Постанова 4855 № 620/23/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року Справа № 620/23/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправними дій (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при проведенні 05 жовтня 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області: а) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20, зарахувавши до загального стажу роботи судді крім роботи на посаді судді також: половину строку навчання за денною формою навчання за спеціальністю «правознавство» в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечнікова з 01.09.1984 по 01.07.1989 (2 роки 5 міс. ), строкову військову службу в Радянській армії з 30.10.1978 по 10.11.1980 (2 роки 10 днів), а разом - 28 років 06 місяців 11 днів; б) здійснити перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Чернігівського апеляційного суду № 7-09/41 від 06.03.2020 року, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зі зменшенням розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 90% до 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язано відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості розрахунку довічного утримання судді в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а натомість визначено коефіцієнт 50% та передбачено можливість його збільшення за стаж понад 20 років. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 02.11.2021. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (до завершення проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо нього). 06.03.2020, у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/4. 13.03.2020 відповідачем було прийнято рішення, оформлене протоколом, про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі вказаних заяви та довідки, оскільки після 18.02.2020 нормативно-правові акти щодо збільшення розміру складових суддівської винагороди не приймалися, а тому відсутні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 у справі № 620/2639/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 13.03.2020, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 06.03.2020 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. На виконання вказаного рішення, відповідачем здійснено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 58% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про що повідомлено позивача листом від 10.12.2020 № 4820-5409/Ш-02/8-2500/20. На думку позивача, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 58 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений із моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання у 2017 році на підставі постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.04.2017. Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка Чернігівського апеляційного суду від 06.03.2020 № 7-09/41, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання. За змістом листа відповідача підставою зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 58 % стала норма ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання довічного грошового утримання судді в належному розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (далі - Закон № 193). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, надає підстави стверджувати, що з 19.02.2020 розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу було перераховано довічне грошове утримання судді у відповідності з вищенаведеними законодавчими приписами, а саме в розмірі 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді. Доводи позивача про те, що довічне грошове утримання судді йому було призначено ні у відповідності Закону № 1402-VІІІ, а згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка діяла на той час та якою було передбачено розмір довічного грошового утримання судді 80% суддівської винагороди із збільшенням на 2% за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років, а також про те, що саме вказана редакція Закону підлягає застосуванню до спірних правовідносин і що розмір призначеного йому довічного грошового утримання судді є незмінним, судова колегія відхиляє, з огляду на вищевикладене. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Таким чином, апеляційний суд, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, тобто лише в частині задоволення позовних вимог, приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для їх задоволення. Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог - скасуванню, а такі позовні вимоги - залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог відмовити повністю. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 02 листопада 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк