Постанова 4814 № 532/1894/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/1894/24 Номер провадження 22-ц/814/1062/25Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства « Ідея Банк» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2024 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., ТОВ «Оптіма Факторинг», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати виконавчий напис № 4425 від 19.08.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018 в розмірі 132 345,19 гривень таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,60 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень. В обґрунтування позову зазначав, що в жовтні 2024 року в мобільному застосунку «Дія» він дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 67012241 з виконання виконавчого напису № 4425 від 19.08.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ІдеяБанк» заборгованості за кредитним договором № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018 в сумі 132 345,19 гривень за період з 06.06.2020 по 06.07.2021. На думку позивача, вчиняючи 19.08.2021 виконавчий напис, приватний нотаріус необгрунтовано керувався пунктом 2 «Переліку документів» у редакції постанови КМУ від 26.11.2014 № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14. Виконавчий напис № 4425 від 19.08.2021 вчинено за копією кредитного договору № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018, а не за оригіналом нотаріально посвідченого договору, що порушує пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, пп. 5.1 п. 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Виконавчий напис № 4425 від 19.08.2021 вчинено за копією кредитного договору № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018, в якому зазначені сума та строк кредиту, проценти та плата за обслуговування, графік щомісячних платежів, але не зазначено заборгованість, яка вказана у виконавчому написі, що порушує ст. 87 Закону України «Про нотаріат», пункт 2 глави 12 розділу І, пп. 1.1 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5. Окрім того, вказував, що заборгованість, яка стягується за виконавчим написом № 4425 від 19.08.2021, не підтверджена жодними доказами і є спірною. У виконавчому написі зазначена вимога про дострокове повернення суми кредиту, сплату процентів, плату за обслуговування кредиту та пені. При цьому, в самому кредитному договорі не зазначені суми процентів, плати за обслуговування кредиту та пені, які зазначені у виконавчому написі. До виконавчого напису не додано розрахунків вказаних сум. Також у виконавчому написі № 4425 від 19.08.2021 не вказано про направлення відповідачем і, відповідно, про отримання позивачем претензії (заяви, повідомлення, вимоги) щодо необхідності погашення простроченої заборгованості із зазначенням суми погашення. Неотримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «ІдеяБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено повністю. Визнано виконавчий напис №4425, вчинений 19.08.2021 ПН Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 132 345,19 гривень, таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень. В апеляційній скарзі АТ «ІдеяБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у п.1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. Зазначає, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, оскільки за договором факторингу право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Оптіма Факоринг», а тому суд повинен був чи замінити відповідача на належного, чи відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дубовик В.А., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги повторно наведені факти і доводи позовної заяви та звертається увага, що особа яка подала апеляційну скаргу від імені відповідача не має належних повноважень на це. Надавши суду разом з відзивом на позов зазначений вище договір факторингу, відповідач не надав доказів заміни стягувача з АТ «Ідея Банк» у виконавчому провадженні за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса на ТОВ «Оптіма Факторинг», а тому, з огляду на зміст правовідносин, які склалися між учасниками справи, суд обгрунтовано не погодився з доводами відповідача про те, що саме ТОВ «Оптіма Факторинг» слід вважати належним відповідачем. Спір наразі існує саме між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк». Звертає увагу на те, що саме за заявою АТ «Ідея Банк» видано виконавчий напис і саме останній є стягувачем у виконавчому провадженні, тому доводи представника відповідача про неналежність статусу банку як відповідача в даній справі через відступлення прав вимоги на користь ТОВ «Оптіма Факторинг», є безпідставними. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2018 між АТ «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z02.22091.004631424 (а.с.22-30). Вказаний договір нотаріально не посвідчувався. 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4425, про стягнення з ОСОБА_1 невиплачених у строк грошових коштів на підставі кредитного договору № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018, укладеного між АТ «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 06.05.2020 включно в розмірі 65 578,14 гривень строковий основний борг, 18 312,51 гривень прострочений основний борг, 16 64,71 гривень прострочені проценти, 415,27 гривень строкові проценти, 8 477,95 гривень строкова плата за обслуговування кредиту, 35 907,04 гривень прострочена плата за обслуговування кредиту, 89,57 гривень пеня, 1 900,00 гривень плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 132 345,19 гривень (а.с.21). На підставі виконавчого напису № 4425 від 19.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67012241 від 05.10.2021 (а.с.17-19). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин. На момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 № 622, тобто без розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 19 серпня 2021 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Сазоновою О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні. Доводи представника відповідача про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 залишається чинною по сьогоднішній час і що до 28.02.2022 року законодавством не заборонялось вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону. Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем повідомлення про намір вчинення нотаріальних дій з відміткою на такому письмовому повідомленні про його отримання. Надані відповідачем копія вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 06.07.2021 року за вих. № 12.4.2/Z02.22091.004631424 та список згрупованих відправлень (а.с.73-75) не містять відомостей про фактичне направлення позивачу та отримання ним зазначеної вимоги, а тому суд зробив висновок, що позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення щодо наявності заборгованості чи оспорити вимоги відповідача. Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус Сазонова О.М. отримувала від позивача та відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним. Матеріали справи також не містять доказів того, що при вчиненні виконавчого напису № 4425 від 19.08.2021 року АТ «ІдеяБанк» було надано приватному нотаріусу ОСОБА_2 нотаріально посвідчений кредитний договір № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018 року. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має безспірну заборгованість перед АТ «ІдеяБанк», а також, що приватний нотаріус Сазонова О.М. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, зокрема, належним чином завірений кредитний договір з відміткою про його нотаріальне посвідчення, а також доказів про належне повідомлення боржника про відступлення права вимоги та про розмір заборгованості та термін її сплати. Щодо твердження відповідача про те, що АТ «ІдеяБанк» є неналежним відповідачем суд першої інстанції зазначив, що відповідач надав суду договір факторингу, однак не надав доказів заміни стягувача з АТ «ІдеяБанк» у виконавчому провадженні за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса на ТОВ «Оптіма Факторинг»; окрім того в пункті 9.3 розділу 9 договору факторингу № 19/12-2023 передбачена можливість повернення права вимоги фактором клієнту у випадку, якщо фактором після підписання цього договору виявлено випадки наявності щодо боржників та/або права вимоги фактів та/або обставин, перелічених у п. 6.4 договору, які виникли до укладення цього договору, та про які не було відомо клієнту. У даному випадку спірний виконавчий напис нотаріуса № 4425 вчинений до укладення договору факторингу № 19/12-2023, а оспорюється позивачем після його укладення. Також суд звертав увагу на те, що саме за заявою АТ «Ідея Банк» видано виконавчий напис і саме останній є стягувачем у виконавчому провадженні, тому доводи представника відповідача про неналежність статусу банку як відповідача в даній справі через відступлення прав вимоги до ТОВ «Оптіма Факторинг», на переконання суду є безпідставними. В межах розгляду справи не встановлено порушення прав та інтересів позивача вказаним товариством. АТ «Ідея Банк» не надано суду доказів того, що після укладення з ТОВ «Оптіма Факторинг» договору факторингу № 19/12-2023 боржник ОСОБА_1 був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні та отримав відповідне повідомлення. Крім того, надана відповідачем копія договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 року не містить підписів та печаток сторін, а отже не є належним та допустимим доказом. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, та перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. За змістом статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5. Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II). Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку). Відповідно до пункту 1 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами " (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.". Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року N 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова N 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі N 826/20084/14. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі N 910/10374/17(провадження N 12-5гс21). У справі, що переглядається судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 19 серпня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14. Так, у своїй постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 554/6777/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладений між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору(договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника. Відповідно до Переліку вчинення виконавчого напису можливе лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, а оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що кредитний договір був посвідчений нотаріально, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису №НРМ 149166, зареєстрованого в реєстрі за № 4425, вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 19 серпня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі Кредитного Договору № Z02.22091.004631424 від 06.12.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису. Вказаний висновок суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі N 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі N 172/1652/18, від 08 серпня 2022 року у справі N 752/16820/19, від 19 жовтня 2022 року у справі N 278/2416/21, від 06 грудня 2023 року у справі №299/5183/21. На підставі викладеного, та враховуючи, що нотаріусом не дотримано вимог щодо порядку вчинення виконавчого напису, відповідачем нотаріусу не були надані всі необхідні документи, передбачені переліком, які підтверджують безспірність заборгованості, в тому числі нотаріально посвідченого кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що вчинення виконавчого напису за заявою відповідача не ґрунтується на вимогах закону і виконанню він не підлягає. Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність статусу банку як відповідача у цій справі через відступлення прав вимоги на користь ТОВ «Оптіма Факторинг», колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що договір факторингу, поданий відповідачем, не містить підписів і печаток сторін; що саме Банк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису і саме Банк є стягувачем за виконавчим написом. Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2025 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов