Постанова 4817 № 607/6328/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/6328/21Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І. Провадження № 33/817/447/21 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Як визнав суд, ОСОБА_1 04 квітня 2021 року о 20 год. 40 хв. в м. Тернополі по вул. Галицькій керував автомобілем марки «Шевроле Круз», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, блідність шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладу водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаної постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року та закриття провадження у справі. Вважає, що судове рішення винесене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, що потягнуло необґрунтоване, надто суворе адміністративне стягнення за вчинене правопорушення. Вказує, що розгляд справи судом першої інстанції проводився без його участі, і судом не було вчинено жодних заходів щодо надання останньому можливості скористатися правом на захист. Стверджує, що відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка не зафіксована у присутності двох свідків не може бути доказом під час розгляду справи та прийняття рішення. На думку апелянта, підтвердженням вище вказаного служить відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не приймав участі в розгляді даної справи судом. Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За наведених обставин вважаю за можливе розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції. Відповідно до ст.285 КУпАП копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Відповідно повідомлення про надіслання копії постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що копію судового рішення апелянту була направлена 31.05.2021 року. Проте, докази отримання ОСОБА_1 копії постанови суду від 25 травня 2021 року в матеріалах справи відсутні. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 16.07.2021 року. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено ОСОБА_1 , з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 112314, 04 квітня 2021 року о 20 год. 40 хв. в м. Тернополі по вул. Галицькій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шевроле Круз» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, блідність шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, в медичному закладі, категорично відмовився. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції ВО-00125, із якого вбачається факт керування ОСОБА_1 автомобілем з наявними ознаками наркотичного сп`яніння, які були йому повідомлені працівником поліції, а також його відмова від проходження огляду у медичному закладі. Доводи апелянта щодо допущених працівниками поліції порушень при складанні протоколу про адмінправопорушення у зв`язку з відсутністю двох свідків є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Виходячи з приписів вказаної правової норми, при проведенні поліцейським огляду на стан сп`яніння, за умови відеофіксації цього процесу, присутність свідків не є обов`язковою. Твердження ОСОБА_2 про те, що йому не було роз`яснено його права під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються його підписом у вказаному протоколі. Як слідує з апеляційної скарги ОСОБА_2 , він ставить під сумнів наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, які б давали підстави працівникам поліції вимагати проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння. Проте, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду першої інстанції, ОСОБА_2 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а не алкогольного, що він оспорює. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним, оскільки докази, які є наявні у матеріалах справи є належними та допустимими, оскільки вони отриманні у передбачений законом спосіб, у тому числі у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. З урахуванням наведених обставин, вважаю, що доводи апелянта ОСОБА_1 про неповне та необ`єктивне з`ясування всіх обставин справи судом першої інстанції, а також про недотримання працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП при проведенні його огляду на стан сп`яніння, є безпідставними та необґрунтованими. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та закриття провадження у справі, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя