Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/3414/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1107/21 Справа № 199/3414/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина-Почтовик І. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд в особі судді Коваленко В.Д., за участю прокурора Мануйленко І.М., адвоката Норочевського О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та самого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали за апеляційною скаргою адвоката Норочевського О.О. на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2021 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого на ТОВ «Віста Бренд Компані» на посаді інженера з охорони праці, зареєстрованого та проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу у розмірі 50 (п`яти десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850.00 ( вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Мотивуючи своє рішення районний суд зазначив, що ОСОБА_1 , припинивши 27.11.2020 діяльність депутата Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, згідно з п. п. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись, суб`єктом декларування, а також, відповідно до примітки статті 172-6 КУпАП будучи суб`єктом правопорушення, несвоєчасно, а саме 14.04.2021 о 16 годині 24 хвилині без поважних причин подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто поза межами 20-ти денного строку встановленого законодавством, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП - «Порушення вимог фінансового контролю». Суд першої інстанції, врахував характер вчиненого правопорушення, яке порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги фінансового контролю, дані про особу ОСОБА_1 , який вину у вчиненому правопорушенні визнав частково, відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, вважав за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вимоги апеляційної скарги з доповненнями до неї та узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі адвокат Норочевський О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, та рахувати апеляційну скаргу поданою в строк, остільки подана вона була до апеляційного суду 29 травня 2021 року, в зазначений строк на апеляційне оскарження. При цьому апеляційну скаргу було направлено до районного суду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, остільки 26 січня 2021 року ОСОБА_1 вже було подано декларацію у Єдиний державний реєстр державних осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вона подана за цілий період 2020 року, та була подана без зауважень. У квітня 2021 року ОСОБА_1 вирішив, що в його первинній декларації не зовсім коректно зазначено тип декларації та період - після звільнення замість правильного перед звільненням, за 2020 рік з 01.01.2020 по 27.11.2020 року. Тому ним була подана 14 квітня 2021 року уточнена декларація, яка також була прийнята. На думку адвоката, врахування даної обставини має дуже важливе значення для правильного вирішення справи, остільки саме 26 січня 2021 року, а не 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 було виконано свій обов`язок щодо подачі декларації. Тобто, скоєне ним правопорушення вже було вчинене саме 26 січня 2021 року, а не 14 квітня 2021 року, та у такому випадку, враховуючи вимоги ч.2 ст.38 КУпАП, особа, винна у скоєнні адміністративного правопорушення не може бути притягнутою до відповідальності після закінчення тримісячного строку, який обчислюється з моменту вчинення адміністративного правопорушення. Позиція учасників апеляційного перегляду. Представник-адвокат Норочевський О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 та останній в апеляційному суді просили апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду скасувати, та закрити провадження за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду залишити без змін. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Насамперед апеляційний суд вважає за можливе поновити строк адвокату Норочевському О.О. на апеляційне оскарження постанови районного суду, остільки десятиденний строк ним було пропущено з поважних причин. Оскаржувана постанова була винесена 20 травня 2021 року. 29 травня 2021 року ним було подано апеляційну скаргу до апеляційного суду, який в свою чергу 01 червня 2021 року направив її до суду першої інстанції для долучення до матеріалів справи з наступною їх передачею до апеляційного суду. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2021 року було повернуто його апеляційну скаргу, та повторно ним була подана апеляційна скарга 17.06.2021 року. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Диспозиція статті 172-6 КУпАП є бланкетною нормою. В теорії кримінального права, яка є найбільш спорідненою галуззю права, бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як злочину певного виду та встановлення за нього кримінальної відповідальності. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Вирішуючи справи цієї категорії місцевий суд повинен був керуватися, зокрема Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Слід зазначити, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. При цьому, положення ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не є бланкетними за своїм змістом та не відсилають до інших підзаконних нормативно-правових актів. На стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з`ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення посягання, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб. Кваліфікація правопорушень полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , цих вимог закону не дотримався, а тому висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не можна вважати вірними. