Постанова 4855 № 580/152/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року Справа № 580/152/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у збільшенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 2% за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 з 19.02.2020; - зобов`язання відповідача збільшити позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання на 2% грошового утримання за кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, починаючи з 19.02.2020; - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті позивачу всієї суми нарахованого щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020; - зобов`язати відповідача здійснити виплату усієї суми нарахованого відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ довічного грошового утримання з урахуванням виплачених сум з 19.02.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 без збільшення на 2 відсотки грошового утримання за кожний з 9 (дев`яти) років роботи на посаді судді понад 20 років; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зі збільшенням на 2 відсотки грошового утримання судді за кожний з 9 (дев`яти) років понад 20 років, всього на 18 відсотків грошового утримання, та виплатити різницю між належними до сплати та фактично виплаченими сумами щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому, суд зазначив, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач зазначає, що законодавством не передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді, а визначено право судді у відставці на збільшення отримуваного довічного грошового утримання на 2% за кожний повний рік роботи суддею понад 20 років. Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що стаж позивача на посаді суддів становить 15 років 6 місяців і 20 днів. З цих та інших підстав апелянти вважають, що оскаржуване ними рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 22.06.2021. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI з 01.01.2015. Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 31.12.2014 становить 29 років 8 місяців 28 днів, а саме: - з 01.04.1985 по 14.08.1991 - позивач працював на посаді помічника прокурора Лисянського району Черкаської області; - з 14.08.1991 по 14.08.1996 - позивач працював на посаді прокурора Уманського району Черкаської області; - з 15.08.1996 по 26.09.1996 - позивач працював на посаді в.о. прокурора Уманського району Черкаської області; - з 26.09.1996 по 11.06.1999 - позивач працював на посаді помічника прокурора, ст. помічника прокурора м. Умані Черкаської області; - з 12.06.1999 по 23.03.2004 - позивач працював на посаді судді Уманського міського суду Черкаської області; - з 23.03.2004 по 05.04.2011 - позивач працював на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області; - з 05.04.2011 по 21.04.2014 - позивач працював на посаді голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області; - з 22.04.2014 по 31.12.2014 - позивач працював на посаді судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №2340/4456/18 встановлено, що згідно з постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі №705/7052/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, зобов`язано Уманське об`єднане управління Пенсійного фонду України призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання відповідно до статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453- VI від 07.07.2010 у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року, а саме у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із суддівської винагороди. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 19.02.2020 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 24.02.2020 №04-378/20, без обмеження граничного розміру. 16.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати роз`яснення щодо ненарахування відсотків за стаж роботи понад 20 років судді при перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно листа відповідача № 2300-0306-8/65858 від 28.12.2020 стаж роботи позивача на посаді судді складає 15 років 6 місяців 20 днів, тому підстави для збільшення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні. Щодо виплати заборгованості з перерахованого відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №580/911/20 довічного грошового утримання судді у відставці зазначив, що його виплату буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання довічного грошового утримання судді в належному розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (далі - Закон № 193-ІХ). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, надає підстави стверджувати, що з 19.02.2020 розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу було призначено довічне грошове утримання судді, з урахуванням, зокрема 9-ти років стажу роботи понад 20-річний стаж на посаді судді, а тому з 19.02.2020 він має право на отримання довічного грошового утримання судді в розмірі 68% суддівської винагороди. Доводи апелянта відповідача про те, що позивач не має стажу роботи саме на посаді судді, який би надавав йому право на збільшення розміру довічного грошового утримання судді на 2% за кожний рік роботи понад 20 років, апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами цієї справи. Крім того, фактично наявність у позивача відповідного стажу встановлена судовим рішенням у справі № 2340/4456/18, яке набрало законної сили. Водночас, судова колегія зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Крім того, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), відповідно до яких, одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 22 червня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська А.Г. Степанюк