Ухвала КАС ВС № 540/3525/20

УХВАЛА 11 серпня 2021 року м. Київ справа № 540/3525/20 адміністративне провадження № К/9901/28791/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 540/3525/20 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Державної судової адміністрації України, про стягнення нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, УСТАНОВИВ : ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Державної судової адміністрації України, в якому просив: - стягнути нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року складає 255055,40 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року адміністративний позов задоволено: - стягнуто з Херсонського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у сумі 255 055,40 грн. З даної суми належить утримати обов`язкові податки та збори. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Державною судовою адміністрацією України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 05 серпня 2021 року. У касаційній скарзі Державною судовою адміністрацією України зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тобто частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» та статті 130 Конституції України. Такі доводи відхиляються Судом, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин). Аналогічний правовий висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справах № 160/12091/20, № 260/3598/20, № 460/6542/20, № 560/6831/20., від 05 серпня 2021 року у справах № 560/6212/20, № 200/5490/20-а, № 160/12182/20, № 160/6089/20. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №540/3525/20 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Державної судової адміністрації України, про стягнення нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова