Постанова 4852 № 808/2285/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 липня 2021 року м. Дніпросправа № 808/2285/15 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС та ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. (суддя Бойченко Ю.П.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС та Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу В С Т А Н О В И В: 23.04.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, що в подальшому уточнював, до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, де просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 р. № 157-0 про звільнення ОСОБА_1 з 13.03.2015 р. з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів; зобов`язати ДФС України, що є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці ДФС України та стягнути з Запорізької митниці ДФС України, як правонаступника Міністерства доходів і зборів України, середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.03.2015 р. до моменту фактичного поновлення на роботі. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 р. залучено до участі в справі в якості співвідповідача Державну митну службу України. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів зборів України від 12.03.2015 р. № 157-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з 14.03.2015 р. та стягнено з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2015 р. по 01.06.2020 р. в розмірі 734 731 грн. Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивача з посади відбулося на підставі довідки та доповідної записки про результати перевірки відомостей, але встановлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не було метою цієї перевірки та будь - яких доказів щодо вчинення дій чи заходів, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини позивачем, матеріали справи не містять. Не погодившись з рішенням суду, Запорізька митниці ДФС України подала апеляційну скаргу, де просила скасувати Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р., прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що до прийняття рішення Конституційним Судом України про неконституційність положень Закону України «Про очищення влади» відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . На апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС України ОСОБА_1 подав відзив, де, зазначивши, що враховуючи усі фактичні обставини та закони України, апеляційна скарга Запорізької митниці ДФС є безпідставною та не може бути задоволена, в зв`язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. в частині вимог, пов`язаних зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, прийняти нову постанову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 396 825,25 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно здійснено розрахунок середнього заробітку, оскільки не застосував коефіцієнт коригування, не враховані надбавки за вислугу років, чим порушені вимоги постанови КМУ №100 від 08.02.1995 р. при застосуванні коефіцієнту коригування. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Запорізька митниця ДФС подала відзив, де зазначивши, що надаючи суду розрахунок заробітної плати з урахуванням коригування, митниця керувалася методикою нарахування заробітної плати у випадках підвищення заробітної плати протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні заробітної плати, тому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду, ДФС України подала апеляційну скаргу, де просила скасувати Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р., прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не зазначено, які, саме, дії відповідачів є протиправними, а лише, надано негативну оцінку Закону України «Про очищення влади» та люстрації в цілому, що свідчить про не доведення вини відповідачів та про неправомірність рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. На апеляційну скаргу ДФС України ОСОБА_1 подав відзив, де зазначаючи, що застосування норм Закону України «Про очищення влади» відбулося без доведення вини та з порушенням принципу верховенства права та індивідуальності вини, де просив залишити апеляційну скаргу ДФС України без задоволення. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Запорізької митниці ДФС України просив задовольнити апеляційні скарги ДФС України та Запорізької митниці ДФС України і відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 просила задовольнити його апеляційну скаргу, та заперечувала проти задоволення апеляційних скарг ДФС України та Запорізької митниці ДФС України. Дослідивши матеріали справи, докази по справі та, вислухавши учасників процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг в зв`язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в органах митної служби працював з січня 1995 р., з 02.04.2013р. призначений на посаду заступника начальника відділу контролю митної вартості платежів управління валютного та митного аудиту департаменту податкового та митного аудиту Міністерства доходів і зборів України, 21.05.2013 переведений на посаду заступника начальника вказаного відділу, та 14.06.2013 призначений на посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів в порядку переведення (наказ від 14.06.2013 №87-о), про що свідчать відомості трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.08.1993. Судом встановлено, що на виконання наказу ДФС України від 24.02.2015 №117 «Про початок проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» розпочалась перевірка посадових і службових осіб Міндоходів (у тому числі заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів ОСОБА_1 в зв`язку з чим листом Запорізької митниці Міндоходів від 11.03.2015 №306/8/08-70-04 на адресу Департаменту персоналу ДФС України направлена заява ОСОБА_1 від 11.03.2015 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій відповідно до ст. 4 Закону повідомлено, що заборони, визначені ч. 3 або 4 ст. 1 Закону не застосовуються щодо нього, а також надано згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до вимог Закону. Згідно доповідної записки директора Департаменту персоналу Пригаровського В.М. , адресованої голові комісії з реорганізації Міндоходів, на підставі відомостей, наявних в особовій справі та трудовій книжці ОСОБА_1 , перевірено достовірність відомостей, зазначених в його заяві щодо застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1-8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті Закону. За результатами перевірки встановлений факт належності ОСОБА_1 до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктом 4 частини другої статті 3 Закону , а саме: у період з 14.06.2013 р. по час перевірки він обіймає посаду заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів. Висновком за результатом перевірки: керуючись частиною 14 ст. 5 Закону, п.15 Порядку та на підставі п.7 ч.1 ст. 36 КЗпП України запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Відповідно довідки від 11.03.2015 р. про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 , який працював на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів встановлено, що відповідно до критеріїв здійснення очищення влади, визначених у ч.2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 за період з 21.11.2013 по 22.02.2014 р. обіймав посаду, щодо якої встановлена заборона: в період з 14.06.2013 р. (наказ Міндоходів від 11.06.201 р. № 1291-о) по час перевірки, назва посади, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрація - заступник начальника Запорізької митниці Міндоходів. За результатами проведеної перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/ або трудовій книжці встановлено, що до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена ч.3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Наказом Міністерства доходів і зборів від 12.03.2015 №157-О «Про звільнення ОСОБА_1 » вирішено звільнити 13.03.2015 р. ОСОБА_1 з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці ОСОБА_1 від 11.03.2015 р., доповідна записка директора Департаменту персоналу ДФС України Пригаровського В.М. від 11.03.2015 р. № 548/99-99-04-03-01-18. З даним наказом позивач ознайомлений 23.03.2015р. Листок непрацездатності серії АГН № 920583 свідчить про те, що ОСОБА_1 в період з 13.03.2015 по 20.03.2015 перебував на лікарняному. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 5-1 КЗпП України, а саме, п. 6 ч. 1 визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Судом встановлено, що 16.10.2014 р. набрав чинності Закон України «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII). Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону № 1682-VII). Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону № 1682-VII). Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону № 1682-VII). Статтею 2 Закону № 1682-VII передбачено перелік посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Критерії здійснення очищення влади (люстрації) установлені статтею 3 Закону №1682-VII. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема керівника, заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику. За приписами частини першої статті 5 Закону № 1682-VII органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України. Згідно з частиною другою статті 5 цього ж Закону Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України: 1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією; 2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом; 3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті. Як слідує з матеріалів справи відповідно Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.3 і ч.4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою КМУ № 563 від 16.10.2014 р., ДФС України проведена перевірка достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч.ч.3,4 Закону № 1682 щодо ОСОБА_1 та встановлено, що з 14.06.2013р. по13.03.2015 р. ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Запорізької митниці, що відноситься до посад, передбачених п.4 с.2 ст. 3 Закону № 1682 та абз.5 ч.1 ст. 14 Порядку №563. Також встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на вказаній посаді забезпечував формування та реалізовував державну митну політику. За результатами перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 застосувуються заборони, передбачені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади». Частиною дванадцятою статті 5 Закону № 1682-VII передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1682-VII відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України. Пунктом 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб: 1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів; 2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом. Згідно пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади". Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача з публічної служби за процедурою очищення влади (люстрації) із застосуванням заборони протягом 10 років займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація) та внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Згідно постанови Верховного Суду по справі № 800/186/17 «застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцією за конкретне протиправне діяння, їхня мета полягала у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб». Крім того, в постанові від 03.06.2020 р. по справі №817/3431/14 (№К/9901/1400/18), Верховний Суд сформулював правову позицію про те, що самого лише факту перебування осіб на визначених в Законі посадах та протягом встановленого цим же Законом строку недостатньо для застосування заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону №1682-УІІ, а також наголосив на необхідності врахування доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, на чому наголошує Венеціанська комісія у Проміжному (пункти 64, 82, 104) та Остаточному (пункт 18) висновках № 788/2014 щодо Закону №1682, як на загальновизнаному міжнародному стандарті. Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ № 1096 (1996) звертає увагу держав-членів на те, що "люстрація" застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій. 17 жовтня 2019 року ЄСПЛ прийняв рішення у справі "Полях та інші проти України" (заяви № 58812/15, № 53217/16, № 59099/16, № 23231/18, № 47749/18), яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного (далі - рішення у справі "Полях та інші проти України"), та стосувалося звільнення п`ятьох державних службовців на підставі приписів Закону №1682-VII. У цьому рішенні ЄСПЛ, із застосуванням підходу, заснованого на наслідках, визнав, що звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів, гарантування права на захист, презумпції невинуватості, в зв`язку з чим оскаржуваний наказ № 157-о від 12.03.2015 р. підлягає скасуванню. Оскільки Законом № 1682-VII не врегульований порядок поновлення працівника на попередній посаді у разі його звільнення без законної підстави, в даному випадку застосуванню підлягають загальні норми Кодексу законів про працю України. Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. У випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було звільнено. Крім того, відповідно ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, одночасно приймається рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку. Судом першої інстанції здійснений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2015 р. по 01.06.2020 р. в розмірі 734 731 грн. Однак, як слідує з апеляційної скарги позивач вказує, що судом не врахований коефіцієнт коригування за період з 01.05.2016 р. до 31.12.2016 р. для нарахування заробітної плати. Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено, що «10. У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення». Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 01.05.2016 р. на митниці запроваджені нові оплати праці, а саме, новий оклад, нові надбавки, новий розмір премії, що входить в середній заробіток, а не підвищення тарифних ставок та посадових окладів, в зв`язку з чим такий коефіцієнт не застосовувався в період з 01.05.2016 р. до 31.12.2016 р., оскільки запроваджені нові умови оплати праці. Щодо неврахування в середній заробіток надбавки за вислугу років, суд зазначає, що статтею 50 Закону України «Про державну службу» передбачено, що «2. Заробітна плата державного службовця складається з:1) посадового окладу;2) надбавки за вислугу років;3) надбавки за ранг державного службовця; та 6) премії (у разі встановлення)». Як слідує з матеріалів справи відповідачем надана сума середнього заробітку з врахуванням надбавки за вислугу років. Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд застосував лише чотири коефіцієнта коригування, не вказуючи на процедуру їх розрахунку, однак, в рішенні суду застосовано шість коефіцієнтів коригування, та з розрахунку суду слідує, що коефіцієнти коригування відповідно постанови КМУ №10 від 08.02.1995 р. отримані внаслідок ділення нового окладу на попередній оклад. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2020 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова