Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/2569/19

Справа № 348/2569/19 Провадження № 22-ц/4808/1092/21 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Горейко М.Д., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за заявою Державної казначейської служби України, заінтересована особа ОСОБА_1 про роз`яснення додаткового судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Міськевич О.Я. 28 травня 2021 року у м. Надвірна Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди (а.с.1-4, том 1). Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року заяву Державної казначейської служби України, заінтересована особа ОСОБА_1 про роз`яснення додаткового судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди, повернуто заявнику (а.с.222, том 1). На дану ухвалу представник Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність. Зазначає, що додатковим рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.08.2020 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На виконання судового рішення видано виконавчий лист, який позивачем пред`явлено на виконання до Державної казначейської служби. Проте, в додатковому рішенні суду не визначено джерело стягнення коштів, за рахунок яких підлягає здійсненню безспірне списання за наведеним рішенням суду. З метою належного виконання судового рішення казначейською службою подано заяву про його роз`яснення. Однак, ухвалою суду від 11.05.2021р. заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме сплати судового збору в сумі 1135,00 грн за подання такої заяви. Вказує, що ухвалу про залишення без руху заяви казначейство отримало засобами поштового зв`язку 18.05.2021р., що підтверджується відбитком відповідного штампа на супровідному листі суду. Платіжним дорученням від 20.05.2021 №768 казначейством оплачено судовий збір в розмірі 1135,00 грн та листом від 25.05.2021 №5-10-10/10621 направлено на адресу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (копія витягу про відправку відомостей в поштове відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ 01014 та прийняття «Укрпоштою» 26 травня 2021 року додається до апеляційної скарги). Тобто, казначейство, не порушуючи десятиденний термін з дня отримання копії судового рішення сплатило судовий збір. Не зрозуміло, з яких підстав виходив суд, зазначивши в оскаржуваній ухвалі від 28.05.2021, що недоліки про сплату судового збору не усунуто. З цих підстав просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.232-234, том 1). Правом на подання відзиву позивач не скористалася, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відповідно до положень ч. ч.1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Тобто, підставою для залишення без руху позовної заяви (заяви) на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі є виключно недотримання позивачем вимог ст. 175, 77 ЦПК України. Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви містяться у ст.175 ЦПК України, а положеннями ст. 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви. Постановляючи ухвалу про повернення Державній казначейській службі України заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з положень ст.185 ЦПК України, встановивши, що заявник не усунув визначені в ухвалі суду від 11.05.2021 недоліки поданої заяви, яка не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України. Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права. Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.08.2020 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію за прострочення перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 28438,36 грн, 130560,00 грн інфляційних втрат та 30 000 грн заподіяної моральної шкоди (а.с.80-83, том 1). 20.08.2020 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області в даній справі ухвалено додаткове рішення про стягнення з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу (а.с.86-88, том 1). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.12.2020 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.08.2020 року в частині позову про відшкодування моральної шкоди змінено, стягнуто державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди. В решті рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення від 20.08.2020 року в частині стягнення судового збору скасовано, ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 249,57 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь держави 2108,81 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції. В решті додаткове рішення залишено без змін (а.с.172-179, том 1). Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28.12.2020 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3574,40 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (а.с.192-194, том 1). У квітні 2021 року Державна казначейська служба України звернулася до суду із заявою про роз`яснення додаткового судового рішення (а.с.206-207, том 1). Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2021 заяву Державної казначейської служби України про роз`яснення додаткового судового рішення залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, та надано заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху (а.с.218-21/, том 1). Копію зазначеної ухвали суду направлено заявнику рекомендованим листом 12.05.2021 року (а.с.220, том 1). Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що копію даної ухвали Державна казначейська служба України отримала 17.05.2021 (а.с.221, том 1). На виконання вимог зазначеної ухвали суду 26.05.2021 року (що встановлено із поштового штемпеля на конверті) Державною казначейською службою України направлено поштовою кореспонденцією заяву про усунення недоліків із відповідними додатками (оригіналом платіжного доручення від 20.05.2021 №768 та копією довіреності представника казначейства), яка надійшла до суду 01.06.2021 року (а.с.224-225, том 1). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11). Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11). Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09). У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)). Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії», № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року). Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод. Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що представнику заявника вручена ухвала про залишення позову без руху 17.05.2021 року (а.с.221, том 1), надано строк для виправлення недоліків не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали. На виконання ухвали 26.05.2021 року Державною казначейською службою України поштовою кореспонденцією направлена відповідна заява на усунення недоліків та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, тобто у визначений судом строк. Тому суд передчасно повернув заяву, вважаючи її неподаною, з огляду на положення частини 6 статті 124 ЦПК України. Відтак, ухвала про повернення заяви про роз`яснення додаткового судового рішення підлягає скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України задовольнити. Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області про повернення заяви про роз`яснення додаткового судового рішення від 28 травня 2021 рокускасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 11 серпня 2021 року.