Ухвала КАС ВС № 808/2285/15

УХВАЛА 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 808/2285/15 адміністративне провадження № К/9901/36895/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 808/2285/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС, Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 березня 2015 року № 157-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » з 13 березня 2015 року з посади заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів; зобов`язати ДФС України, що є правонаступником Міністерства доходів і зборів України, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці ДФС України та стягнути з Запорізької митниці ДФС України, як правонаступника Міністерства доходів і зборів України, середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2015 року до моменту фактичного поновлення на роботі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів зборів України від 12 березня 2015 року № 157-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів з 14 березня 2015 року та стягнуто з Запорізької митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2015 року по 01 червня 2020 року в розмірі 734 731 грн. У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 413 488,60грн. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17 та у постанові від 07 липня 2020 року №811/952/15. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, Суд зауважує, що правовідносини у цих справах не є подібними, оскільки предметом спору в цій справі є стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зумовленого тим, що відповідач не виконував постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі №826/4573/16 щодо поновлення позивача на посаді. Також слід зауважити, що у цих справах різними є підстави звільнення та суб`єктний склад учасників справи. Так, у справі 826/15725/17 позивача звільнено з посади старшого прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України». Тоді як звільнення позивача у справі № 808/2285/15 відбулось з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Отже, Верховний Суд зазначає, що у порівнювальних справах різним є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, різне нормативне регулювання та їх часові проміжки, вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 07 липня 2020 року №811/952/15, необхідним є зазначити таке. У справі 811/952/15 предметом розгляду є визнання незаконними дій прокуратури Черкаської області щодо: надання необ`єктивної оцінки роботи прокурора Черкаського району за результатами перевірки (доповідна записка від 29 квітня 2014 року), що викладено в пунктах 1, 2 рішення колегії прокуратури Черкаської області від 22 травня 2014 року; направлення 13 серпня 2014 року необ`єктивної інформації Генеральному прокурору щодо оцінки роботи підпорядкованого йому прокурора району та висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення без урахування результатів попередньої роботи; направлення подання на звільнення від 13 серпня 2014 року з дискримінаційних підстав. Визнання незаконним та скасування наказу Генерального прокурора України про звільнення, поновлення позивача на посаді прокурора Черкаського району, яку він займав до звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Крім того, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, справу №811/952/15 направлено на новий розгляд. Таким чином, наведені відмінності порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 808/2285/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Запорізької митниці ДФС, Державної митної служби України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак