Постанова 4855 № 620/2590/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року Справа № 620/2590/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, по зменшенню з 90% до 56% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні перерахунку згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 7-09/21; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 7-09/21, починаючи з 19.02.2020. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 90% до 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/21, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, суд виходив з того, що право позивача на отримання суддівської винагороди в такому розмірі (90%) установлено постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.02.2017 № 750/1122/17. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачено розмір довічного грошового утримання судді у відставці 50% з додаванням по 2% за кожен рік роботи понад 20-річний стаж. При цьому, апелянт зазначає, що в нього не було правових підстав для одночасного застосування двох різних законів при визначенні позивачу розміру довічного грошового утримання судді у відставці. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 10.08.2021. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % від заробітної плати діючого судді. 26.02.2020 Чернігівським апеляційним судом позивачу видано довідку № 7-09/21 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Відповідачем здійснено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 56% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом від 19.01.2021 № 312-179/С-02/8-2500/21. Підставою для такого перерахунку ГУ ПФУ зазначило, що відповідно до частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання довічного грошового утримання судді в належному розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (далі - Закон № 193). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, надає підстави стверджувати, що з 19.02.2020 розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді. При цьому, колегією суддів, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.07.2021 у справі № 200/9113/20-а, про те, що суддя може обрати час відставки, обрати що отримувати: пенсію або щомісячне довічне грошове утримання, але не може обирати закон, який застосовується до цих правовідносин. У цій же постанові ВС зазначив, що до правовідносин щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді слід застосовувати положення Закону № 1402. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу було перераховано довічне грошове утримання судді у відповідності з вищенаведеними законодавчими приписами, а саме в розмірі 50% суддівської винагороди з додаванням по 2% за кожний рік роботи понад 20 років (загалом 6%). З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, при здійсненні позивачу спірного перерахунку його довічного грошового утримання судді діяв на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для задоволення цього позову відсутні. При цьому, судова колегія приймає до уваги постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.02.2017 № 750/1122/17, але зазначає, що правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі та редакція законодавчих приписів, на підставі яких вирішено відповідний спір, є іншими, ніж ті, що мають місце у межах виниклих спірних відносин між сторонами у цій справі. Тому, вказане судове рішення, відповідно до ст. 78 КАС України, не має преюдиціального значення для розгляду цієї справи. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Отже, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - скасуванню, а позов - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 10 серпня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: І.О. Грибан О.В. Карпушова