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 будучи депутатом Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону був суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону. Відповідно ст. 141 Конституції України та даних Міністерства юстиції України Амур-Нижньодніпровська районна у місті Дніпрі рада з 27.11.2020 року знаходиться в стані припинення, на підставі цього каденція депутатів Індустріальної районної у місті Дніпрі ради VII скликання припинено. 02.09.2020 року відповідно рішення № 80/60 Дніпровської міської ради про створення адміністрацій районів Дніпровської міської ради, було вирішено реорганізувати районні у м. Дніпрі ради та їх виконавчі комітети шляхом приєднання їх до виконавчих органів Дніпровської міської ради. Відповідно рішення № 81/60 про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради, яке набирало чинності з 26.10.2020 року в пункті 1.3 положення про адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради Адміністрація є правонаступником Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради у зв`язку з їх реорганізацією шляхом приєднання. Згідно п.2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано. Перша сесія VIII скликання Дніпровської міської ради відбулася 27 листопада 2020 року, на підставі викладеного каденція депутатів районної у місті Дніпрі рад була припинена, ОСОБА_1 склав повноваження депутата Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради. Відповідно п. 2 ч. 5, 2 розділу порядку затвердженого наказом НАЗК № 168/19 від 12.12.2019 «декларація перед звільненням» - декларація яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме без поважних причин подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто поза межами 20-ти денного строку встановленого законодавством. При цьому, суд першої інстанції, пославшись в загальному порядку на вищезазначені положення нормативно-правових актів, допустив невірне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, в результаті чого не правильно його застосував та прийняв рішення, яке не випливає з мотивувальної частини постанови та положень закону. Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов`язані подати декларацію, зокрема, є формулювання «щорічно до 1 квітня». Разом з тим, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 45 Закону, тобто в разі припинення здійснення діяльності, цей термін не визначено взагалі. Апеляційний суд зазначає, що для типів декларації «щорічна» та «після звільнення» строк чітко визначений частинами 1 та 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» і не визначений для декларації типу «перед звільнення», тобто декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Отже, відсутність визначеного в самому законі «Про запобігання корупції» терміну подання декларації в разі припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, унеможливлює безумовну констатацію несвоєчасності такого подання, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. На даний час, термін подання такої декларації, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , встановлений в п. 2 ч. 5, розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затвердженого Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції 10 червня 2016 року № 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19) (Далі - Порядок) та у роз`ясненнях НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобіганню корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані). Як видно з ч. 1 розділу І «Загальні положення» Порядку, цей Порядок визначає процедуру формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр). Відсутність законодавчого регулювання визначення строку подачі декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, фактично визнаний самим НАЗК, який своїми актами самостійно визначив цей строк та періодично його змінює. Проте, усунення цієї прогалини законодавчого регулювання даних правових відносин, шляхом прийняття рішень та видання наказів Національним агентством з питань запобігання корупції, не може бути підставою для притягнення осіб до юридичної відповідальності, адже Конституція та Закони України мають вищу юридичну силу в державі. Але, вищевикладене залишилось поза увагою суду першої інстанції. Отже, відсутність в Законі України «Про запобігання корупції» визначення терміну подання декларації згідно з ч. 2 ст. 45 цього Закону, та враховуючи те, що Закон має вищу юридичну силу в порівнянні з рішенням центрального органу виконавчої влади, відсутність чіткості, точності і передбачуваності положень Закону в зазначеній частині, на переконання суду, не може бути усунуто шляхом видання відповідним державним органом підзаконних нормативно-правових актів, наданням роз`яснень з відповідних питань, які не відповідають положенням вказаного Закону. Згідно з рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи. Враховуючи викладене, в справі підлягають застосуванню положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В суді першої інстанції, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім іншого, висловлювала цей аргумент у свій захист відсутність, передбаченого законом граничного строку для подання цього типу декларації, проте такі доводи ОСОБА_1 залишились без відповідно правового аналізу та спростування судом першої інстанції, обмежившись лише посиланням на п. 2 ч. 5, розділу ІІ Порядку. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Клопотання адвоката Норочевського О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,- задовольнити. Поновити адвокату Норочевському О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу адвоката Норочевського О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду В.Д. Коваленко