Постанова 4854 № 540/3525/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3525/20 Категорія: 106020000 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 24.02.2021 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. при секретарі Сузанській І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського окружного адміністративного суду на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, Державна судова адміністрація України, про стягнення нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби (далі ГУ ДКС) України у Херсонській області, Державна судова адміністрація (далі ДСА) України, про стягнення нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, на підставі ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року складає 255 055,40 грн., з відрахуванням обов`язкових платежів. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що питання оплати його праці врегульоване ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Проте, з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року відповідачем нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода не у відповідності цього Закону, а відповідно до ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Внаслідок обмеження позивач недоотримала за спірний період 255 055,40 грн. суддівської винагороди. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18 квітня 2020 року. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України грошове забезпечення працівників бюджетних установ нараховується у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Обмеження, передбачені зазначеною нормою, застосовувалися також при нарахуванні суддівської винагороди. Таким чином, нарахована заробітна плата позивача обмежувалась максимальним розміром 47 230 грн. Отже, відповідач, як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Треті особи пояснень на позов не надали. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Херсонського окружного адміністративного суду (вул. Філатова, 29, м. Херсон, 73027, ідентифікаційний код 35330156) задоволено. Стягнуто з Херсонського окружного адміністративного суду (вул. Філатова, 29, м. Херсон, 73027, ідентифікаційний код 35330156) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у сумі 255 055,40 грн. (двісті п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят п`ять гривень 40 коп.). З даної суми належить утримати обов`язкові податки та збори. В апеляційній скарзі Херсонського окружного адміністративного суду ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги Херсонський окружний адміністративний суд зазначає, що 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX (далі Закон №553), яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року, а тому з 18 квітня 2020 року відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Крім того вказує, що рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 на спірні правовідносини в період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року не впливає, оскільки ці правовідносини виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. У відзиві ДСА України на апеляційну скаргу вказується, що апеляційну скаргу Херсонського окружного адміністративного суду підтримує в повному обсязі, вважає рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року по справі №540/3525/20 необґрунтованим, оскільки в оскарженому рішенні має місце неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, як наслідок рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню виходячи з наступних підстав. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Херсонського окружного адміністративного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: Указом Президента України від 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначений на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду безстроково. Суддівську винагороду позивач отримувала відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 18 квітня 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Окрім іншого, зазначеним Законом, ст. 29 викладена у наступній редакції: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у ч.1 цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2 цієї статті). З 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року Херсонський окружний адміністративний суд під час нарахування суддівської винагороди позивачу, враховував положення ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", зі змінами від 13 квітня 2020 року, та наклав на суддівську винагороду обмеження у 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Внаслідок застосування обмеження, передбаченого ст. 29 Закону, суддівську винагороду ОСОБА_1 з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року було зменшено на 255 055,40 грн. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеження її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом стягнення з відповідача нараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у сумі 255 055,40 грн. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 92, 130 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів. Частиною 1 та 2 ст. 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Частинами 1 та 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до ч.3 цієї статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, з огляду на приписи ч.2 ст. 130 Конституції України та ч.1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, зокрема і граничний розмір останньої можуть визначатись виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Водночас, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29 такого змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2 цієї статті)". Таким чином, вказаним Законом визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджується із положеннями ст. 135 Закону №1402-VIII. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом №1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. З цих підстав не можуть бути прийняті доводи відповідача та скаржника в апеляційній скарзі, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13 квітня 2020 року був чинним та підлягав застосуванню при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача. Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції Закону №553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України та деталізовані у БК України. Цей закон (про Державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України неодноразово у своїх Рішеннях наголошував, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України, тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним законом про судоустрій, яким врегульовано питання виплати суддівської винагороди. Натомість Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" цю сферу не регулює, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, пов`язаних з нарахуванням та виплатою суддівської винагороди. Відтак, обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ) є неправомірним. Аналогічний правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ) викладено у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №340/1916/20. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить ст. 130 Конституції України. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році (ч.7 ст. 148 Закону №1402-VIII). Частиною 9 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Відповідно до ст. 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Згідно з ч.1 ст. 51 БК України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Згідно ч.3, ч.4 ст. 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів - щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Відповідач Херсонський окружний адміністративний суд з огляду на законодавчо встановлений механізм фінансового забезпечення суддів на рівні відповідного суду виконує функції розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (у системі головного розпорядника). Виходячи з наведених положень ст.ст. 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.ч.1, 2, 5 ст. 22, ч.1 ст. 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких (зокрема Другий апеляційний адміністративний суд) є ДСА України. Відповідач як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік). Зокрема, скаржником не надано доказів того, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13 квітня 2020 року до кошторису та розпису видатків Херсонського окружного адміністративного суду були внесені зміни щодо зменшення фонду заробітної плати, які у період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року унеможливили виплату позивачу суддівської винагороди у розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, доводи скаржника, що відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету, є безпідставними, оскільки, по-перше, ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" видатки Державного бюджету не визначались. Крім того, відповідно до Додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" загальні видатки на забезпечення здійснення правосуддя (код 0501020) Законом №553-IX були збільшені, а в частині фонду оплати праці залишились незмінними. Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що саме апелянт є належним відповідачем та здійснює нарахування і виплату суддівської винагороди, зокрема позивачу, а матеріалами справи підтверджений розмір нарахованої та не виплаченої позивачу суддівської винагороди, належним способом відновлення порушеного права позивача є саме стягнення з апелянта на користь позивача суддівської винагороди в сумі 255 055,40 грн. з відрахуванням при цьому належних податків та зборів. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Херсонського окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 15 липня 2021 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.