Ухвала КАС ВС № 540/451/21

УХВАЛА 15 лютого 2022 року м. Київ справа № 540/451/21 адміністративне провадження № К/990/3054/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №520/451/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення суддівської винагороди в розмірі 141 802,24 грн. УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського окружного адміністративного суду, в якому просив: - стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену суддівську винагороду в розмірі 141 802,24 грн. за період з 18 квітня до 31 липня 2020 р., з вирахуванням обов`язкових платежів. 04 червня 2021 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Херсонського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 р. до 31 липня 2020 р. в сумі 141 802,24 грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот дві гривні двадцять чотири копійки), з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. 21 грудня 2021 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та прийнято у справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Стягнуто з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року в сумі 141 802 грн. 24 коп. (сто сорок одна тисяча вісімсот дві гривні двадцять чотири копійки) з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Державною судовою адміністрацією України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 21 січня 2022 року. У касаційній скарзі Державною судовою адміністрацією України зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у №804/3790/17, 820/2462/17, 804/3790/17, 814/1274/17 та 814/1274/17 щодо ретроактивної дії рішень Конституційного Суду України. ДСА України лише зазначило про постанови Верховного Суду, проте не указало норми щодо яких Судом висловлено відповідний висновок та не конкретизувало в чому саме полягає неправильне застосування судами норми, обмежившись цитатою з постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №686/23445/17, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 з подальшим його тлумаченням. Отже, подаючи касаційну скаргу скаржником не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної, зокрема пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням скаржником у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме а саме скаржником не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, а також покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 31.01.2022, розгляд цієї скарги відбувся після її виходу на роботу. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №520/451/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського окружного адміністративного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача треті особи - Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення суддівської винагороди в розмірі 141 802,24 грн- повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Шевцова