Постанова 4824 № 761/28086/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 серпня 2022 року м. Київ Справа №761/28086/21 Провадження № 22-ц/824/5986/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Стешенко М.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивовано тим, що 13 січня 2021 року приватним виконавцем Щербаковим Ю. С. відкрито виконавче провадження № 64134842 з примусового виконання виконавчого напису № 5478 від 03 грудня 2020 року про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 212 180,47 грн за кредитним договором № 11400326000 від 01 жовтня 2008 року. Позивач вважав, що при вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не дотримано вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку. Заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, є спірною, а виконавчий напис вчинено на нотаріально не посвідченому договорі, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. № 5478 від 03 грудня 2020 року таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5478 вчинений 03 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 11400326000 від 01 жовтня 2008 року. Стягнуто з ТОВ «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 кошти судового збору в розмірі 1 362,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9500,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 03 грудня 2020 року з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, суд вказав, що ТОВ «Вердикт Капітал» пропущено трирічний строк звернення із заявою про вчинення виконавчого напису. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 26 січня 2022 рокуТОВ «Вердикт Капітал» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 рокута ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції здійснив хибні висновки та задовольнив позовні вимоги, оскільки посилання суду на те, що пункт 2 (розділ 2), на підставі якого було вчинено виконавчий напис, втратив чинність є безпідставними. Заявник також вказує на безпідставне стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір не є співмірним із складністю справи. Рух апеляційних скарг та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 761/28086/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю. С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 27 червня 2022 року матеріали цивільної справи № 761/28086/21 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи. Доводи інших учасників справи 11 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» відмовити, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що твердження відповідача про дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису є безпідставними, оскільки договір на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис не посвідчено нотаріально. Витрати на професійну правничу допомогу судом стягнуто відповідно до норм процесуального права. Позиція Київського апеляційного суду В судове засідання учасники справи не з`явилися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Фактичні обставини справи Встановлено, що 03 грудня 2020 року приватним Буждиганчук Є. Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5478 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 11400326000 від 01 жовтня 2008 року, укладеним з ПАТ «Укрсиббанк», в розмірі 212 180,47 грн, яка виникла за період з 20 квітня 2012 року по 01 грудня 2020 року та за вчинення вказаного виконавчого напису коштів у розмірі 1 000,00 грн. Заборгованість за кредитом складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 150 903,36 грн, заборгованості за відсотками та комісією в розмірі 61 277,11 грн. Підставою для вчинення виконавчого напису є договір № 11400326000 від 01 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк», за яким позивачу надано кредит в розмірі 21 320,00 доларів США, що еквівалентно 106 073,57 грн, з кінцевим терміном повернення кредиту - 01 жовтня 2015 року. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України. Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Судом встановлено, що із заявою про видачу виконавчого напису ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося 01 грудня 2020 року. Заборгованість за кредитним договором в оскаржуваному виконавчому написі просять стягнути за період з 20 квітня 2012 року по 01 грудня 2020 року, а кінцевий термін повернення кредиту є 01 жовтня 2015 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) вказала, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові аналізувала інші відносини і вказувала на подібність строку зазначеного у статті 88 Закону України «Про нотаріат» зі строком позовної давності, який визначений статтею 256 ЦК України в контексті застосування єдиного трирічного строку для захисту прав як фізичних так і юридичних осіб. Дійсно, строк визначений у статті 88 Закону України «Про нотаріат» відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил статті 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності. Позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що виконавчий напис нотаріуса вчинено поза межами трирічного строку, передбаченого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та перериватися чи поновлюватися такий строк не може, оскільки він є присічним. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21). Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 03грудня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) ? «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання». Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21). За наведених підстав, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість боржника не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису 03 грудня 2020 року з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат». Перевіривши аргументи заявника про безпідставне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що питання щодо розподілу судових витрат, судом першої інстанції вирішено відповідно до правил статі 141 ЦПК України, при цьому враховано складність справи та фактичні витрати позивача, які підтверджено документально. Висновки за результатом розгляду апеляційних скарг Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал»без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Щодо заявлених клопотань Одночасно у відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу, пов?язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19) та у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18. Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З матеріалів справи відомо, що 13 липня 2021 року між Адвокатським об?єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №

133. На підставі вищезазначеного договору Адвокатським бюро «Кравець і партнери», зокрема адвокатом Валенко К. П. було надано позивачу професійну правничу допомогу, а саме: підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні на території м. Києва. Відповідно до описаних у відзиві робіт, їх вартість становить: підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу становить 3 200,00 грн, а участь у судовому засіданні на території м. Києва - 3 300,00 грн. Згідно акту надання послуг від 10 травня 2022 року № 171, ОСОБА_1 було понесено 3 200,00 грн за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу. Частинами п?ятою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Вердикт Капітал» до суду апеляційної інстанції не подавалось. Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною другою статі 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи , а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 3200,00 грн судових витрат, які були понесені позивачем на професійну правничу допомогу у зв?язку із підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується актом надання послуг від 10 травня 2022 року №

171. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» -залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2022 року- залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 3 200,00 грн судових витрат понесених на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна