Постанова 4812 № 487/3384/21

10.08.21 22-ц/812/1544/21 Справа №487/3384/21 Провадження № 22-ц/812/1544/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 серпня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретері судового засідання - Богуславській О.М., без участі осіб, які про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Сухаревич З.М., дата складання повного тексту не зазначена, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності договору,- В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), товариства з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК» Позика»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А., про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності договору. Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення вищезазначеного позову. Мотивуючи доводи заяви вказував, заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2015 року (справа № 490/6688/15-ц) позовну заяву ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 задоволено і з нього на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № ЗЗФ від 02 червня 2006 року в розмірі 479 441 гри. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 20 456,44 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 1 858,55 дол. США, штраф за пропуск платежів - 8 932 грн. 57 коп. 25 квітня 2018 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір № 11714 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за вказаним кредитним договором. У той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40820447 від 25 квітня 2018 року, про державну реєстрацію речового права іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1243, виданого 02 червня 2006 року ,приватним нотаріусом Пехлак О.В. 23 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір купівлі - продажу предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований у реєстрі за № 2637 від 23 грудня 2020 року. Відтак, новим власником проданої квартири є ТОВ «ФК «Позика», місцезнаходження якої у м. Києві, а видами діяльності якого є: 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. (основний); 64.19 Інші види грошового посередництва; 64.91 Фінансовий лізинг; 64.92 Інші види кредитування; 64,99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у. Зазначає, що придбана покупцем квартира представляє для нового власника виключно комерційний інтерес, зокрема, отримання прибутку від її повторного продажу, що в свою чергу неминуче призведе до ускладнювання розгляду справи через необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, а у разі можливого задоволення позову рішення суду не призведе до ефективного захисту прав позивача, оскільки останній буде вимушений звертатися до суду з новими вимогами про усунення перешкод у користуванні майном або витребування майна з незаконного володіння третіх осіб. Вважає, що для забезпечення позову слід накласти заборону на проведення будь-яких реєстраційний дій з приводу відчуження квартири, що є цілком співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомого майна. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу відчуження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , опис: 3-х кімнатна квартира загальною площею 64,7 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м. Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності відчуження вищезазначеного іпотечного майна. Більш того, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження предмету іпотеки, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізовано предмет іпотеки, правомірність продажу якого оскаржується позивачем, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вказує, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та протирічить позиціям Верховного Суду щодо правозастосування, тому просили про її скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Так, зокрема вказували, що заходи забезпечення позову не відповідають заявленим позовним вимогам, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, тоді, як застосовані заходи забезпечення позову мають чітко виражений майновий характер. Також, судом не зазначено та належним чином не досліджено, чим саме обумовлена імовірність утруднення виконання або невиконання ймовірного рішення суду по даній цивільні справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Крім того, на їх думку, оскаржувана ухвала перешкоджає їх господарській діяльності, адже юридично обмежує реалізацію законних прав. Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися. У судове засіданні сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на проведення будь-яких реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити виконання рішення суду. З таким висновком колегія суддів погоджується у повному обсязі. Відповідно до ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а в даному випадку суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Судом встановлено та таке вбачається з матеріалів справи, що предметом спору є іпотечне майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_2 , яка була передана ОСОБА_1 за договором іпотеки ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у якості виконання зобов`язань за кредитним договором №33Ф від 02 червня 206 року Так, при зверненні з позовом ОСОБА_1 зазначив, що ТОВ „ФК „Довіра та гарантія, як правонаступник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у позасудовому порядку, з порушенням норм Закону України „Про іпотеку, відчужило від свого імені належний позивачу предмет іпотеки ТОВ «ФК «Позика», не набувши в свою чергу право іпотеки на таку. Тому просив визнати недійсним договір купівлі - продажу предмету іпотеки-квартири АДРЕСА_3 від 23 грудня 2020 року укладений між ТОВ «ФК «Довіра та гарантії» та ТОВ «ФК «Позика», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований у реєстрі за № 2637 від 23 грудня 2020 року. Отже, на думку колегії суддів, між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності відчуження вищезазначеного іпотечного майна, а тому заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач, у вигляді накладення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо відчуження спірної квартири є повністю співмірними із заявленими ним позовними вимогами. За такого, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та відхиляються судом апеляційної інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на порушення прав ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», накладенням заборони на проведення реєстраційний дій з приводу відчуження нерухомого майна, колегією суддів відхиляються, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами. Отже, враховуючи, характер спірних правовідносин, судом першої інстанції у відповідності з положеннями ст.150 ЦПК України правомірно забезпечено позов для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля збереження майна та унеможливлення його відчуження на користь третіх осіб. Обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи колегією суддів не встановлено, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку саме про необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони вчинення певних реєстраційних дій. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи ухвалу про забезпеченню позову, суд першої інстанції перевірив обставини справи, факти які мають значення для справи, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року.