.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54483135, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та про звернення стягнення на доходи боржника (було встановлено, що вона працює у ОСОБА_2 ). Тобто на думку суду позивачка з 2017 року не могла не знати про те, що вона є боржником за виконавчим провадженням, на все її майно накладено арешт, при тому, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якого є безоплатний, вільний та цілодобовий. За загальним правилом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Тож відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Верховним Судом неодноразово аналізувались положення підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказував про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Наведена норма Порядку вчинення нотаріальних дій спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про порушення кредитних зобов`язань станом на 2016 рік. Як вбачається з матеріалів справи судому першої інстанції витребовувалися у приватного нотаріуса належним чином завірені копії документів на підставі яких був посвідчений виконавчий напис № 19102 від 26.10.2016 року щодо ОСОБА_1 , разом з тим, останнім повідомлено суд, що витребовувані судом документи були знищені, за закінченням терміну зберігання. Судом першої інстанції зазначено, що з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Враховуючи зазначене, виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). При таких обставинах, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК Україниі вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК Українидає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Відмовляючи в позові за пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції посилався на те, що належними та допустимими доказами позивачем не доведено той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права. При цьому судом встановлено, що за оспорюваним виконавчим написом 10.10.2017 року відкрито виконавче провадження № 54483135, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та про звернення стягнення на доходи боржника (було встановлено, що вона працює у ОСОБА_2 ), тобто на думку суду позивачка з 2017 року не могла не знати про те, що вона є боржником за виконавчим провадженням, на все її майно накладено арешт, при тому, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до якого є вільний. Однак, рішення не може грунтуватися на припущеннях. При розгляді апеляційної скарги апелянтом зазначено, що з 2018 року вона проживає в Чернівецькій області. Про існування виконавчого напису, вона дізналася під час відчуження автомобіля лише 14 жовтня 2022 року після використання мобільного додатку «ДІЯ». Жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про виконавчий напис від 25.10.2016 року раніше, матеріали справи не містять. Немає належних та допустимих доказів отримання позивачем постанови державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 10.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54483135 з виконання виконавчого напису нотаріуса. Судом першої інстанції зазначено, що в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника (постанова від 10.10.2017 року), 11 липня 2018 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, 23 червня 2021 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Однак жодних доказів на підтвердження отримання зазначених документів позивачем, матеріали справи не містять. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що у оскаржуваному виконавчому написі та матеріалах виконавчого провадження зазначена адреса реєстрації позивачки - АДРЕСА_2 , хоча остання вже протягом тривалого часу проживає за адресою : АДРЕСА_3 та з 2018 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем за вищезазначеною адресою, що підтверджується витягом з ЄДР. Вона вела свою господарську діяльність, її банківські рахунки не блокувалися, на її офіційну адресу ФОП не надходили жодні повідомлення з ДВС і по жодній із систем позивачка не бачила себе як боржника. Зазначені доводи апелянта заслуговують на увагу та не спростовані відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що на запит адвоката позивача 23 лютого 2023 року на електронну пошту Адвокатського об`єднання «Кирилюк і партнери» надійшла відповідь №19.12-3331/15 від 21 січня 2023 року від Краматорського ДВС в якій зазначено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації працівники даного ДВС були евакуйовані з тимчасово захопленої росією території, однак матеріально-технічна база, архіви, документація відділу тощо на паперових носіях залишились за місцем реєстрації відділу ДВС (вул. Академічна, 20, місто Краматорськ, Донецька область), а тому надати будь-які документи у даний час неможливо. Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи позивача, що про існування виконавчого напису, вона дізналася під час відчуження автомобіля лише 14 жовтня 2022 року після використання мобільного додатку «ДІЯ», і саме з того часу розпочався строк позовної давності. Відповідачем зазначеного не спростовано. За таких обставин, позов подано в межах строку позовної давності і є підстави для його задоволення. Що до доводів апеляційної скарги з приводу оскарження ухвали Глибоцького районного суду від 26 жовтня 2023 року Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. У частині першій статті 59 Конституції Українизакріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації. Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу в суді першої інстанції надавав адвокат Матлах М.А. на підставі договору про надання юридичної (правової) допомоги №83/22, укладеного між позивачкою та Адвокатським об єднанням «Кирилюк і партнери» 14 жовтня 2022 року. На підтвердження витрат на правову допомогу надано суду повний текст договору про надання правової допомоги розділом 4 якого визначено вартість послуг адвокатів АО, замовлення №1 від 14 жовтня 2022 року, додаткову угоду №1 до договору від 14 жовтня 2022 року щодо погодження між замовником та Виконавцем фіксованого розміру винагороди в сумі 15 000 грн за підготовку позову та представництво по справі в суді першої інстанції. Крім того надано суду звіт (акт про надані послуги) до договору №83/22 від 10.10.2023 року про обсяг та детальний опис виконаних робіт, а також копії платіжних інструкцій від 04.04.2023 року на суму 8000 грн., від 30.05.2023 року на суму 30000 грн., від 14.10.2023 року на суму 4000 грн. Заперечуючи розмір зазначених витрат, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності зазначених витрат. За таких обставин, враховуючи наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу слід відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн, які є співмірними, обгрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами. Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції З матеріалів справи вбачається, що позивачу правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надавали адвокати Матлах М.А. та Кирилюк Т.А. на підставі договору про надання юридичної (правової) допомоги №83/22, укладеного між позивачкою та Адвокатським об єднанням «Кирилюк і партнери». На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано суду копії : замовлення №2 до договору від 23 жовтня 2023 року, додаткову угоду №2 від 23 жовтня 2023 року щодо погодження між Замовником та Виконавцем фіксованого розміру винагороди за участь у справі в сумі 11000 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) до договору, а також копії платіжних інструкцій від 28.11.2023 року на суму 6500 грн., від 25.01.2024 року на суму 4500 грн. Згідно детального опису робіт наданих послуг до договору про надання юридичної (правової) допомоги №83/22 від 14.10.2022 року, в межах додаткової угоди №2 від 23.10.2023 року адвокатом надано правничу допомогу: аналіз судового рішення та консультація щодо подання апеляційної скарги 0:30 год; підготовка апеляційної скарги 5:00 год; направлення апеляційної скарги 00:30 год; консультація клієнта в офісі по справі 00:20 год; аналіз відзиву на апеляційну скарг, підготовка додаткових письмових документів 02:00 год; підготовка клопотання про відкладення судового засідання та клопотання 0:40 год; подання клопотання до суду 0:45 год; підготовка заяви по витратах 1:00 год; аналіз судової практики по позовній давності, та підготовка додаткових письмових пояснень 2:30 год. Загальна вартість наданих послуг у відповідності до Договору про надання юридичної допомоги №83/22 від 14.10.2022 року, в межах додаткової угоди №2 від 23.10.2023 року становить 11000 грн. Доводи відповідача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу зводяться до того, що між позивачем та адвокатом був укладений договір про юридичну допомогу, отже ці витрати, на думку відповідача, не підлягають відшкодуванню. Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, надання правничої допомоги позивачу підтверджено належними та допустимими доказами. Доказів про неспівмірність, або клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем не надано. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачу слід відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 11 000 грн. Щодо розподілу судового збору Згідно положень ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. З платіжного доручення №О.О.2931520551.1 від 03.04.2023 року вбачається, що позивач за подання позовної заяви (не майнова вимога) сплатила 1 073,60 грн. З платіжного доручення №О.О.3311158356.1 за подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 1 610,41 грн, а всього 2 684,01 грн. Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень п. 1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення та ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Глибоцького районного суду від 10 жовтня 2023 року та ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2023 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи : Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати виконавчий напис вчинений 26 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. зареєстрований в реєстрі за №19102, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованості в сумі 1 619 372,02 грн таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 26 000 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 2 684,01 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 1 лютого 2024 року. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк